28 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25110/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/25110/25 (головуючий суддя першої інстанції - Ніколайчук С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАСТ-2013» до Київської митниці Держаної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач 02.09.2025 року року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2025 року №UA100380/2025/000061/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2025/000840.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, у зв'язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, а відтак прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є правомірним.
Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
У період з 01.04.2026 року по 17.04.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
14.04.2025 року між ТОВ «ВЛАСТ-2013» (покупець) та компанією AUFINE CO, LIMITED (країна-Кітай) як продавцем, укладено Контракт №14/04, за умовами якого продавець зобов'язувався передати товар відповідно до Додатку №1 до цього Контракту, на умовах поставки FOB, порт Циндао, Китай, Інкотермс 2010.
Згідно із Специфікації №1 від 14.04.2025 року, яка є додатком №1 до Контракту від 14.04.2025 року сторонами визначені перелік товару та умови оплати. Товар: шини для вантажних автомобілів за кодом УКТ ЗЕД 4012120000, за переліком: шини MAXELL, модель SUPER LD2315/70R22.5-20 у кількості 40 одиниць, шини MAXELL, модель SUPER LD2315/80R22.5-22 у кількості 40 одиниць, шини MAXELL, модель SUPER LT1385/65R22.5-240 у кількості 116 одиниць. Загальна сума поставки становить 34304,00 доларів США, умови оплати передоплата як депозит у розмірі 10291,20 доларів США (30% відсотків від суми контракту); 24012,00 доларів США ( 70% відсотків від суми контракту) протягом 7 днів після дати копії коносаменту.
Відповідно до інвойсу продавець поставив позивачу товар - шини MAXELL, модель SUPER LD2315/70R22.5-20 у кількості 40 одиниць, шини MAXELL, модель SUPER LD2315/80R22.5-22 у кількості 40 одиниць, шини MAXELL, модель SUPER LT1385/65R22.5-240.
Позивач здійснив оплату в сумі 34304 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 29.04.2025 року, та платіжною інструкцією в іноземній валюті від 04.06.2025 року.
З метою митного оформлення імпортованого товару 11.08.2025 року декларант ТОВ «ВЛАСТ-2013» подав до Київської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA100380633853U8 на товар.
Митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) на рівні 34304 доларів США. Разом з митною декларацією позивачем до митного органу подано також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар був придбаний та ввезений на територію України, а саме: рахунок -фактура (інвойс) 25FYUV7260F від 23.05.2025; коносамент QN25050344 від 29.05.2025; автотранспортна накладна №204 від 05.08.2025; декларація походження товару 25FYUV7260F від 23.05.2025; Статус особи, яка подає митну декларацію №2; документи що підтверджували вартість перевезення товару від 06.08.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №14/04 від 14.04.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №1 від 14.04.2025; договір про надання послуг митного брокера №180725 від 18.07.2025.
Позивачу направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України.
Додатково на вимогу митниці декларантом надано пояснення з документами: сертифікат про походження товару №25С520120051/00170 від 29.05.2025; прайс-лист б/н від 22.05.2025; пакувальний лист №25FYUV7260F від 23.05.2025.
13.08.2025 року митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2025/000061/2 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2025/000840, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України.
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: при проведені контролю митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією від 11.08.2025 року встановлено що надані для підтвердження митної вартості документи не містять договірних та об'єктивних відомостей щодо числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті. Окрім того не надавалися транспортні документи, окрім довідки на транспортні витрати, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, та в платіжному документі не зазначено рахунок фактуру на підставі яких здійснено платіж.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100380/2025/000061/2 від 13.08.2025 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2025/000840, позивач оскаржив такі рішення відповідача до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували задекларований товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною контракту, а недоліки на які посилається Митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року.
Згідно із частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першої та другої статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами першою і другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно із частиною шостою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених стаття 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.01.2022 року у справі №1.380.2019.005307.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем при здійсненні митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Проте, контролюючий орган не погодився з визначенням митної вартості задекларованого позивачем товару за ціною контракту, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товару, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товару, апеляційний суд зазначає наступне.
Стосовно розбіжностей між вартістю товару та сумою сплати.
Так контрактом від 14.04.2025 року №14/04, укладеним між ТОВ «ВЛАСТ-2013» (покупець) та (продавець) AUFINE CO, LIMITED (країна-Кітай) визначено предмет, ціну контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару.
Відповідно до інвойсу (фактури) від 23.05.2025 №25FYUV7260F продавець поставив позивачу товар: шини MAXELL, модель SUPER LD2315/70R22.5-20 у кількості 40 одиниць, вартістю 151,00 доларів США, на загальну суму 6080,00 доларів США; шини MAXELL, модель SUPER LD2315/80R22.5-22 у кількості 40 одиниць, вартістю 172,00 доларів США, на загальну суму 6880,00 доларів США; шини MAXELL, модель SUPER LT1385/65R22.5-240 у кількості 116 одиниць, вартістю 184,00 доларів США, на загальну суму 21344,00 доларів США, на загальну суму 34304 доларів США.
Ціна товару в інвойсі (фактурі) від 23.05.2025 року відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 25UA100380633853U8 (графа 22).
Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Крім того, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 29.04.2025 №19 позивач сплатив на користь експортера 10291,00 доларів США, у призначенні платежу є посилання на контракт від 14.04.2025 №14/04, що в свою чергу додатково підтверджує ціну товару. Окрім того, відповідно до платіжної інструкції від 04.06.2025 року № 20 позивач сплатив 24012,80 доларів США, за призначенням Контракт №14/04 від 14.04.2025 року.
Суд наголошує, що згідно із пунктом 2.1 контракту від 14.04.2025 №14/04 загальна вартість контракту становить 34304,00 доларів США, а тому відсутні розбіжності щодо ціни товару зазначеного в контракту та суми оплати згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті від29.04.2025 року та 04.06.2025 року.
Також, контрактом від 14.04.2025 №14/04, укладеним між ТОВ «ВЛАСТ-2013» (покупець) та компанією AUFINE CO, LIMITED (продавець) визначено предмет, ціну контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару.
Відповідно до інвойсу (фактури) від 23.05.2025 №25FYUV7260F продавець поставив позивачу товар шини для вантажних автомобілів за кодом УКТ ЗЕД 4012120000; шини MAXELL, модель SUPER LD2315/70R22.5-20 у кількості 40 одиниць, вартістю 152,00 доларів США, на суму 6080,00 доларів США; шини MAXELL, модель SUPER LD2315/80R22.5-22 у кількості 40 одиниць, вартістю 172,00 доларів США, на суму 6880,00 доларів США; шини MAXELL, модель SUPER LT1385/65R22.5-240 у кількості 116 одиниць, вартістю 184,00 доларів США, на суму 21344,00 доларів США, а всього поставив товару на суму 34304,00 доларів США.
Ціна товару в інвойсі (фактурі) від 23.05.2025 року відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA100380633853U8 (графа 22).
Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 29.04.2025 №19 позивач сплатив на користь експортера 10291,20 доларів США, а відповідно до платіжної інструкції №20 від 04.06.2025 року сплатив 24012,80 доларів США, у призначенні платежу є посилання на контракт від 14.04.2025 №14/04 та інвойс в від 23.05.2025, що в свою чергу додатково підтверджує ціну товару.
Згідно із пунктом 2.1 контракту від 14.04.2025 №14/04 ціна товару 34304,00 доларів США, а тому відсутні розбіжності щодо ціни товару зазначеного в контракту та суми оплати згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті від 29.04.2025 №19 та 04.06.2025 №20.
Стосовно транспортних витрат.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз'яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Транспортні витрати підтверджені договором перевезення №180725/1 від 18.07.2025, Додатками до Договору про перевезення у вигляді замовлення №1 на надання послуг з морської та мультимодальної доставки вантажу від 18.07.2025, довідка про транспортні витрати №1 від 06.08.2025.
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Стосовно того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.
Так, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
Як встановлено судом першої інстанції, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
На думку суду, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства.
Отже, позивачем надано до митного оформлення всі необхідні та наявні в нього документи, що стосуються товару, в тому числі один єдиний інвойс.
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано, доказів протилежного відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Отже, з аналізу норм Митного кодексу та правил і умов, визначених у Генеральній угоді з тарифів і торгівлі випливає, що обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем впливає на митну вартість задекларованого товару, покладена на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду викладеній у постановах від 31.01.2018 року у справі № 813/7272/13-а, від 05.12.2019 року у справі №826/3102/16, від 06.02.2020 року у справі №826/24776/15, від 11.06.2020року у справі №826/4829/16.
Так, для підтвердження заявленої митної вартості за двома митними деклараціями, на підставі положень частини другої статті 53 Митного кодексу України відповідачу подані комплекти документів, достатні для підтвердження заявленої митної вартості, а твердження митного органу щодо непідтвердженої вартості транспортних послуг спростовано в ході судового розгляду.
З урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно зазначено, що під час митного оформлення позивач надав митному органу всі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, з чим погоджується колегія суддів.
Натомість, відповідачем не надано судам першої та апеляційної інстанцій будь-яких доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваному рішенні обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митному органу визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною - ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.
Крім того, зазначення відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містять розбіжності, не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 року у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 року у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 року у справі №809/1469/16.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.
Отже, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у апеляційній скарзі не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданими позивачем документальними доказами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якій зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 в адміністративній справі №160/25110/25- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 в адміністративній справі №160/25110/25- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко