30 квітня 2026 рокусправа № 380/23044/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ у Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.11.2025 №134450005385 про відмову в переведенні на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до заяви від 03.11.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 03.11.2025 №227/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.11.2025 № 228/7.4-22/51, з моменту подання заяви до відповідача ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області, а саме з 03.11.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на досягнення пенсійного віку та наявність необхідного стажу державної служби, 03.11.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо переведення на пенсію на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», відповідно до пунктів 10, 12 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, до якої додав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 03.11.2025 № 227/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.11.2025 № 228/7.4-22/51. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення від 11.11.2025 №134450005385, яким відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Підставою для відмови слугувало те, що станом на 01.05.2016 позивач не перебував на посаді державної служби та не має 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зазначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Позивач вважає відмову відповідача-1 протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», а саме: досягнення необхідного віку, наявність страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 20 років станом на 01.05.2016, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З метою поновлення порушеного права, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалися, жодних документів процесуального характеру від нього на адресу суду не надходило. Про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
За змістом ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які позивач покликається, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією пенсійного посвідчення за № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії з 28.10.1981 по 26.11.1983, що підтверджується записами трудової книжки від 17.02.1984 НОМЕР_2 .
Відповідно до записів трудової книжки від 17.02.1984 НОМЕР_2 позивач, зокрема, працював:
- 01.03.1993 - призначений на посаду інспектора Львівської митниці;
- 14.09.1993 - переведений на посаду старшого інспектора Львівської митниці;
- 27.09.1996 - переведений на посаду головного інспектора митниці;
- 31.03.1997 - звільнений з посади у зв'язку з ліквідацією Львівської митниці;
- 01.04.1997 - призначений на посаду головного інспектора Західної регіональної митниці;
- 02.07.1998 - призначений на посаду заступника начальника вантажного відділу №1 Західної регіональної митниці;
- 13.02.2004 - звільнений в порядку переведення в Рава-Руську митницю;
- 14.02.2004 - призначений на посаду начальника пасажирського сектору пасажирського відділу Рава-Руської митниці;
- 30.04.2004 - звільнений із займаної посади у порядку переведення у Західну регіональну митницю;
- 05.05.2004 - призначений на посаду головного інспектора вантажного відділу №1 митного поста «Львів-вантажний» Західної регіональної митниці;
- 02.08.2004 - переведений на посаду головного інспектора сектора організації митного контролю та нетарифного регулювання відділу організації митного контролю;
- 08.04.2005 - звільнений у зв'язку з переведенням у Львівську митницю відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України;
- 11.04.2005 - призначений на посаду заступника начальника вантажного відділу №1 митного поста «Львів-вантажний» Львівської митниці;
- 31.12.2006 - звільнений із займаної посади відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення в Західну регіональну митницю;
- 01.01.2007 - призначений на посаду заступника начальника відділу №1 митного поста «Львів-вантажний» Західної регіональної митниці;
- 15.05.2007 - переведений на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-вантажний» Львівської митниці;
- 24.09.2007 - переведений на посаду заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-вантажний» Львівської митниці;
- 30.04.2008 - звільнений із займаної посади відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення у Львівську митницю;
- 01.05.2008 - призначений на посаду інспектора митного поста «Новояворівськ» Львівської митниці;
- 03.10.2008 - переведений на посаду начальника відділу митного оформлення №4 Львівської митниці;
- 01.05.2009 - переведений на посаду начальника відділу митного оформлення №5 Львівської митниці Львівської митниці;
- 20.05.2011 - переведений на посаду головного інспектора сектору з питань захисту прав інтелектуальної власності;
- 23.08.2011 - призначений на посаду начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Південної митниці;
- 26.09.2011 - звільнений із займаної посади у порядку переведення до Львівської митниці відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України;
- 27.09.2011 - призначений на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №2 Львівської митниці;
- 20.10.2011 - переведений на посаду головного інспектора сектору митного оформлення «Рата» відділу митного оформлення №2 Львівської митниці;
- 04.02.2012 - переведений на посаду старшого інспектора митного поста «Сокаль» Львівської митниці;
- 24.07.2012 - переведений на посаду начальника митного поста «Броди» Львівської митниці;
- 01.06.2013 - призначений на посаду начальника митного поста «Броди» Львівської митниці Міндоходів;
- 15.01.2015 переведений на посаду головного державного інспектора митного поста «Броди» Львівської митниці Міндоходів;
- 15.01.2015 - переведений на посаду головного державного інспектора митного поста «Броди» Львівської митниці ДФС;
- 09.11.2015 - переведений на посаду заступника начальника митного поста «Броди» Львівської митниці ДФС;
- 10.12.2015 - призначений на посаду начальника митного поста «Броди» Львівської митниці ДФС;
- 30.07.2021 - звільнений із митних органів відповідно до п.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС та скороченням чисельності державних службовців).
Відомостями трудової книжки також підтверджено, що ОСОБА_1 присвоєно:
- 27.09.1996 - прийняв присягу державного службовця;
- 14.11.1997 персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;- 25.11.1999 персональне звання «Радник митної служби 3 рангу»;
- 29.11.2002 персональне звання «Радник митної служби 2 рангу»;- 01.04.2004 спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;
- 15.10.2004 спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу»;- 02.12.2008 спеціальне звання «Радник митної служби 1 рангу»;
- 01.06.2013 11 ранг державного службовця;
- 27.12.2013 спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 1 рангу».
