30 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/1641/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про :
- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
23.02.2026 ухвалою суду позовну заяву призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02.03.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки у матері позивача є інші члені сім'ї (син та дочка), які проживають в Україні, та стан їх здоров'я дозволяє догляд за своєю матір'ю.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 26.08.2025 і по теперішній час, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 24.09.2025 № 4676.
05.01.2026 позивач подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю.
До рапорту позивач долучив копії наступних документів: акт перевірки сімейного стану, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, паспорт військовослужбовця, картку платника податків, копію паспорту матері, копію паспорту батька, копію свідоцтва про народження батька, копію свідоцтва про укладення шлюбу батьків, копію пенсійного посвідчення батька, копію паспорту брата, копію свідоцтва про народження брата, копію військового квитка брата, військово - обліковий документ брата, копію паспорта сестри, копію свідоцтва про укладення шлюбу сестри, посвідчення військовозобов'язаного сестри, військово - обліковий документ сестри.
Відповідно до наданого витягу із рішення експертної команди з повсякденного функціонування особи 26.11.2025 № 176/25/2301/8, ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності, безстроково.
ОСОБА_2 є матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтва про народження, наявного в матеріалах справи.
ОСОБА_2 має сина ОСОБА_3 та дочку ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 .
Згідно медичного висновку ЛКК КНП «ЦПМСД» Сухополов'янської СР від 12.02.2026 № 46, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пройшов медичний огляд і не може постійно надавати соціальні послуги по догляду за хворою ОСОБА_2 терміном 1 рік.
Відповідно до копії Акта перевірки сімейного військовослужбовця, затвердженого 26.12.2025 тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведеного за адресою: АДРЕСА_1 встановлено: необхідність здійснення постійного догляду підтверджено.
За результатами розгляду рапорту позивача від 05 01.2026, військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 20.01.2026 за № 16/21, в якій вказано, що деякі подані позивачем документи викликають сумнів у їх достовірності (не засвідчені належним чином відповідно до вимог Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів»), тому підстав для звільнення позивача для здійснення постійного догляду за матір'ю з інвалідністю ІІ групи, не виникає.
Відтак, за результатами розгляду рапорту та доданих до нього документів, відповідачем відмовлено позивачу у звільненні з військової служби.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і такий стан триває в Україні дотепер.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Водночас Закон України від 25.02.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Підстави для звільнення з військової служби визначні у статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Зокрема, згідно із підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої цієї статті через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (пункт 3 частина дванадцята статті 26 Закону №2232).
Суд зауважує, що дана норма передбачає умови для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, які передбачені підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, а саме:
1) необхідність здійснення постійного догляду за особою;
2) наявність відповідної групи інвалідності;
3) відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Згідно із частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із пунктом 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення №1153/2008).
Згідно із пунктом 242 Положення №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 р. (далі - Інструкція № 170, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Пунктом 12.1, розділу XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно із частиною 5 Переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII)) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Аналіз наведених вище норм свідчить, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із рапортом від 05.01.2026 про звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка має ІІ групу інвалідності, що підтверджується відповідними доказами наявними в матеріалах справи.
За результатами розгляду рапорту позивача від 05 01.2026, військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 20.01.2026 за № 16/21, в якій вказано, що деякі подані позивачем документи викликають сумнів у їх достовірності (не засвідчені належним чином відповідно до вимог Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів»), тому підстав для звільнення позивача для здійснення постійного догляду за матір'ю, як особи з інвалідністю ІІ групи, не виникає.
При цьому, суд наголошує, що у відповідності до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232 визначальною підставою для звільнення особи з військової служби у спірних правовідносинах є необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 263 Податкового кодексу України (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Однак, суд звертає увагу, що додатковою умовою, окрім необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю IІ групи, є відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Так, Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 дійшов висновку, що зі змісту абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
У даному випадку матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що у матері позивача є чоловік ОСОБА_5 , син ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 .
Проте позивачем у позові зазначено, що вони не можуть здійснювати постійний догляд за матір'ю, оскільки за медичним висновком ЛКК від 12.02.2026 батько - ОСОБА_5 не може постійно надавати соціальні послуги по догляду за хворою ОСОБА_2 , за довідкою від 11.02.2026 № 22-04/25вк сестра позивача - ОСОБА_6 працює в Державній установі «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України на посаді сестри медичної операційної, за довідкою від 11.02.2026 №11/02-2026 брат позивача- ОСОБА_3 працює в ТОВ «ТРАНС БУС» на посаді водія міжнародних сполучень.
Суд зазначає, що поняття "постійний догляд" передбачає систематичну, щоденну допомогу та фізичну присутність поруч із особою, яка її потребує.
Тому вказані обставини, що стосуються чоловіка ОСОБА_2 та її дітей - ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , є об'єктивною перешкодою для здійснення такого догляду та не спростовують факту фізичної відсутності та неможливості виконувати функції доглядальника.
Водночас суд зауважує, що позивачем до рапорту від 05.01.2026 не було додано вказаних документів (доказів), такі долучені лише до позовної заяви.
Крім того, вказані документи видані лише у лютому 2026 року, тобто вже після подання рапорту на звільнення (05.01.2026) та після його розгляду, надання відповіді (20.01.2026).
Суд також зазначає, що всі документи, які видані органами державної влади, та подаються до рапорту про звільненні мають бути засвідчені відповідно до вимог Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», або нотаріально.
Таким чином, суд вважає не доведеною обставину відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 на день подання рапорту та його розгляду.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача із відповідним рапортом про звільнення зі служби та необхідними документами, засвідченими в установленому законодавством порядку.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2026 року.
Суддя І.І. Соломко