01 травня 2026 року Київ 320/43929/24
Київський окружний адміністративний суду складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» (ТОВ «ФТД-Ритейл», позивач) звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЦМУ ДПС, податковий орган).
Просили суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 202/ж10/31-00-07-05-01-24 від 21.02.2024, про нарахування ТОВ «ФТД-Ритейл» (код ЄДРПОУ 43890029) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 123784,80 грн.
Ухвалою від 20.12.2024 провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в наказі №122-п від 12.01.2024 «Про проведення фактичної перевірки» не зазначено про наявність або отримання ГУ ДПС у Хмельницькій області інформації, яка слугувала підставою для призначення фактичної перевірки об'єкта торгівлі позивача за адресою: м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 2а, й свідчила б про порушення позивачем за місцем знаходження цього об'єкта торгівлі порядку здійснення розрахункових операцій, чи ведення касових операцій, чи наявності ліцензій, чи свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, чи законодавства щодо укладення трудового договору, чи оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), чи вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), а відтак перевірка проведена без наявних на те підстав.
Позивач вказав, що висновки про виявлене порушення побудовані виключно на суб'єктивному оціночному судженні посадових осіб відповідача, оскільки акт перевірки не містить встановлення фактів отримання позивачем від покупців коштів у кількості більшій, ніж зазначено в розрахункових документах. При цьому, фіскальний чек ПРРОФН 4000109055 від 17.11.2023 за № w9sWcW3ynrl, на який посилається відповідач як на доказ, навпаки підтверджує проведення розрахункової операції на повну суму узгодженої вартості проданих споживачу товарів.
Позивач зауважив, що він з дотриманням вимог Закону України «Про ціни і ціноутворення» проводить різноманітні маркетингові акції, за умовами яких покупцям надається можливість придбати товари за акційною ціною. З метою збільшення обсягів продажу та зменшення товарних запасів в магазинах ТОВ «ФТД-Ритейл», у період з 01 по 28.11.2023, покупцям надавалось право придбати товари за акційною ціною, а тому вартість товару, яку придбавали покупці, була нижчою від звичайної, заявленої на ціннику. Вказано, що на момент проведення фактичної перевірки дія акції під умовною назвою «Комплект аудіо книг» закінчилась, розміщення інформації про умови проведення акції в торговому залі об'єкта торгівлі припинено, а тому уповноважені на проведення перевірки державні ревізори-інспектори не були обізнані про здійснення товариством продажу товару на акційних умовах та, як наслідок, дійшли хибних висновків про проведення ТОВ «ФТД-Ритейл» розрахункових операцій не на повну суму покупки.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав на помилковість доводів позивача про протиправність призначення фактичної перевірки, оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (Податковий кодекс України, ПК України) встановлює дві підстави для проведення перевірки: наявність та/або отримання певної інформації та здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Щодо виявленого порушення податкового законодавства, зазначено, що при аналізі фіскальних документів позивача встановлено, що фактично ціна акційного товару не відрізняється від ціни, що вказана у цінниках, які виставлено на вітринах магазинів позивача. Тобто, при придбанні одночасно акційного товару та комплекту аудіо книг одним чеком, у фіскальному чеку ціна акційного товару зменшується на вартість придбаного «комплекту аудіо книг». Однак, таку пропозицію не можна вважати знижкою, оскільки покупець жодним чином не отримував можливості зменшення вартості покупки по загальній сумі, зазначеній у фіскальному чеку.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що відповідач у відзиві не заперечує та не спростовує, а навпаки підтверджує що 17.11.2023, за наслідком укладення зі споживачем публічного договору купівлі-продажу, позивач, з використанням ПРРО ФН №4000109055, видав покупцеві фіскальний чек від 17.11.2023 за №w9sWcW3ynrl на повну суму покупки 9999,00 грн, з яких: 1399,90 грн складає сума грошових коштів, що була сплачена покупцем за комплект електронного примірника аудіо книг, озвучених українською мовою «Дитячий»; 8599,10 грн складає сума грошових коштів, що була сплачена покупцем за смартфон ТМ ОРРО моделі А78 8/256GB (aqua green). Загальна сума покупки, тобто розмір сплачених покупцем грошових коштів за всі придбані та отримані товари, складає 9999,00 (1399.90 +8599.10) гривень та відповідає відомостям фіскального чеку ПРРО №4000109055 від 17.11.2023 за №w9sWcW3ynrl. Крім того, податковим органом не заперечується здійснення позивачем в період з 01 по 28 листопада 2023 року операцій з продажу товарів за акційною ціною на умовах акційної пропозиції, затвердженої наказом №121023006 від 12.10.2023 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» під умовною назвою «Комплект аудіокниг».
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 28.10.2020 ТОВ «ФТД-Ритейл» перебуває на обліку як платник податків в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення.