За твердженням позивача, 09.11.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», відповідно до пунктів 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, до якої додав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 03.11.2025 № 227/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.11.2025 № 228/7.4-22/51.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ в Харківській області.
За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення від 19.05.2025 №133850000370 про відмову в перерахунку пенсії.
За змістом рішення, «За матеріалами електронної пенсійної справи встановлено, що відповідно записів трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 , з 01.03.1993 по 30.07.2021 працював в Державній митній службі України Львівської митниці.
Відповідно до Митного кодексу України посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання відповідно до займаних посад і стажу робота. Чинним законодавством не передбачено прирівнювання спеціальних звань посадових осіб митної служби до категорій посад (рангів) державних службовців та віднесення посадових осіб митної служби зі спеціальними званнями до відповідних категорій посад державних службовців.
Оскільки на день набрання чинності Законом №889 (1 травня 2016) ОСОБА_1 не перебував на посаді державної служби та немає 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зазначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, підстави для призначення пенсії за нормами ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХП «Про державну службу» відсутні.
Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно поданої заяви від 03.11.2025 за №9156».
Вважаючи рішення про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивач пред'явив цей позов.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із прийняттям рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу».
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV унормовано порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).
За правилами ч. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
Підпунктом 1 п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.
Згідно з оскаржуваним рішенням підставою для відмови позивачу у переході на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII слугувала відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, станом на 01.05.2016, оскільки на день набрання чинності Законом №889 (1 травня 2016) не перебував на посаді державної служби та немає 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зазначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України підстави, так як працював в Державній митній службі Львівської області.
У цьому контексті суд звертає увагу на таке.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01.05.2016).
Згідно з п. 5 порядку № 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії
Відповідно до п. 1 порядку № 283 цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
За приписами п. 4 порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Згідно з абз. 5 п. 3 порядку № 283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Абзацом 2 п. 1 ст. 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, на підставі наведених норм час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях зараховується до стажу державної служби.
Також за змістом п. 2 порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Частиною 17 ст. 37 Закону №3723-XII регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до ст. 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11.07.2002 № 92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно з ч. 1 ст. 413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 569 МК України (у редакції Закону від 13.03.2012 № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.
Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
За змістом ч. 1 ст. 588 МК України (у редакції Закону від 13.03.2012 № 4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.
Частиною 1 ст. 588 МК України (у редакції Закону №405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Як вже зазначено судом, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 цього Закону і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Суд встановив, що на день звернення до відповідача за пенсією позивач досягнув віку 62 років, тобто пенсійного віку, що відповідає приписам ст. 37 Закону №3723-XII.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач у періоди з 01.03.1993 до 02.07.1998 працював у Львівській митниці, з 02.07.1998 до 14.02.2004 - у Західній регіональній митниці; з 14.02.2004 до 05.05.2004 - у Рава- Руській митниці, з 05.05.2004 до 11.04.2005 - на митному пості «Львів-вантажний» Західної регіональної митниці; з 11.04.2005 до 01.01.2007 - на митному пості «Львів-вантажний» Львівської митниці; з 01.01.2007 до 15.05.2007 - на митному пості «Львів-вантажний» Західної регіональної митниці, з 15.05.2007 до 20.05.2011 - на Львівській митниці, - 20.05.2011 до 23.08.2011 - переведений на посаду головного інспектора сектору з питань захисту прав інтелектуальної власності; з 23.08.2011 до 27.09.2011 - на Південній митниці; з 27.09.2011 до 01.06.2013 - на Львівській митниці, з 01.06.2013 до 15.01.2015 - на Львівській митниці Міндоходів; з 15.01.2015 до 30.01.2021 - на Львівській митниці ДФС.
Присягу державного службовця позивач прийняв 27.09.1996, 01.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889, а саме 01.05.2016 становив більше 10 років; станом на вказану дату позивач займав посаду державної служби, тож за сукупністю умов, про які судом зазначено вище, позивач має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відтак, відмова відповідача в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною.
За змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У спірному випадку у позивача право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу з відповідною заявою 03.11.2025.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання пенсійного органу перевести на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 03.11.2025 № 227/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.11.2025 № 228/7.4-22/51, суд зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає. Приймаючи спірне рішення відповідач відмовив позивачу у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного стажу роботи на посадах державної служби.
Позовні вимоги про обрахунок пенсії з урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати в цілому є передчасним, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у ст. 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №560/8328/22 та від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити переведення на пенсію державного службовця на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 03.11.2025 № 227/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.11.2025 № 228/7.4-22/51, суд враховує таке.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Суд установив, що у межах спірних правовідносин заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Тому дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII та проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв рішення - ГУ ПФУ в Харківській області.
Наведена правова позиція корелюється з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.
ГУ ПФУ у Львівській області не розглядало заяву позивача, не приймало рішення, а тому відсутні підстави для покладання на нього обов'язку щодо здійснення перерахунку пенсії. Тому позовна вимога в частині покладення на відповідача-2 зобов'язання здійснити переведення на пенсію державного службовця на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Оцінюючи рішення відповідача-1, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З урахуванням встановлених обставин справи та проведеного аналізу норм чинного законодавства України, з метою поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 перевести з 03.11.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 889-XIII.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.11.2025 №134450005385.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 03.11.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу».
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: Майдан Свободи, Держпром, м. Харків, 61022; ЄДРПОУ 14099344).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна