29 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30755/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 в адміністративній справі №160/30755/25 (головуючий суддя першої інстанції - Боженко Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 24.10.2025 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 262640008985 від 25.09.2025 року щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача зарахувати періоди: 1) з 01.10.1990 по 18.02.1991 року; 2) з 05.09.1992 по 30.12.1992 року; 3) з 01.06.1994 по 29.01.1999 року; 4) з 01.01.2004 по 14.08.2004 року - до її страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що період роботи з 01.10.1990 по 18.02.1991 року не зарахований, оскільки у трудовий книжці відсутня дата наказу на звільнення; період роботи з 05.09.1992 по 30.12.1992 року не зарахований, оскільки у трудовий книжці у записі про прийняття на роботу не зазначено назву підприємства; період роботи з 01.06.1994 по 29.01.1999 року не зарахований, оскільки у трудовий книжці на печатці при звільненні відсутній код ЄДРПОУ підприємства. Період догляду за дитиною з 01.01.2004 по 14.08.2004 року не зарахований, оскільки відсутня довідка з органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги.
Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
У період з 01.04.2026 року по 17.04.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Рішенням пенсійного органу від 25.09.2025 року №262640008985 відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки позивача через недоліки оформлення відповідних записів. Страховий стаж позивача становить 26 років 05 місяців 20 днів. Період роботи з 01.10.1990 по 18.02.1991 року не зарахований, оскільки у трудовий книжці відсутня дата наказу на звільнення; період роботи з 05.09.1992 по 30.12.1992 року не зарахований, оскільки у трудовий книжці у записі про прийняття на роботу не зазначено назву підприємства; період роботи з 01.06.1994 по 29.01.1999 року не зарахований, оскільки у трудовий книжці на печатці при звільненні відсутній код ЄДРПОУ підприємства. Період догляду за дитиною з 01.01.2004 по 14.08.2004 року не зарахований оскільки відсутня довідка з органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги.
Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Постанова №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Пенсійного органу позивачу до страхового стажу не зараховано еріод роботи з 01.10.1990 по 18.02.1991 року не зарахований, оскільки у трудовий книжці відсутня дата наказу на звільнення; період роботи з 05.09.1992 по 30.12.1992 року не зарахований, оскільки у трудовий книжці у записі про прийняття на роботу не зазначено назву підприємства; період роботи з 01.06.1994 по 29.01.1999 року не зарахований, оскільки у трудовий книжці на печатці при звільненні відсутній код ЄДРПОУ підприємства.
В трудовій книжці позивача від 14.01.1982 року НОМЕР_1 наявні наступні записи:
11) 01.10.1990 року - зарахована на посаду штукатура-маляра;
12) 03.11.1990 року - переведена на посаду старшого методиста;
13) 18.01.1991 року - звільнена з роботи за власним бажанням.
18) 05.09.1992 року - прийнята буфетницею їдальні;
19) 02.11.1992 року - переведена комірником;
20) 30.12.1992 року - звільнена за власним бажанням.
23) 01.06.1994 року - прийнята на посаду завідувача виробництвом;
24) 29.01.1999 року - звільнена за власним бажанням.
Отже, вказаний стаж підтверджений записами трудової книжки позивача.
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
З 29.07.1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні за змістом вимоги встановлені пунктом 2.12 Інструкції № 58.
Так, відмова відповідача зарахувати спірні періоди мотивована виключно через невідповідність печатки на титульній сторінці є необґрунтованою, оскільки, відповідно до п.2.12 Інструкції №58 печатка на титульній сторінці підтверджує правильність внесених відомостей про працівника, а не періодів роботи, зазначених у відповідних записах.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З огляду на викладене, дії та рішення ПФУ щодо не зарахування періодів роботи з 01.10.1990 по 18.02.1991 року, з 05.09.1992 по 30.12.1992 року, з 01.06.1994 по 29.01.1999 року є протиправними.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно зарахування періоду догляду за дитиною з 01.01.2004 по 14.08.2004 року.
Згідно пункту «ж» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Пунктом 11 Порядку №637 передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Згідно з даними записів № 25, 26 Трудової книжки позивачка працювала в ТОВ «Грінтек» з 01.02.1999 по 31.03.2011 року. У цей період часу у позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина. У зв'язку з цим, позивачка мала право на перебуванні у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, тобто до 14.08.2004 року.
Згідно форми ОК-5 позивача в цей період за неї страхові внески не сплачені. Водночас, в трудовій книжці позивача від 14.01.1982 року НОМЕР_1 наявні наступні записи:
25) 01.02.1999 року - прийнята на посаду завідувача виробництвом;
26) 31.03.2011 року - звільнена за власним бажанням.
Тобто, позивач в будь-якому випадку була працівником підприємства.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 в адміністративній справі №160/30755/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 в адміністративній справі №160/30755/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко