01 травня 2026 року № 320/24153/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва письмову заяву уповноваженого представника Приватного підприємства «Астра-Люкс» про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Астра-Люкс» (адреса 04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 21 ЄДРПОУ 31120013 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ЄДРПОУ 44116011) та до Державної податкової служби України (адреса 04053, м.Київ, Львівська площа 8 ЄДРПОУ 43005393) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні ді
встановив:
Уповноважений представник позивача Приватного підприємства «Астра-Люкс» звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішення, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення від 28.02.2024 №10637868/31120013 та від 28.02.2024 № 10637871/31120013;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 03.03.2023 № 2 та від 07.04.2023 № 1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 (суддя Балаклицький А. І.) відкрито провадження в адміністративній справі № 320/24153/24 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.07.2024 на адресу Києвського окружного адміністративного суду від представників відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, а 18.07.2024, 24.07.2024 та 30.07.2024 - відповіді на відзив, подані представником позивача.
23.10.2024 у зв'язку з припиненням повноважень судді Балаклицького А.І. проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/24153/24 та передано її на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Донця В.А. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 (суддя Донець В.А.) прийняти до провадження справу № 320/24153/24 та прийнято рішення здійснити розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.02.2025 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/24153/24 та передано її на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 позов Приватного підприємства «Астра-Люкс» прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року адміністративний позов задоволено та ухвалено:
- визнати протиправним та скасувати: рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10637868/31120013 від 28.02.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 03.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПП «АСТРА-ЛЮКС» № 2 від 03.03.2023 датою подання на реєстрацію - 30.03.2023.
- визнати протиправним та скасувати: рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10637871/31120013 від 28.02.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 07.04.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПП «АСТРА-ЛЮКС» № 1 від 07.04.2023 датою подання на реєстрацію - 28.04.2023.
Суть заяви, що вирішується.
У подальшому, 29.04.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла письмова заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі. В обґрунтуванні вказано, що відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Звертаючись з позовною заявою, позивач заявив про намір відшкодувати свої витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та намір подати докази понесення таких витрат у строки, передбачені ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Між, адвокатом Магратій Я.В. та ПП «АСТРА-ЛЮКС», укладено договір про надання правничої допомоги № 30 від 02.04.2023. Умовами договору передбачено, що за надання правничої допомоги при розгляді справи адвокат Магратій Я.В. має отримати плату (гонорар). За Актом приймання-передачі наданих послуг № 5 від 01.05.2025 сторони погодили, що витрати на вартість гонорару адвоката складає 36000,00 грн. На підтвердження надання правничої допомоги надано договір про надання правничої допомоги № 30 від 02.04.2023, Акт приймання-передачі наданих послуг № № 5 від 01.05.2025, рахунок на оплату № 1 від 01.05.2025. Таким чином, позивачем надаються документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги та її вартість. При вирішенні питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, ПП «АСТРА ЛЮКС» просить суд включити в судові витрати, витрати на правничу допомогу у розмірі 36000,00 грн., які стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів, на користь ПП «АСТРА-ЛЮКС».
При вирішенні питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 320/24153/24, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання, зокрема, питання стосовно розподілу судових витрат та визначення способу виконання судового рішення, якщо суд вирішив питання про право.
При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення та встановлювати для сторін нові права або обов'язки, якщо такі не підлягали дослідженню під час розгляду адміністративної справи.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Так, згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, зокрема судовий збір.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд врахував, що відповідачі клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подали.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
Із змісту позовної заяви встановлено, що для захисту свого порушеного права позивач звернувся до адвоката Магратій Яніни Василівни.
Між, адвокатом Магратій Я.В. та ПП «АСТРА-ЛЮКС», укладено Договір про надання правничої допомоги № 30 від 02.04.2023, копію якого надано до матеріалів справи.
Згідно із п. 4.1. Договору № 30 від 02.04.2023 формою винагороди адвоката є гонорар. За послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного Договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному за домовленістю сторін. Розмір гонорару може обумовлюватись у додатковій угоді/акті приймання-передачі наданих послуг, що є невід'ємними додатками до Договору, виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.
Згідно п. 4.4. Договору гонорар сплачується адвокату протягом 30 робочих днів з моменту набрання рішення суду законної сили.
За Актом приймання-передачі наданих послуг № 5 від 01.05.2025 сторони погодили, що витрати на вартість гонорару адвоката складає 36000,00 грн.
