01 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/1902/26
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не здійснення перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 124 348 (сто двадцять чотири тисячі триста сорок вісім) грн. 14 коп., згідно виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/2579/23 у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей, відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 №4901-VI;
- зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 124 348 (сто двадцять чотири тисячі триста сорок вісім) грн. 14 коп., згідно виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 620/2579/23, відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 №4901-VI.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що обставина відсутності у відповідача бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах Казначейства, не може слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що в Головному управлінні Казначейства у Чернігівській області відсутні відкриті рахунки на ім'я Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на яких можуть бути обліковуватись кошти безпосередньо цього органу, і з яких можна здійснити безспірне списання коштів на виконання виконавчого листа у справі № 620/2579/23. Вказує, що Казначейство, виконуючи рішення судів, керується винятково актами законодавства України (зокрема, затвердженим Кабінетом Міністрів України Порядком № 845) та не має повноважень щодо здійснення списання коштів Державного бюджету понад обсяг призначень, визначений Верховною Радою України, та/або всупереч передбаченій законом черговості погашення заборгованості.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідачем у зв'язку із недостатністю коштів державного бюджету для забезпечення виконання усіх судових рішень, що прийняті Казначейством до обліку за КПКВК 3504040, не вживались заходи, передбачені пунктом 49 Порядку № 845, а саме: не надавалися до Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у 10-денний строк з моменту надходження від позивача виконавчого документу, що привело до тривалого невиконання виконавчого листа по справі №620/2579/23, внаслідок чого досі невиконане судове рішення, що зумовлено невиплатою коштів, присуджених цим рішенням.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 18.03.2026 у задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до Державної казначейської служби України з заявою від 15.03.2025 (вх. № К-11-895(2пр) від 20.03.2025) про виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 620/2579/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат в сумі 124 348,14 грн (103 306, 98 грн + 21 041,16 грн).
Листом від 24.03.2025 № 5-08-08/6537 Державна казначейська служба України направила вказаний виконавчий лист на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, яке було отримано останнім 31.03.2025.
Листом від 25.04.2025 № 04-17-10/3230 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Чернігівській області позивачу було повідомлено, що вказаний виконавчий лист внесено до реєстру рішень суду, виконання яких гарантовано державою за датою надходження заяви позивача Державної казначейської служби України, 20.03.2025 за 1 чергою погашення заборгованості для подальшого виконання за бюджетною програмою КПКВК 3504040.
18.11.2025 позивач звернувся з запитом до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, в якій просив здійснити погашення заборгованості за виконавчим листом та повідомити про факти звернень Казначейства до Міністерства фінансів України.
Листом від 20.11.2025 № 04-17/8760 Головне управління Державної казначейської служби в Чернігівській області повідомило, що у зв'язку з неможливістю стягнення коштів з рахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з підстав відсутності у боржника відкритих рахунків в органах Казначейства, відповідно до вимог частини першої статті 3 Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон) та пункту 47 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок), виконавчий лист внесено до реєстру рішень суду, виконання яких гарантовано державою, за датою надходження заяви до Державної казначейської служби України (20.03.2025) за І чергою погашення заборгованості для подальшого виконання за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», про що повідомлено стягувача листом від 25.04.2025 №04-17-10/3230. Безспірне списання коштів за даними рішеннями суду здійснюється Державною казначейською службою України (центральний рівень).
На звернення позивача, Державна казначейська служба України листом від 27.11.2025 № 5-11-11/26303 повідомила, що виконавчі документи, зокрема по справі № 620/2579/23 обліковуються в Казначействі за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - бюджетна програма 3504040) по першій черзі погашення заборгованості. Вказала, що встановлені на 2025 рік асигнування за бюджетною програмою 3504040 є недостатніми для виконання виконавчого документа, питання щодо перерахування на користь позивача коштів за виконавчим документом розглянеться Казначейством в порядку черговості, в межах бюджетних асигнувань та за умови належного фінансування бюджетної програми 3504040. Зазначила, що Порядок № 845 не містить вимоги направлення Казначейством пропозиції до Міністерства фінансів України щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України по кожному виконавчому документу, що надходить до Казначейства на виконання. Діючи виключно в порядку та спосіб, визначений законодавством, Казначейство з метою належного та вчасного виконання всіх виконавчих документів, що обліковуються в Казначействі за бюджетними програмами 3504030 та 3504040, щомісяця направляє Міністерству фінансів України листи стосовно необхідності збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 3504030 та кожні 10 днів направляє Міністерству фінансів України листи стосовно необхідності збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 3504040.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною другою, четвертою статті 3 Закону № 4901-VI обумовлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно з пунктами 47, 48 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства:
документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;
інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Суд зазначає, що на територіальні органи Державної казначейської служби України покладено обов'язок виконати рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі неможливості виконання рішення суду протягом двох місяців, обов'язок виконати таке рішення має Державна казначейська служба України у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей шляхом безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень у порядку черговості надходження виконавчих документів.
