29 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29054/25
(суддя Златін С.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №160/29054/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 24 жовтня 2025 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №046150018109 від 23.06.2025 р. в частині відмови у зарахуванні до стажу у подвійному розмірі періодів ОСОБА_1 , роботи на посаді молодшої медичної сестри дитячого реанімаційного відділення у КЗ «Міська дитяча лікарня №4» з 22.05.1989 р. по 02.07.1990 р. та періоду роботи медичною сестрою у КЗ «Криворізька інфекційна лікарня №1» ДОР з 02.11.1990 р. по 06.11.2000 р;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі періоди, ОСОБА_1 , роботи на посаді молодшої медичної сестри дитячого реанімаційного відділення у КЗ «Міська дитяча лікарня №4» з 22.05.1989 р. по 02.07.1990 р. та періоду роботи медичною сестрою у КЗ «Криворізька інфекційна лікарня №1» ДОР з 02.11.1990 р. по 06.11.2000 р;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , пенсії з моменту первісного звернення, а саме з 14.06.2025 року.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії №046150018109 від 23.06.2025 р, позивачу відмовлено в призначенні пенсії по вислузі років, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.
Позивач вважає протиправними дії відповідачів щодо не зарахування періоду роботи позивача з 22.05.1989 р. по 02.07.1990 р. та період роботи з 02.11.1990 р. по 06.11.2000 р., у подвійному розмірі (спірні періоди) та відмови в призначенні пенсії за вислугу років, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №046150018109 від 23.06.2025 відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі періоди, ОСОБА_1 , роботи на посаді молодшої медичної сестри дитячого реанімаційного відділення у КЗ «Міська дитяча лікарня №4» з 22.05.1989 р. по 02.07.1990 р. та періоду роботи медичною сестрою у КЗ «Криворізька інфекційна лікарня №1» ДОР з 02.11.1990 р. по 06.11.2000 р.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 14.06.2025 року, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач має право на пільгове обчисленні стажу роботи при призначенні та обрахунку пенсії із зарахуванням спірного періоду трудової діяльності до страхового стажу у подвійному розмірі, оскільки за правилами ст.60 Закону №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи у такому закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі, що відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що для зарахування позивачці в подвійному розмірі спірного періоду роботи підстав немає.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 14.06.2025 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.
За результатом розгляду цієї заяви, Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення №046150018109 від 23.06.2025 р. про відмову в призначенні пенсії. Відмова ґрунтувалась на тому, що у позивача відсутній спеціальний стаж. У рішення вказано, що загальний страховий стаж позивача складає 35 років 07 місяців 24 дні, а спеціальний стаж у т. ч. складає 07 років 03 місяці 04 дні.
Позивач зазначає, що при розгляді документів не було зараховано належним чином, тобто у подвійному розмірі період роботи позивача молодшою медичною сестрою дитячого реанімаційного відділення у Криворізькій дитячій міській лікарні №4, яка потім була реорганізована у КЗ «Міська дитяча лікарня №4» з 22.05.1989 р. по 02.07.1990 р. та період роботи медичною сестрою у КЗ «Криворізька інфекційна лікарня №1» ДОР з 02.11.1990 р. по 06.11.2000 р.
Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Постанова №909).
Згідно з абз.2 Постанови №909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
Як встановлено Розділом 2 Постанови №909, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Згідно з приміткою 2 Постанови №909, робота за спеціальністю в закладах, установах на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої належності закладів і установ. В свою чергу, Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного Фонду України від 29 грудня 2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 в спірний період, а саме з 22.05.1989 р. по 02.07.1990 р. позивачка працювала на посаді молодшої медичної сестри дитячого реанімаційного відділення у КЗ «Міська дитяча лікарня №4» та з 02.11.1990 р. по 06.11.2000 р медичною сестрою у КЗ «Криворізька інфекційна лікарня №1» ДОР .
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Тобто, посада на якій працювала позивачка дає їй право на зарахування спірного періоду трудового стажу у пільговому обчисленні, що передбачено ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що при розгляді цієї справи суд першої інстанції обґрунтовано врахував правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, яка, у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для врахування та була викладена Верховним Судом пізніше ніж висновки зазначені у постановах від 11.10.2019 року у справі №329/553/17 та від 24.01.2019 року у справі №265/4648/14-а.
Щодо доводів позивача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №160/29054/25- без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов