справа №380/5696/26
30 квітня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, за Законом України №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, вказаного в довідці за №31/28/37-4 від 09.01.2026 року;
- зобов?язати відповідача перевести з 01.12.2019 року, з пенсії за віком, за Законом України №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, вказаного в довідці за №31/28/37-4 від 09.01.2026 року, та здійснити виплату пенсії, з врахуванням раніше виплачених сум.
Позивач посилається на те, що є колишнім працівником органів внутрішніх справ України, звільненим у відставку наказом УМВСУ у Львівській обл. від 27.06.2000. З 16.08.2000 йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII. У 2009 році за власним вибором він перейшов на пенсію за Законом №1058-IV. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі №380/5385/25 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) 09.01.2026 видано довідку №31/28/37-4 про розмір грошового забезпечення позивача за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року. 12.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перевід з 01.12.2019 на пенсію за Законом №2262-XII та перерахунок пенсії відповідно до зазначеної довідки. Листом від 02.03.2026 №10750-10395/П-02/8-1300/26 відповідач відмовив. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки пенсія є щомісячним платежем і позивач знав або мав знати про розмір виплат. По суті спору зазначає: у 2009 році позивач добровільно обрав пенсію за Законом №1058-IV; у 2019 році до органів Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати пенсії за Законом №2262-XII не звертався; відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1), поновлення виплати пенсії здійснюється на момент звернення особи до органів пенсійного фонду; ретроактивний перевід з 01.12.2019 суперечить цій нормі; довідка не породжує самостійного права на перерахунок, підставою є нормативно-правовий акт КМУ. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській обл. від 27.06.2000 №280 о/с ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади старшого дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Дрогобицького районного відділення УМВСУ.
З 16.08.2000 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII у розмірі 72% грошового забезпечення.
19.10.2009 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про припинення виплати пенсії за Законом №2262-XII у зв'язку з переходом на пенсію за Законом №1058-IV. За результатами цього звернення з 01.11.2009 виплату пенсії за Законом №2262-XII припинено (атестат №254 про зняття з обліку); підставою припинення зазначено «перехід на пенсію за іншим законом».
03.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за Законом №2262-XII. За результатами цієї заяви з 01.09.2023 виплату пенсії за Законом №2262-XII поновлено.
20.09.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за Законом №1058-IV. З 20.09.2023 виплату пенсії за Законом №2262-XII знову припинено (атестат №233 від 03.10.2023; виплачено по 31.10.2023).
09.01.2026 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) складено довідку №31/28/37-4 про розмір грошового забезпечення позивача за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року. Зазначена довідка підготовлена на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі №380/5385/25.
12.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перевід з 01.12.2019 з пенсії за Законом №1058-IV на пенсію за Законом №2262-XII та здійснення перерахунку пенсії відповідно до довідки №31/28/37-4.
Листом від 02.03.2026 №10750-10395/П-02/8-1300/26 відповідач відмовив у задоволенні заяви, зазначивши: поновлення виплати пенсії здійснюється на момент звернення; у 2019 році позивач з відповідною заявою не звертався; чинне законодавство не передбачає індивідуального перерахунку пенсій за заявою із доданими документами.
Не погодившись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2262-XII, військовослужбовцям, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Згідно із ч.18 ст.43 Закону №2262-XII, у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ч.3 ст.51 Закону №2262-XII, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.63 Закону №2262-XII).
Відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 02.03.2023 №10-1), переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, та з урахуванням додатково наданих документів. При цьому поновлення виплати пенсії здійснюється на момент звернення особи до органів Пенсійного фонду.
Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
У даній справі мали місце наступні обставини (якщо їх узагальнити): позивач є колишнім працівником органів внутрішніх справ, який до 2009 року отримував пенсію за вислугу років за Законом №2262-XII. У 2009 році за власним зверненням він реалізував право, передбачене ч.1 ст.7 Закону №2262-XII, та перейшов на пенсію за Законом №1058-IV. Майже 14 років - з 01.11.2009 по 31.08.2023 (за виключенням короткого проміжку у вересні-жовтні 2023 року) - позивач отримував пенсію виключно за Законом №1058-IV. У березні 2026 року звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не переведення його на пенсію за Законом №2262-XII з 01.12.2019 та зобов'язати здійснити такий перевід з цієї дати.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що ключовим у цій справі є питання: чи виникав у відповідача обов'язок перевести позивача на пенсію за Законом №2262-XII з 01.12.2019 за відсутності відповідної заяви від позивача в той час і за наявності його волевиявлення щодо отримання пенсії за Законом №1058-IV.
Суд констатує, що норма ч.1 ст.7 Закону №2262-XII наділяє особу правом вибору виду пенсії, проте не встановлює можливості ретроспективної зміни такого вибору з будь-якої попередньої дати.
Механізм реалізації права на зміну виду пенсії врегульований Порядком №3-1.
Відповідно до п.5 розділу ІІ цього Порядку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії здійснюється на момент звернення особи до органів Пенсійного фонду. Ця норма є прямою і визначає момент настання правових наслідків переведення - дату звернення із заявою.
Позивач у грудні 2019 року до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення з пенсії за Законом №1058-IV на пенсію за Законом №2262-XII не звертався. Виплата пенсії за Законом №2262-XII на той час не провадилась - правомірно, за результатами його ж заяви 2009 року.
Відтак, у відповідача в 2019 році не виникало жодного обов'язку, пов'язаного з переведенням позивача, і протиправних дій або бездіяльності відповідачем вчинено не було.
Суд також зазначає, що норми ч.3 ст.51 та ч.18 ст.43 Закону №2262-XII мають іншу сферу застосування. Зокрема, ч.3 ст.51 Закону №2262-XII передбачає, що перерахунок пенсій, не проведений з вини органів Пенсійного фонду та/або органів, що видають довідки, провадиться з дати виникнення права без обмеження строком. Ця норма стосується перерахунку вже призначеної пенсії за Законом №2262-XII, а не ситуації, коли особа добровільно відмовилась від отримання такої пенсії шляхом переходу на інший вид пенсійного забезпечення.
У справі, що розглядається, пенсія за Законом №2262-XII позивачу у 2019 році не виплачувалась не з вини ПФУ чи органу, що видає довідки, а виключно тому, що позивач сам у 2009 році обрав пенсію за Законом №1058-IV. Провина відповідача у ненарахуванні пенсії за Законом №2262-XII з 01.12.2019 відсутня.
Суд звертає увагу і на те, що 03.08.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за Законом №2262-XII, і відповідач здійснив це з 01.09.2023 - тобто з дати звернення, відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку №3-1. Це підтверджує, що зазначений механізм переведення є загальновідомим для позивача і застосовувався до нього на практиці. Разом з тим, вже 20.09.2023 позивач вдруге за власним волевиявленням перейшов на пенсію за Законом №1058-IV.
При цьому суд враховує, що в період з 01.09.2023 по 31.10.2023, коли позивач перебував на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, довідка про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року у розпорядженні ГУ ПФУ у Львівській області була відсутня - вона видана лише 09.01.2026. Отже, навіть і в цей період підстав для перерахунку з урахуванням зазначеної довідки не існувало.
Таким чином, поведінка позивача у 2023 році спростовує будь-які доводи про незнання ним механізму зміни виду пенсії.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що отримання довідки №31/28/37-4 є підставою для ретроактивного переведення на пенсію за Законом №2262-XII з 01.12.2019. Довідка містить відомості про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року. Зазначені відомості можуть слугувати підставою для перерахунку пенсії за Законом №2262-XII, однак лише щодо тієї пенсії, яка фактично виплачувалась або виплачується за цим Законом. У 2019 році, а також на момент розгляду цієї справи, позивач отримує пенсію за Законом №1058-IV. Відтак, правового об'єкта для перерахунку за довідкою №31/28/37-4 у спірний період не існує.
Щодо посилань відповідача на пропуск строку звернення до суду суд зазначає таке.
Предметом оскарження в цій справі є дії відповідача, виражені у листі-відмові від 02.03.2026 №10750-10395/П-02/8-1300/26. Позивач звернувся до суду з даним позовом 19.03.2026 - в межах шестимісячного строку з дня отримання цього листа, що відповідає вимогам ч.2 ст.122 КАС України. Доводи відповідача про те, що строк слід відраховувати з моменту отримання пенсійних виплат за Законом №1058-IV у 2019 році, є безпідставними, оскільки позивач не оскаржує рішення 2009 року про припинення виплати пенсії за Законом №2262-XII, а оскаржує конкретну відмову 2026 року.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо не переведення позивача з пенсії за віком, призначеної за Законом №1058-IV, на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХII, з урахуванням розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, вказаного в довідці №31/28/37-4 від 09.01.2026 року та зобов'язання вчинити такі дії - слід відмовити.
Беручи до уваги те, що рішення у цій справі по суті спору ухвалено не на користь позивача, а інших судових витрат, окрім сплати ОСОБА_1 судового збору, сторонами не здійснювалось, суд констатує, що відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ч.2 ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.