про відмову в забезпечені адміністративного позову
01 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2144/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до Чернівецької обласної ради про визнання протиправними дії та скасування рішення.
Кам'янецька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
визнати протиправними та нечинними дії Чернівецької обласної ради щодо оформлення рішення обласної ради № 68-11/2000 від 06.06.2000 та визнати дане рішення таким, що не було прийняте (є невчиненим);
визнати відсутньою компетенцію (повноваження) обласної ради на видання вказаного рішення за відсутності заяви суб'єкта звернення та за наявності негативних зауважень юридичного відділу;
визнати розпорядження 63-р від 10.01.2022 нечинним, як похідне від рішення обласної ради №68-11/2000 від 06.06.2000.
Одночасно з пред'явлення позову, позивач в позовній заяві заявив клопотання про забезпечення позову, в якому просить: зупинення розгляду справ № 926/654/26 (суддя Марущак І.В.) та № 926/691/26 (суддя Ніколаєв М.І.) в Господарському суді до винесення рішення адмінсудом.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову заявник вказував, що в провадженні Господарського суду перебувають справи № 926/654/26 (суддя Марущак І.В.) та № 926/691/26 (суддя Ніколаєв М.І.) за позовами прокуратури до Кам'янецької сільської ради про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок, які Кам'янецька сільська рада зареєструвала за громадою на цілком законних засадах з чітким дотриманням процедури цієї реєстрації.
Позовні вимоги прокуратури у вказаних справах є однорідними та пов'язані спільним предметом доказування, оскільки випливають з одного акта Чернівецької обласної ради №68-11/2000 від 06.06.2000.
Звертаючись з позовами до Кам'янецької сільської ради про витребування земельних ділянок та скасування державної реєстрації, прокуратура зазначає, що порушене право започатковане та базується на рішенні Чернівецької обласної ради № 68-11/2000 від 06.06.2000, яким було надано в постійне користування спірні землі підприємствам, правонаступником яких стало ДП «Ліси України».
Вважаючи рішення Чернівецької обласної ради № 68-11/2000 від 06.06.2000 протиправним, позивач вважає, що наявні підстави для забезпечення позову шляхом зупинення розгляду справ № 926/654/26 та № 926/691/26, які перебувають в провадженні Господарського суді.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом
Враховуючи положення п. 10 ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши клопотання про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 4 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутня можливість у витребуванні додаткових доказів в порядку ст. ст. 70 - 77 КАС України, які б змогли надати суду можливість забезпечити позов.
Таким чином, в справах, у яких заявлені клопотання про забезпечення позову, обов'язок доказування покладається на заявника.
Як вбачається із клопотання про забезпечення позову, заявник просить зупинення розгляду справ № 926/654/26 (суддя Марущак І.В.) та № 926/691/26 (суддя Ніколаєв М.І.) в Господарському суді до винесення рішення адмінсудом.
Натомість, як було вказано вище, вичерний перелік способів забезпечення позову визначений ч. 1 ст. 151 КАС України, та включає: 1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) заборону відповідачу вчиняти певні дії; 4) заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, такий спосіб забезпечення позову як зупинення розгляду справ, які розглядаються в порядку господарського судочинства, ст. 151 КАС України не передбачено.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 154, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.К. Левицький