На підставі наказу в.о. начальника ГУ ДПС у Хмельницькій області №122-п від 12.01.2024 «Про проведення фактичної перевірки», направлень №145, №146 та №147 від 12.01.2024, посадовими особами ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено фактичну перевірку позивача за місцем знаходження одного з об'єктів торгівлі товариства: м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 2а, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
За наслідками перевірки складено акт від 19.01.2024 №1038/22-01-07-05/43890029, в якому податковим органом констатовано порушення товариством пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (Закон № 265/95-ВР), а саме: проведення розрахункових операцій не на повну вартість.
01.02.2024 позивач подав ГУ ДПС у Хмельницькій області заперечення до акта фактичної перевірки, однак листом «Про розгляд заперечень» №1422/6/22-01-07-05-10 від 08.02.2024 ГУ ДПС у Хмельницькій області повідомило позивача про залишення висновків акта перевірки без змін.
На підставі висновків акта перевірки Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло податкове повідомлення-рішення №202/10/31-00-07-05-01-24 від 21.02.2024, яким нарахувало позивачеві штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 123 784,80 грн за порушення вимог положень пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Вважаючи таке повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить із наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (ПК України, Податковий кодекс) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до статті 62 Податкового кодексу одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За правилами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Абзацами 1-4 підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно із вимогами пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).
Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Як слідує з копії наказу в.о. начальника ГУ ДПС у Хмельницькій області №122-п від 12.01.2024 «Про проведення фактичної перевірки», перевірку призначено на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.7, статті 80, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
За приписами статті 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Таким чином, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів).
Поряд з цим необхідно зазначити, що призначаючи фактичну перевірку щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.05.2018 у справі №810/1394/16 і від 05.11.2018 у справі №803/988/17.
Таким чином, суд вважає, що ГУ ДПС у Хмельницькій області мало право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством, у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Слід звернути увагу, що у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №805/3809/16-а (пункти 37-38) підтверджено позицію, що здійснення функцій, визначених законодавством, зокрема, у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Також судом встановлено, що наказ на проведення фактичної перевірки №122-п містить дату його видачі 12.01.2024, найменування контролюючого органу - ГУ ДПС у Хмельницькій області, найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється - ТОВ «ФТД-Ритейл», його адресу, вид та підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України, та підписаний в.о. начальника і скріплений печаткою контролюючого органу.
Отже, наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам, встановленим Податковим кодексом України, був прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбаченої ПК України підстави для її проведення.
Щодо посилань відповідача на порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95ВР, суд зазначає наступне.
У відповідності із пунктом 109.2 статті 109 Податкового кодексу України порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
За нормами статті 112 Податкового кодексу особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.
Згідно із пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
За визначенням у статті 2 Закону №265/95-ВР розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Таким чином, суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидачу відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Відповідно до обставин цієї справи до позивача застосовано штрафні санкції за проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки.
Таке порушення полягало в тому, що продавцем товар пропонувався до продажу за ціною зазначеною у ціннику. Однак в ході фіскалізації його продажу розрахункову операцію проведено не на повну суму вартості товарів, а саме: вартість товару зменшено на суму вартості послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг». Загальна сума покупки у фіскальному чеку відповідає ціні товару, зазначеній на ціннику.
Так, посадовими особами контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки із фіскального чеку ПРРО №4000109055 від 17.11.2023 за № w9sWcW3ynrI встановлено, що позивачем проведено розрахункову операцію не на повну суму покупки в сумі 9 999,00 грн, яка у фіскальному чеку зменшена на 1 399,90 грн за комплект електронного примірника аудіо книг, озвучених українською мовою «Дитячий», 8 599,10 грн за смартфон ТМ ОРРО моделі А78 8/256GB (aqua green).
При аналізі фіскальних документів позивача посадовими особами контролюючого органу встановлено, що фактично ціна акційного товару не відрізняється від ціни зазначеної у цінниках, які виставлено на вітринах магазинів позивача. Тобто, при придбанні одночасно акційного товару та комплекту аудіо книг одним чеком, у фіскальному чеку ціна акційного товару зменшується на вартість придбаного товару «комплекс аудіо книг».
Однак, як вказує відповідач та не спростовано позивачем, покупець такої послуги як «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг» не замовляв.
При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача про проведення маркетингової акції, оскільки в розумінні пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про рекламу» таку пропозицію не можна вважати знижкою, зважаючи на те, що покупець жодним чином не отримував можливості зменшення вартості покупки по загальній сумі, зазначеній у фіскальному чеку.
З огляду на зазначене, контролюючий орган правильно кваліфікував дії позивача як порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону № 265/95-ВР та законно застосував штрафні санкції, передбачені пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.