30 квітня 2026 року Справа № 480/7387/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7387/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині обчислення та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 12.05.2023, одноразової грошової допомоги при звільненні за 2025 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022-2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 " станом на 01 січня 2020 року, Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", та Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704;
- зобов'язати п'ятий прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та доплатити йому грошове забезпечення з 29.01.2020 по 12.05.2023, одноразову грошову допомогу при звільненні за 2025 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2022-2023, з використанням показників прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 р. За статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік". Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у відповідача. Позивач зазначає, що за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року розрахунок належних йому сум грошового забезпечення мав здійснюватися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. Проте, відповідач протиправно обчислював грошове забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, чим порушив права та законні інтереси позивача. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23.09.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що станом на 1 січня 2018 року та на теперішній час пункт 4 Постанови № 704 визначає, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року". Вказує, що розмір окладу за військовим званням та посадовий оклад визначається відповідно до пункту 4 Постанови № 704, викладеного у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт (результат заокруглення до десяти гривень) та сама Постанова № 704 в редакції Постанови № 103, досі є чинною, а отже, підлягає застосуванню оскільки іншої не існує. Посилання Позивача на скасування в судовому порядку пункт 6 Постанови № 103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не створює підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення.
На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" № 164/2026 від 24.02.2026 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 № 11-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв'язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату № 1656 від 04.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ № 480/7387/25.
Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Шаповалу М.М., ухвалою від 05.03.2026 справу прийнято до провадження судді Шаповал М.М.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ).
Копіями особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020-2025 роки (а.с. 11-15) підтверджується, що позивачу у спірний період було нараховано та виплачено грошове забезпечення, у тому числі: грошова допомога на оздоровлення за 2020-2025, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 р.
При цьому, вказаними дослідженими доказами також підтверджується, що розрахункова величина, яку використовувала Військова частина НОМЕР_1 для проведення нарахування грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є прожитковий мінімум на 1 січня 2018 року. Ці обставини визнавались відповідачем у відзиві.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, у розмірі, встановленому законом, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) затверджено: а) тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №1); б) схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток № 14).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У подальшому, Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."
Отже, згідно із Постановою № 704 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. При цьому, суд звертає увагу на те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 визнано нечинним.
Тобто, з 29.01.2020, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін: грошове забезпечення повинно обчислюватися, виходячи не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлюється на кожен календарний рік окремо законами про державний бюджет України на відповідний рік.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до Постанови № 704 та абзац 1 пункту 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.».
Отже, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Фактично, з 20 травня 2023 року розрахункова величина для обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців була встановлена у конкретно визначеній сумі, а не у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ.
При цьому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови КМУ від 12.05.2023р. № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Поряд з цим, Верховний Суд, у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 500/1886/21, вирішуючи питання застосування норм права у подібних правовідносинах зазначав, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Відтак, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення.
Разом із цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-IX) та Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX), Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059-IX), таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023, 2025 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Таким чином, з огляду на передбачені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 29 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, Закону № 1082-IX, Закону № 1928-IX, Закону № 2710-IX, Закону № 4059-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача у період з 29.01.2020 по 31.12.2020 має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у період з 01.01.2025 по 11.07.2025 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Натомість, згідно із інформацією, наданою відповідачем, розрахункова величина, яку використовував відповідач для проведення ОСОБА_1 нарахування грошового забезпечення у спірний період - прожитковий мінімум на 1 січня 2018 року.
Такі дії відповідача призвели до отримання позивачем у вказаному періоді в меншому розмірі грошового забезпечення.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення в період з 29.10.2020 по 11.07.2025 грошового забезпечення, розрахованого виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, є протиправними.
Водночас, суд враховує, що розмір одноразових додаткових видів грошового забезпечення також залежить від розміру посадового окладу військовослужбовця та окладу за військовим званням.
Так, порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення визначені у розділі IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558).
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Право на виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки визначене абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII.
Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Розмір, підстави, порядок виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII регламентовано главою 9 розділу V Інструкції № 558.
Так, зокрема у разі звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.
Отже, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та грошової компенсації за невикористані дні відпустки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Копіями особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020-2025 рр підтверджується, що позивачу у спірний період було нараховано та виплачено грошове забезпечення, у тому числі: грошова допомога на оздоровлення за 2020-2025 рр., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 р.
Крім того, відповідно до копії особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2025 рік при звільненні позивачу виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, компенсацію за невикористані дні основної відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні.
При цьому, розрахункова величина, яку використовував відповідач для проведення нарахування вказаних виплат - прожитковий мінімум на 1 січня 2018 року, що визнається відповідачем у відзиві.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу в період з 29.01.2020 по 11.07.2025 грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2025 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 рр., грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахованих виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, є протиправними.
При цьому, суд зауважує, що в позовній заяві позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення у зниженому розмірі, однак, на думку суду, належним способом захисту прав позивача і відновленням його порушених прав буде саме визнання судом протиправними дій відповідача, оскільки бездіяльність є пасивною формою поведінки, в той час як відповідачем вчинені дії - здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення, однак у зменшеному розмірі.
За наведених обставин суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії п'ятого прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 11 липня 2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2025 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, без застосування при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025.
Зобов'язати п'ятий прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 11 липня 2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2025 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал