30 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4230/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
У провадженні суду перебуває справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
У позові позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 241670083111 від 22.05.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію у зв'язку з втратою годувальника з дня звернення із заявою, тобто з 13.05.2025.
Представником позивача подано до суду заяву про виклик свідків для підтвердження факту перебування ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 .
Розглянувши заяву про виклик свідка, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 91 КАС України передбачено, що показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 91 КАС України не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.
У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 ст. 92 КАС України).
Приписами ч. 1 та 2 ст. 65 КАС України встановлено, що як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.
Суд ураховує встановлені стандарти доказування.
Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Частина 2 ст. 74 КАС України встановлює, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми згідно з ч. 1 ст. 76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
Отже, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17 погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, зазначивши, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Суд зауважив, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. Також вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. Тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Положеннями ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Дослідивши заяву представника позивача про виклик свідка, суд прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні вказаного клопотання, оскільки заявником не наведено істотних підстав для його задоволення.
Суд уважає, що наведені стороною позивача обставини, що належить з'ясувати у цій справі, можуть бути встановлені у сукупності та в цілому на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 65, 72 - 77, 91, 92, 241, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.К. Левицький