30 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5492/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сіжук О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 з наступними позовними вимогами:
визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі, направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що перевіряючи дані у своєму електронному кабінеті в мобільному застосунку “Резерв+», позивач виявив відомості про перебування його в розшуку, причина: не уточнили дані до 16.07.2024. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, оскільки, на його думку, положеннями законодавства, якими регулюються питання ведення військового обліку, у тому числі й переліку даних, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Реєстр), не передбачено можливості внесення органом ведення Реєстру (в даному випадку - відповідачем) будь-яких відомостей про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку. Разом з цим, позивач вважає, що за умови відсутності факту притягнення до адміністративної відповідальності, відповідач не мав правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку. Натомість, як вважає позивач, відповідач усупереч вимогам Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, протиправно не виконав обов'язок щодо виправлення у реєстрі відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, які фактично не відповідають дійсності.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_2 про заміну відповідача у даній справі задоволено. Замінено відповідача у справі №600/5492/25-а ІНФОРМАЦІЯ_4 на ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ).
Представник відповідача правом подання відзиву не скористався, хоча і був належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 22.10.2025.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 і має статус військовозобов'язаного.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оформленого у додатку “Резерв+», у названому реєстрі міститься інформація про перебування позивача у розшуку у зв'язку з порушенням військового обліку.
Так, в електронному військово-обліковому документі позивача, наявного в додатку “Резерв+», міститься відмітка такого змісту: “Розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку. Причина розшуку: не уточнили дані до 16.07.2024».
06.11.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив вилучити/ відізвати/скасувати із інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України» та/або Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію/звернення та/або ЛІС “Оберіг» про доставлення/розшуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 до ТЦК та СП та/або, як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП» та/або щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; зняти/виключити/скасувати повідомлення/інформацію в ЛІС «Оберіг» та/або в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та/ або в будь-якому іншому реєстрі «порушення правил військового обліку» відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , яке відображається в застосунку “Резерв+» та військово-обліковому документі сформованому за допомогою застосунку “Резерв+».
Листом від 17.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено позивача про те, що не зважаючи на те, що термін притягнення до адміністративної відповідальності за не уточнення облікових даних закінчився, він продовжує бути порушником правил військового обліку до складання адміністративного протоколу та винесення постанови в ТЦК та СП по місцю перебування на військовому обліку. Таким чином, з метою правомірного вирішення питання, запропоновано позивачу прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 , для уточнення своїх військово-облікових даних, проходження медичного огляду, розгляду адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та необхідності доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України №69/2022 “Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Питання ведення військового обліку громадян України врегульовані Главою VI Закону №2232-ХІІ.
Так, відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 37 Закону №2232-ХІІ встановлено, що громадянам України, взятим на військовий облік, роз'яснюються права та обов'язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.
На виконання положень частини п'ятої статті 33 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2022 №1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Пунктом 22 Порядку №1487 встановлено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до абзацу третього пункту 56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
Абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів); повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
23.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).
Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 Положення №154 встановлено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Абзацом другим пункту 14 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулювання відносин у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти), визначені Законом України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).
Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
Згідно з положеннями частин п'ятої, восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до частин першої, третьої статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством. Згода призовників, військовозобов'язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.
Частинами першою, другою статті 14 Закону №1951-VIII передбачено, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. У разі якщо відомості про призовника, військовозобов'язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).
Як встановлено пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Суд зауважує, що статтею 7 Закону №1951-VIII визначено вичерпний перелік персональних даних призовника/військовозобов'язаного/резервіста, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зокрема, зазначена вище норма пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку, а не сам факт вчинення такого порушення призовником/військовозобов'язаним/резервістом без зазначення даних про наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що зміст диспозицій статей 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що внесенню органом адміністрування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (в даному випадку таким органом є відповідач) даних про порушення правил військового обліку має передувати прийняття (винесення) постанови про притягнення до адміністративної відповідальності призовника/військовозобов'язаного/резервіста.