На підтвердження надання правничої допомоги надано договір про надання правничої допомоги № 30 від 02.04.2023, Акт приймання-передачі наданих послуг № № 5 від 01.05.2025, рахунок на оплату № 1 від 01.05.2025.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Ключовим питанням у справі є наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI (висновок Верховного Суду у справі № 826/14340/18 (постанова від 19.09.2023).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 (постанова від 16.11.2022) зазначила, що з аналізу статті 30 Закону № 5076-VI слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Верховний Суд у справі № 912/2620/21 (постанова від 24.01.2023) дійшов висновку, що ненадання детального опису робіт (наданих послуг) у разі, якщо умовами договору про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксовану оплату, не є самостійною підставою для відмови у стягненні таких витрат.
Отже, якщо сторони погодили гонорар за послуги адвоката у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є необов'язковим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 910/13078/23 (додаткова постанова від 26.02.2025).
Верховний Суд у справі № 200/9888/19-а (постанова від 13.05.2021) виснував, що з запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.
Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 140/2165/19, від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23.
Ця ж позиція була викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд також бере до уваги, що у справі № 826/6958/17 (постанова від 18.05.2022) Верховний Суд наголосив, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 280/5922/21, від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22 та від 24.01.2025 у справі № 280/2190/21.
З огляду на наведене вище, суд звертає увагу, що відповідачі не подали клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а також не вказали жодних аргументів про зменшення розміру витрат у поданому відзиві.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем подана заява про розподіл судових витрат 19.05.2025, однак жодних клопотань від відповідачів не надходило.
Суд також бере до уваги, що у справі № 826/6958/17 (постанова від 18.05.2022) Верховний Суд наголосив, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 280/5922/21, від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22 та від 24.01.2025 у справі № 280/2190/21.
Таким чином, оскільки відповідачами не подано жодних клопотань щодо підставності стягнення витрат на правничу допомогу, або ж зменшення розміру таких витрат суд позбавлений можливості надати оцінку таким запереченням, у випадку їх наявності.
Верховний Суд у справі № 805/5029/18-а (постанова від 27.06.2024) вказав, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Представником позивача подано усі документи, необхідні для підтвердження витрат на правничу допомогу (договір про надання правничої допомоги, , копію ордеру на надання правничої допомоги, платіжну інструкцію про оплату указаних послуг, акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на оплату).
Верховний Суд у справі № 380/28411/23 (постанова від 05.12.2024) вказав, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд встановив, що представником позивача підписані наступні документи: позовна заява з додатками, відповідь на відзив, заява про ухвалення додаткового рішення (щодо стягнення витрат на правничу допомогу). Тому, заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу відповідає реальності таких витрат.
Суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у справі № 640/3098/20 (постанова від 28.04.2021), метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Верховний Суд у справі № 200/1647/20-а (постанова від 24.02.2022) акцентував на можливості подання стороною, яка обґрунтовує неспівмірність витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних адвокатом робіт, власного розрахунку суми витрат, які, на думку цієї сторони, є належними до відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 (постанова від 16.11.2022) зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У цьому контексті суд наголошує, що заявник надав суду акт приймання-передачі наданих послуг із переліком останніх, наданих у рамках правничої допомоги у справі.
Таким чином, відповідачі мали можливість довести неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, використовуючи будь-який з критеріїв, вказаних у частині 5 статті 134 КАС України (складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтересом до справи), проте жодних доводів не суду на надав.
З огляду на наведене вище, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 36 000,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, оскільки саме спірне рішення відповідача-1 призвело до виникнення спірних правовідносин.
У свою чергу, оскільки Державна податкова служба України виконує функції по адмініструванню ЄРПН та здійснює реєстрацію у вказаному Реєстрі податкових накладних (у тому числі на виконання судового рішення), задоволення позовної вимоги до ДПС України носить похідний, технічний характер, у той час як саме рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області по зупиненню та відмові реєстрації призвело до виникнення даного спору, внаслідок чого на підставі ч.8 ст.139 КАС України саме цей контролюючий орган має компенсувати понесені позивачем судові витрати.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд
1. Письмову заяву представника Приватного підприємства «Астра-Люкс'про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 320/24153/24 - задовольнити.
2. Ухвалити додаткове рішення у справі № 320/24153/24, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (код відокремленого підрозділу за ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116) на користь Приватного підприємства «Астра-Люкс» (адреса 04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 21 ЄДРПОУ 31120013 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) грн 00 коп.
3. Копію додаткового рішення суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.