Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
01 травня 2026 р. справа № 520/9060/26
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо:
- неврахування первинних документів ПП «Галакс», поданих 29.03.2021;
- невиконання клопотання від 29.03.2021 про направлення рішення на електронну пошту;
- прийняття формальної відмови без мотивованого рішення 31.03.2021;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області:
- прийняти до розрахунку довідку ПП «Галакс» від 10.05.1998 №10.05.98-1;
- здійснити перерахунок пенсії;
- виплатити різницю з 21 липня 2020 року з індексацією та компенсацією.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №520/9060/26 адміністративний позов залишено без руху та запропоновано позивачу з метою усунення недоліків позовної заяви надати до суду протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів;
- позовну заяву, приведену у відповідність до пунктів 5, 8, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України;
- докази, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, а саме: докази перерахунку та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області пенсії позивача без урахування довідки ПП "Галакс" від 10.05.1998 №10.05.98-1; довідку про розмір та складові пенсійного забезпечення станом на час звернення до суду з даним позовом;
- належним чином завірений офіційний переклад українською мовою наданих позивачем разом із позовною заявою письмових доказів, викладених іноземною мовою;
- докази надсилання копії позовної та копій доданих документів іншим учасникам справи (відповідачу) з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу;
- оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3194,88 грн.
На виконання вимог ухвали суду позивачем 27.04.2026 подано позовну заяву та докази надсилання її копії і копій доданих документів іншим учасникам справи (відповідачу) з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Також, до якої додано заяву про поновлення строків звернення до суду, яка обґрунтована тим, що з 24.02.2022 позивач проживав у м. Харкові під постійними обстрілами. У цей період на Північній Салтівці від російської ракети під час надання допомоги цивільному населенню трагічно загинув його син. Ця втрата та критична безпекова ситуація призвели до тяжкого психологічного стану, вимушеної евакуації до Німеччини (статус тимчасового захисту за §24 AufenthG) та неможливості вчинення юридичних дій. Розуміючи дефіцит бюджету України під час війни, позивач свідомо утримувався від майнових вимог до держави, вважаючи це своїм внеском у обороноздатність. Проте наразі потреба у забезпеченні базового рівня життя змушує позивача звернутися за захистом прав. 31.03.2021 в особистому кабінеті порталу ПФУ з'явився лише статус «Відмовлено» без будь-якого мотивованого рішення та без направлення тексту відмови на електронну пошту, незважаючи на подане клопотання. Тільки у грудні 2025 року позивачу вдалося згадати пароль від особистого кабінету на порталі ПФУ. Саме тоді позивач зайшов у кабінет і вперше за багато років побачив детальну інформацію про стан своєї пенсійної справи, а також дізнався про практику застосування 6-місячного строку звернення до суду у пенсійних справах.
Розглядаючи заяву про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання про застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі за №240/12017/19 (постанова від 31.03.2021), де суд висловив наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо».
У спірних правовідносинах позивач оскаржує бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо неврахування довідки ПП «Галакс» від 10.05.1998 №10.05.98-1 при розрахунку (перерахунку) пенсії на виконання рішення суду від 05.03.2021.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 29.03.2021 він особисто звертався із заявою про перерахунок пенсії на підставі рішення суду, проте 31.03.2021 відповідач поставив статус "Відмовлено".
Тобто, позивачу відомо було ще у березні 2021 року про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області у перерахунку пенсії.
З даним позовом до суду позивач звернулась 16.04.2026.
Позивач посилається на те, що йому стало відомо про формальну відмову без рішення лише у грудні 2025 року, однак, суду не надано доказів на підтвердження цього.
Разом із тим, пенсія є щомісячним платежем і отримуючи з 2021 року пенсію в незмінному розмірі, позивач знав про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області не проведено перерахунку його пенсії.
Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Такі висновки щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України містяться у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №1140/2132/18.
Суд не приймає вказані позивачем у заяві підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом, як поважні, з огляду на наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду, у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачається можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.02.2024 у справі №140/9165/23.
Доводи позивача, на переконання суду, жодним чином не можуть сприйматись як об'єктивні перешкоди, які дійсно унеможливили звернення до суду, хоча б у найкоротший термін після спливу строку, починаючи з 2021 року.
В даному випадку суд враховує, що позивач був наділений правом звернутись до відповідача із заявою про складові пенсійної виплати раніше 2026 року.
Жодних доказів такої неможливості протягом 5 років, які були чи об'єктивно є непереборними, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду, позивач не надав суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не доводять поважності підстав такого пропуску і не підтверджують неможливість звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк.
Також, на вимогу ухвали суду про сплату судового збору, позивачем надано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що дохід позивача за 2025 рік згідно з наданою довідкою АТ КБ «ПриватБанк» №1UF1T544GC1IASQQ від 21.04.2026 склав 37 940,00 грн. Майновий стан: не має житла у власності. Фактичне проживання: Федеративна Республіка Німеччина (статус тимчасового захисту). Джерела доходу: виключно українська пенсія та епізодична гуманітарна допомога.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз наведеної статті Закону України "Про судовий збір" вказує, що нею визначено вичерпний перелік умов за яких особі, яка звертається з позовом до суду, може бути відстрочено чи розстрочено сплату судового збору на певний строк, зменшено розмір судового збору чи звільнено від його сплати.
Водночас єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій (відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк, зменшення розміру судового збору чи звільнення від його сплати) є врахування судом майнового стану сторони. Тобто, застосування наведених положень Закону підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, з метою усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших, ніж незадовільний майновий стан особи, підстав законодавством не визначено. А обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 77, 133 КАС України покладається на заінтересовану сторону.
У розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими доказами.
Разом з цим, до клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем не додано доказів, які б вказували на такий майновий стан, що свідчить про неможливість сплати судового збору. Так, позивачем не додано до клопотання довідки про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкову декларація про доходи тощо.
Посилання позивача на банківську виписку не вважає достатньою підставою для звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення його сплати.
Суд звертає увагу на те, що однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сплата судового збору за подання позовної заяви є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Для зменшення чи звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
З огляду на вищезазначене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження неможливості його сплати, а судом не встановлено обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору.
Суд зазначає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху вказував про необхідність у відповідності до ч. 4 ст. 161 КАС України надати докази, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, а саме: докази перерахунку та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області пенсії позивача без урахування довідки ПП "Галакс" від 10.05.1998 №10.05.98-1; довідку про розмір та складові пенсійного забезпечення станом на час звернення до суду з даним позовом.
Вказаної процесуальної вимоги позивачем не виконано. Натомість подано клопотання про витребування доказів на підставі ст. 80 КАС України.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Частинами 2, 4 ст. ст. 79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Як вбачається з клопотання позивача воно повністю не відповідає вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 80 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем не надано на виконання вимог ухвали суду належним чином завірений офіційний переклад українською мовою наданих позивачем разом із позовною заявою письмових доказів, викладених іноземною мовою.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не усунені недоліки позовної заяви в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з положеннями ч. 5, 6 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Частиною 8 ст. 169 КАС України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
У задоволенні клопотання про витребування доказів - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.