Натомість, як свідчать наявні у цій справі матеріали, дані про наявність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку (статті 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які оформлені у вигляді електронного військово-облікового документа у застосунку “Резерв+», фактично відсутні. В електронному військово-обліковому документі позивача відсутні будь-які реквізити постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності (а такими згідно з пунктом 20-1 статті 7 Закон №1951-VIII є: дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
В ході судового розгляду цієї справи по суті відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву і, відповідно, не надав доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Суд зауважує, що саме по собі зазначення про “невчасне уточнення персональних даних», за умови відсутності факту винесення уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 постанови відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності, не свідчить про достатню наявність підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та вжиття у зв'язку з цим заходів щодо його розшуку.
Враховуючи наведене, відповідачем у ході судового розгляду цієї справи не доведено правомірність оскаржуваних позивачем дій щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, що свідчить про їх протиправність.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані щодо наявності порушень позивачем правил військового обліку, що відповідає позовній вимозі щодо приведення персональних даних позивача у відповідності до вимог Закону №1951-VIII.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, то в цій частині позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оформленого у додатку “Резерв+», у названому реєстрі міститься інформація про перебування позивача у розшуку у зв'язку з порушенням військового обліку.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально - якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів щодо підтвердження факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної системи “Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі “Порушення правил військового обліку» у військово-обліковому документі позивача у застосунку “Резерв+», без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, були вчинені всупереч вищенаведених положень законодавства, а, відтак такі дії відповідача підлягають визнанню судом протиправними.
На підставі зазначеного, наявні підстави для зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем та повідомити Національну поліцію України про відсутність підстав для адміністративного затримання ОСОБА_1 , що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Івановим О.А. та ОСОБА_1 05.11.2025 було укладено Договір про надання юридичних послуг.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає до виконання доручення про надання правової допомоги в обсязі і на умовах, передбачених цим Договором у якості направлення запитів, заяв до ТЦК та СП, МОУ та органів національної поліції, а також бути його представником у про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, на стадії розгляду справи у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 4.1, 4.2 Договору розмір гонорару, а також витрат, які виникли у зв'язку з виконанням даного Договору, узгоджується сторонами додатково та визначається в додатку №1 до даного договору. Додаток №1 є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно додатку №1 розмір гонорару за виконання вказаного Договору становить 10000,00 грн.
На підставі вказаного вище Договору адвокатом Івановим О.А. 05.11.2025 видано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1298591 на представництво інтересів ОСОБА_2 в Чернівецькому окружному адміністративному суді.
Згідно попереднього розрахунку послуг з надання правничої допомоги від 05.11.2025 сторони дійшли згоди, що гонорар Адвоката буде мати фіксований розмір та становить 10000,00 грн.
Також в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 19.11.2025, відповідно до якого витрати пов'язані з професійною правничою допомогою становлять 10000,00 грн.
Проаналізувавши вказані документи та враховуючи наведені вище норми процесуального права, суд вважає, що такими підтверджується сплата позивачем адвокату витрат на суму 10000,00 грн за надання професійної правничої допомоги у цій справі.
Крім цього, суд вважає, що додаток до Договору про надання юридичних послуг від 05.11.2025 є належним доказом сплати понесених позивачем витрат на правову допомогу з огляду на таке.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.04.2020 (справа №727/4597/19), відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підстави для висновку, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Разом з цим, статтею 134 КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.
З урахуванням наведеного Верховний Суд вказав, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Поряд з цим, суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат необхідно виходити з критерію розумності їхнього розміру.
У цій справі суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;
- позов носить немайновий характер;
- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім цього, як зазначено Верховним Судом у постанові від 14.11.2021 у справі №200/7763/19-а, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Водночас суд зазначає, що такі види правничої допомоги, зазначені в звіті (акті) про наданні послуги у зв'язку із розглядом судової справи від 05.11.2025, як надання усних консультацій, направлення двох адвокатських запитів не пов'язані з розглядом цієї справи.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 3000,00 грн, оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 3000,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та оголошення в розшук.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та інформацію про його розшук.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до органів територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ).
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна