про закриття провадження у справі
30 квітня 2026 рокусправа № 380/2274/26 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в письмовому порядку заяву представника позивача про закриття провадження у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Маркет» про стягнення штрафу
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області ЄДРПОУ 40349068, місцезнаходження: 79011, м. Львів, вул. Вітовського, 18 (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Маркет» ЄДРПОУ 38316777, місце проживання: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359 (далі відповідач), в якій позивач просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Маркет» в дохід державного бюджету штраф у сумі 5083, 00 грн, згідно рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20.10.2025 № 0123 та 1 700,00 грн, згідно рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 24.11.2025 № 0145.
Ухвалою від 12.02.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без викликом сторін.
28.04.2026 до суду надійшла заява представника відповідача про закриття провадження у зв'язку із сплатою відповідачем штрафу визначеним рішеннями про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20.10.2025 № 0123 та від 24.11.2025 № 0145. Просить суд закрити провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 238 КАС України (сторони досягли примирення) та повернути Головному управлінню Держпродспоживслужби у Львівській області з Державного бюджету України сплачений судовий збір.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У заяві від 28.04.2026 представник позивача просить суд закрити провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 238 КАС України (сторони досягли примирення). З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 190 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін. Сторони можуть примиритися на умовах, які виходять за межі предмета спору, якщо такі умови примирення не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межі компетенції суб'єкта владних повноважень.
Частиною п'ятою статті 190 КАС України встановлено, що умови примирення сторін затверджуються ухвалою суду. Затверджуючи умови примирення сторін, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів щодо врегулювання спору на підставі взаємних поступок, матеріали справи не містять доказів затвердження між сторонами у цій справі мирової угоди, що було б підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 238 КАС України.
Суд звертає увагу, що заява позивача мотивована сплатою відповідачем суми заборгованості, яка є предметом стягнення у цій справі. Тобто, станом на дату вирішення заяви позивача відсутній предмет спору у цій справі. За таких обставин суд розцінює заяву позивача як відмову від позову та закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 238 КАС України.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Аналіз наведених положень вказує на те, що процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
В контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб'єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).
Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29.08.2022 у справі №826/16473/15 відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов'язку відшкодування понесених позивачем суб'єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Застосовуючи цей висновок до обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування понесених судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись статтями 189, 238, 239, 241-243, 248, 256 КАС України, суд
закрити провадження у справі 380/2274/26 у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Маркет» про стягнення штрафу.
Судові витрати між сторонами не розподіляються, судовий збір поверненню не підлягає.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною вимогою не допускається.
Ухвала суду набуває чинності з моменту її проголошення.
Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяМричко Н.І.