з питань залишення позову без розгляду
29 квітня 2026 рокусправа № 380/4745/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразову винагороду в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за період з 10.05.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 09.11.2024, з 27.11.2024 по 26.01.2025, з 15.02.2025 по 19.05.2025, з 20.05.2025 по 30.06.2025, з 29.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 22.10.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за період з 10.05.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 09.11.2024, з 27.11.2024 по 26.01.2025, з 15.02.2025 по 19.05.2025, з 20.05.2025 по 30.06.2025, з 29.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 22.10.2025 року.
Ухвалою від 23 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
05 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який містить окреме процесуальне клопотання про залишення позову без розгляду.
Обґрунтовуючи вказане клопотання, представник військової частини зазначає, що позивачем без поважних причин пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Відповідач вибудовує свою позицію на тому, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісячно, а відтак позивач повинен був дізнаватися про розміри свого забезпечення та факт невиплати спірної винагороди щомісяця, починаючи ще з травня 2024 року. На переконання відповідача, звернення до суду лише у березні 2026 року є таким, що подане з грубим порушенням встановлених процесуальних строків.
Надаючи правову оцінку заявленому клопотанню та аргументам відповідача, суд виходить із такого.
Забезпечення права на судовий захист є однією з основних гарантій, передбачених статтею 55 Конституції України. Водночас, реалізація цього права обумовлена дотриманням певних процесуальних строків, які покликані забезпечити принцип правової визначеності.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою цієї ж статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Суд враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду згідно з якою до правовідносин щодо виплати військовослужбовцям грошового забезпечення (зокрема додаткових та одноразових винагород) підлягають застосуванню строки, визначені частиною першою статті 233 КЗпП України. Ця спеціальна норма чітко встановлює, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відтак, ключовим та визначальним для правильного обчислення початку перебігу строку звернення до суду є встановлення точної дати, коли особа дізналася або об'єктивно повинна була дізнатися про факт порушення своїх майнових прав.
Суд критично оцінює та відхиляє твердження відповідача про те, що позивач повинен був знати про невиплату одноразової винагороди щомісяця, просто перевіряючи надходження коштів на свій банківський рахунок.
Суд звертає увагу на те, що спірна винагорода у розмірі 70 000 гривень, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 має специфічну правову природу та особливий порядок нарахування. На відміну від базового посадового окладу чи стандартної щомісячної додаткової винагороди (30 тис. або 100 тис. грн), вона виплачується не за сам факт проходження служби у відповідному календарному місяці, а виключно за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання визначених бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення.
З огляду на такий сумарний та накопичувальний характер обчислення днів, у військовослужбовця, який перебуває на фронті та виконує бойові завдання, об'єктивно відсутня можливість самостійно та щомісяця контролювати внутрішній штабний облік цих накопичених днів. Позивач не міг достеменно знати, коли саме в офіційних документах військової частини накопичився 30-денний рубіж і чи виданий за цим фактом відповідний наказ про виплату, доки не звернувся з відповідним запитом та не отримав офіційних роз'яснень від командування.
Як достовірно встановлено судом з матеріалів справи, з метою з'ясування стану накопичення днів та причин невиплати одноразової винагороди, представник позивача 17 листопада 2025 року звернувся до відповідача з офіційним адвокатським запитом, реалізуючи своє право на отримання публічної інформації та документів.
Лише 18 грудня 2025 року позивач отримав від Військової частини НОМЕР_1 першу письмову відповідь, у якій відповідач повідомив, що облік його днів виконання бойових завдань для виплати 70 000 гривень штабом НОМЕР_2 прикордонного загону взагалі не проводився.
З метою досудового врегулювання питання, 26 січня 2026 року позивач звернувся до відповідача із прямою вимогою про включення його до наказу, нарахування та виплату спірної винагороди на підставі наявних витягів з Журналів бойових дій. Офіційну та остаточну відмову у виплаті, мотивовану відсутністю відповідних рапортів командира підрозділу, Військова частина НОМЕР_1 надала листом від 29 січня 2026 року.
Системно проаналізувавши вказану хронологію, суд дійшов висновку, що саме з моменту отримання письмових відповідей від військової частини (18 грудня 2025 року та остаточно 29 січня 2026 року) позивач набув документально підтвердженої інформації та достеменно дізнався про факт порушення свого права на отримання одноразової винагороди, а також про категоричну відмову відповідача вчиняти дії щодо її виплати. Саме ці дати є юридично обґрунтованими відправними точками для обчислення тримісячного строку звернення до суду.
Згідно з відбитком реєстрації в підсистемі «Електронний суд», позивач звернувся з даною позовною заявою до Львівського окружного адміністративного суду 17 березня 2026 року.
Обчислюючи процесуальний строк з моменту, коли позивач об'єктивно і документально дізнався про порушення свого права (навіть беручи за відправну точку найбільш ранню відповідь відповідача від 18.12.2025 року), суд констатує, що звернення до суду 17.03.2026 року відбулося в межах встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку (з моменту отримання першої відповіді минуло менше трьох місяців).
З огляду на наведене, суд резюмує, що позивач своєчасно реалізував своє право на судовий захист. Законні підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 123 КАС України, та залишення позовної заяви без розгляду - повністю відсутні. Доводи відповідача ґрунтуються на хибному, надміру формалізованому тлумаченні моменту початку перебігу процесуального строку в даній категорії спорів і не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Керуючись статтями 122, 123, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 380/4745/26 - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Окремо від рішення суду ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Коморний О.І.