справа №380/21708/25
30 квітня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕДАРЕНТ» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕДАРЕНТ» (адреса місцезнаходження: 81131, Львівська обл., с. Солонка, вул. Кільцева, 44; ЄДРПОУ: 42351613) звернулось до суду із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавилових, 10; ЄДРПОУ: 44681053), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № Ц/КВ/224/РН/444/ПТ/ПС від 28 серпня 2025 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕДАРЕНТ» (адреса місцезнаходження: 81131, Львівська обл., с. Солонка, вул. Кільцева, 44; ЄДРПОУ: 42351613) до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавилових, 10; ЄДРПОУ: 44681053) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № Ц/КВ/224/РН/444/ПТ/ПС від 28 серпня 2025 року.
Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавилових, 10; ЄДРПОУ: 44681053) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕДАРЕНТ» (адреса місцезнаходження: 81131, Львівська обл., с. Солонка, вул. Кільцева, 44; ЄДРПОУ: 42351613) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Представник позивача 24.04.2026 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86 294,60 грн.
Відповідач 29.04.2026 подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 86 294,60 грн. не відповідає критерію розумності їх розміру, співмірності із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом, критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та їх пропорційності до предмета спору у цій справі з урахуванням ціни позову, оскільки складають понад 50,8 % від ціни позову. Заявлена позивачем сума витрат на оплату правничої допомоги у даній справі, що підлягає відшкодуванню, не є співмірною з ціною позову та є значно завищеною.
Відповідно до пункту 3 частини 1, частин 2-3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути заяву представника позивача про розподіл судових витрат у порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення суд керується таким.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У справі, що розглядається, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, яка надається позивачу адвокатським об'єднанням «ЕДВАЙС ГРУП» на підставі договору про надання правової допомоги від 18.02.2025 №01-18/02-2025 та ордера про надання правової допомоги серії ВС №1411659.
За пунктами 1.1.-1.2. Договору, за цим Договором Адвокатське об'єднання зобов'язується за завданням Клієнта надати правову (юридичну) допомогу, а Клієнт зобов'язується оплатити Адвокатському об'єднанню за надану правову допомогу з дотриманням порядку, строків та умов, визначених цим Договором. 1.2. Правова допомога, що надається Адвокатським Об'єднанням Клієнту за цим Договором, полягає у здійсненні за завданням Клієнта захисту та представництва інтересів Клієнта в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, перед фізичними та юридичними особами, здійсненні підготовки документів, наданні усних та письмових консультацій, а також наданні інших видів правової допомоги відповідно до цього Договору та в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п.3.2. Договору, гонорар є формою винагороди Адвокатського об'єднання за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту.
Перелік наданих адвокатських послуг зазначено у актах приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2025 №77 та від 31.01.2026 №3.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання позивачем послуг з правової допомоги від адвокатського об'єднання «ЕДВАЙС ГРУП», оскільки подані докази дозволяють встановити склад та зміст послуг з правової допомоги відповідно до вимог статті 134 КАС України.
Стосовно співмірності та розумності витрат на правову допомогу за участь у даній справі суд зазначає таке.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 08.02.2022 у справі №160/6762/21.
Заявляючи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 86 294,60 грн.
Заперечуючи проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, відповідач заявляє, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Міжрегіональне управління не погоджується з необхідністю та доцільністю долучення такої кількості документів до позову та матеріалів справи, з огляду на предмет спору та фактичні обставини справи, які дійсно мали значення для вирішення спору по суті. В зв'язку з цим витрати, пов'язані з отриманням (збором) та підготовкою копій таких документів не є обґрунтованими та неминучими. Також, до обсягу наданих адвокатом послуг у справі № 380/21708/25 включено підготовку та подання клопотання про долучення доказів, які не мали значення для вирішення справи. Відтак, надання позивачу послуг з підготовки та подання вищезгаданого клопотання не відповідає критеріям необхідності, оскільки обґрунтована необхідність у долученні до справи № 380/21708/25 відповідних доказів відсутня.
Суд, у свою чергу, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд проаналізував надані до розгляду акти про надання професійної правничої допомоги. З акту від 31.10.2025 №77 на суму 68 292,00 грн вбачається, що у ньому зазначено лише узагальнений перелік наданих адвокатських послуг (надання правової допомоги з питань збору доказів, розробки стратегії захисту, підготовки позовної заяви про оскарження постанови про накладення штрафу від 28.08.2025) та затрачений час у кількості 20 годин, проте без точного і конкретного зазначення затраченого часу на надані послуги та без обґрунтування зазначеної кількості наданих адвокатських послуг. Отже, вказаний акт прийому-передачі не містить точної інформації про надану позивачеві правничу допомогу та обґрунтування визначених витрат на неї у розмірі 68 292,00 грн. Щодо відомостей, зазначених у акті від 31.01.2025 №3 суд зазначає, що позивачем зазначено однакову суму вартості адвокатських послуг у вигляді участі в судових засіданнях, проте без урахування часу, затраченого на кожну участь в судових засіданнях. Суд також враховує, що призначення розгляду справи з участю сторін та відповідно кількість судових засідань, яка відбулась в межах справи, що розглядається, а також їх тривалість, була у першу чергу зумовлена заявленими клопотаннями позивача про таку участь, про виклик свідків та необхідністю їх вирішення, поданими ним поясненнями тощо.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №440/5567/21.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд також враховує, що правові висновки висловлено Верховним Судом в аналогічних справах. З огляду на це, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.
Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте, цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Також у постанові від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Вказані висновки Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).
ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу на суму 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст.134, 139, 241-246, 252 КАС України, суд,-
заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕДАРЕНТ» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕДАРЕНТ» (адреса місцезнаходження: 81131, Львівська обл., с. Солонка, вул. Кільцева, 44; ЄДРПОУ: 42351613) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавилових, 10; ЄДРПОУ: 44681053) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.