Також аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що встановлений частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. У будь-якому разі, черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак у тримісячний строк.
Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 160/6770/19, від 21.02.2023 у справі № 500/5748/21 та від 29.05.2025 у справі 580/3002/23.
Матеріали справи свідчать, що позивачем подано до відповідача 20.03.2025 заяву про виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 620/2579/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат в сумі 124 348,14 грн (103 306, 98 грн + 21 041,16 грн).
Проте, Державна казначейська служба України листом від 27.11.2025 № 5-11-11/26303 повідомила, що питання щодо перерахування на користь позивача коштів за виконавчим документом розглянеться Казначейством в порядку черговості, в межах бюджетних асигнувань та за умови належного фінансування бюджетної програми 3504040.
Отже, позивач у порядку, передбаченому Законом № 4901-VI, звернувся до відповідача із заявою про виконання рішення суду, яке набрало законної сили, натомість відповідач рішення не виконав, повідомивши про неможливість його виконання з підстав відсутності бюджетного фінансування.
Враховуючи вказані норми, суд вважає, що тримісячний строк, визначений частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI та пунктом 48 Порядку № 845, для перерахування коштів позивачеві, був порушений Державною казначейською службою України.
Зі змісту пункту 49 Порядку №845 випливає, що у разі необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету.
Приписи цього пункту вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Міністерства фінансів України, направлене із дотримання строку, встановленого Порядком №845.
Аналогічний висновок щодо тлумачення частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», абзацу другого пункту 48 Порядку №845 викладений у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 826/7371/15, від 04.09.2020 у справі № 640/5757/19, від 29.04.2021 у справі №826/13511/17, від 21.02.2023 у справі № 500/5748/21 і підстави для відступу від нього відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що, виходячи із недостатнього фінансування програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», відповідачем направлялись листи-пропозиції до Міністерства фінансів України щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 на 2025 рік та на 2026 рік.
Посилання Державної казначейської служби України щодо неодноразового звернення до Міністерства фінансів України з листами про збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 є хибними. Адже листи, адресовані з цього приводу Міністерству фінансів України, не є належними доказами своєчасного, протягом 10-денного терміну з дня надходження виконавчого документа на ім'я позивача, надання Казначейством пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Суд зазначає, що надані суду листи містять тільки загальну інформацію про суму коштів, яких на вистачає на виконання рішень судів.
Отже, відповідачем не доведено дотримання пункту 49 Порядку № 845, а саме подання у 10-ти денний строк з дня надходження виконавчого документа Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року є частиною національного законодавства.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якою висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в пункті 66 рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії», заява №22774/93, зазначено, що ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Порушення цього правила буде свідчити про порушенням права па справедливий суд.
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: «Гасан і Чеус проти Болгарії» від 26 жовтня 2000 року).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року в справі «Комнацький проти України» визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вилинути на права заявника, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судовою розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Також в рішенні Європейського суду з прав людини «Гордєєви і Гурбик проти України» від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто строк, визначений пунктом 48 Порядку № 845 для перерахування коштів стягувачу був порушений ДКС України. За таких обставин, тривала бездіяльність Державної казначейської служби України носить протиправний характер.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Державну казначейську службу України здійснити перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 124 348 (сто двадцять чотири тисячі триста сорок вісім) грн. 14 коп., згідно виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 620/2579/23, відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 №4901-VI, то суд звертає увагу на таке.
Відповідач на підставі закону має обов'язок здійснити виконання виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 620/2579/23.
Тому додаткове накладення на відповідача подібного обов'язку на підставі рішення суду, як про це просить позивач, є необґрунтованим.
Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо не виконання виконавчого листа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 14.03.2025, по справі № 620/2579/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат в сумі 124 348,14 грн (103 306, 98 грн + 21 041,16 грн) у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей, відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 532,48 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання виконавчого листа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 14.03.2025, по справі № 620/2579/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат в сумі 124 348,14 грн (103 306, 98 грн + 21 041,16 грн) у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей, відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.05.2026.
Суддя Наталія БАРГАМІНА