30 квітня 2026 року м. Київ справа №320/47076/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Астор Моноліт»
до Міністерства економіки України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Астор Моноліт» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Міністерства економіки України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економіки України про відмову у видачі Приватному підприємству «Астор Моноліт» висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за операціями, що здійснюється відповідно до контракту № BVLM-AM-02 від 11.01.2023р., укладеного з «BVLM Bulgaria» LTD (Болгарія), яке затверджено Наказом Міністерства економіки України від 15.11.2023р. за № 17270;
- зобов'язати Міністерство економіки України видати Приватному підприємству «Астор Моноліт» код ЄДРПОУ 35676535) висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту 1 (одного) позиційного пристрою 3-х площинного (TES-UIT-V_644-7) та 2 (двох) позиційних пристроїв 2-х площинних (TES-IT-H_33-3) відповідно до зовнішньоекономічного контракту № BVLM-AM-02 від 11.01.2023р., укладеного з компанією-нерезидентом «BVLM Bulgaria» LTD (Болгарія), в частині здійсненої 01.02.2023р. передоплати в сумі 970 000,00 Євро на строк з 05 листопада 2023 року до 28 січня 2024 року.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказ Міністерства економіки України від 15.11.2023р. № 17270 підлягає скасуванню, оскільки прийнятий відповідачем за наслідком застосування ним формального підходу до розгляду заяви ПП «Астор Моноліт» від 18.10.2023р. (вх. № 07/97855-23 від 23.10.2023р.) щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком за договором (контракту) № BVLM-AM-02 від 11.01.2023р., без врахування раніше поданих ним документів, що має своїм наслідком непропорційність такого рішення, адже останнє не забезпечує баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване таке спірне рішення.
У встановлений судом строку на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач вказує, що позивач не дотримався вимоги щодо комплектності документів, а саме, не було додано копії контракту та документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів. Отже, у відповідача були відсутні підстави для прийняття позитивного рішення за поданим позивачем пакетом документів, а тому наказом від 15.11.2023 № 17270 йому було відмовлено у видачі висновку.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
07.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ять статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Приватним підприємством «Астор Моноліт» подано Міністерству економіки України заяву від 14.04.2023 щодо продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту 1 (одного) позиційного пристрою 3-х площинного (TES-UIT-V_644-7) та 2 (двох) позиційних пристроїв 2-х площинних (TES-IT-H_33-3) відповідно до зовнішньоекономічного контракту (договору поставки) №BVLM-AM-02 від 11.01.2023р, укладеного з «BVLM Bulgaria» LTD, до якої долучено: копію контракту № BVLM-AM-02 від 11.01.2023; копію проформи фактури (інвойсу) № 1003 від 20.01.2023; копію платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 01.02.2023р.; копію листа ПП «Астор Моноліт» №04-23 від 31.05.2023 про надання додаткових документів; копію листа від 29.05.2023 виробника «Acuitas» адресовану замовнику «BVLM Bulgaria» LTD щодо збільшення строку виробництва, у зв?язку з затримкою постачання компонентів системи, з перекладом на українську мову; копію листа 30.05.2023 № 14 продавця «BVLM Bulgaria» TD адресованого покупцю ПП «Астор Моноліт» щодо збільшення строку поставки враховуючи повідомлення виробника, з перекладом на українську мову.
Наказом Міністерства економіки України від 14.06.2023 № 5500, на підставі матеріалів ПП «Астор Моноліт» від 14.04.2023 надано позивачу висновок №4432-09/2577-07 від 19.06.2023 щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, яким продовжено граничні строки розрахунків по договору поставки № BVLM-AM-02 від 11.01.2023 на суму 1 095 000,00 Євро з 31.07.2023 до 05.11.2023.
В подальшому, ПП «Астор Моноліт» подано відповідачу заяву від 18.10.2023 (вх. № 07/97855-23 від 23.10.2023) з додатками щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту імпорту товарів, установлених Національним банком, у межах зовнішньоекономічного договору (контракту) № BVLM-AM-02 від 11.01.2023, до якої долучено наступні документи: заява від 18.10.2023 (вх. № 07/97855-23 від 23.10.2023) з додатками; додаток до заяви - копія висновку від 19.06.2023; додаток до заяви - копія додатку від 04.10.2023 №1 до договору поставки № BVLM-AM-02 від 11.01.2023; додаток до заяви - копія листа компанії BVLM від 02.10.2023 з перекладом; додаток до заяви - копія листа компанії Acuitas від 29.09.2023 з перекладом.
За результатом розгляду заяви ПП «Астор Моноліт» від 18.10.2023 відповідно до абзацу третього пункту 10 Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 104, Міністерство наказом від 15.11.2023 № 17270 прийняло рішення про відмову у видачі висновку позивачу.
Позивач вважає, що вказане рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зовнішньоекономічна діяльність будується на окремих принципах здійснення такої та одним з таких принципів є - принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності (стаття 2 Закону № 959-XII).
Згідно з положеннями статті 5 Закону №959-XII усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Так, Законом України «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначено правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Положеннями статті 13 Закону № 2473-VIII визначено особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Так, частинами першою та четвертою вказаної статті встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.
Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 року №838 затверджено Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
У відповідності до пункту 1 вказаного положення, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об'єктами державної власності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, інтелектуальної власності, інноваційної діяльності в реальному секторі економіки, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), державних та публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів.
Таким чином, Мінекономіки є суб'єктом владних повноважень (центральним органом виконавчої влади), який наділений повноваженнями за окремими операціями з експорту та імпорту товарів продовжувати граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, шляхом видачі відповідного висновку (з урахуванням положень статті 13 Закону № 2473-VIII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 №104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - Порядок № 104), який визначає механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - висновки), перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду і перелік товарів, за якими документи для видачі висновку залишаються без розгляду (пункт 1 Порядку № 104).
Згідно з положеннями пункту 2 Порядку №104 висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, а саме: під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) виробничої кооперації - операціями з постачання сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв'язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції; під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) консигнації - операціями з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу дії угоди консигнації за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту; під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) у будівництві - операціями з виробництва та постачання будівельних матеріалів, конструкцій, машин і механізмів, обладнання та матеріалів для виконання необхідних робіт; під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) тендерної поставки - операціями з постачання товарів, замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів); під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) гарантійного обслуговування - експортними операціями з постачання товарів та проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів, а також проведення остаточних розрахунків після закінчення відповідного гарантійного періоду; під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів; під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання товарів спеціального призначення - операціями з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; операціями з постачання природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки) та проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 104 для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи:
заяву на одержання висновку (далі - заява) за формою, затвердженою Мінекономіки, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період;
копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід'ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено іноземною мовою, резидент додає його переклад на українську мову;
копії документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, коносаментів, транспортних документів, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку;
копії листів, повідомлень, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків, засвідчені в установленому законодавством порядку.
Оформлення та подання резидентами в електронній формі для одержання висновку документів, оформлення та видача Мінекономіки в електронній формі висновку здійснюються через Єдиний державний портал адміністративних послуг згідно з вимогами законодавства у сфері електронних довірчих послуг і цього Порядку.
У разі коли документи подано резидентом в електронній формі у вихідний, святковий, інший неробочий день або в неробочий час робочого дня, днем подання таких документів вважається перший робочий день, що настає за таким днем.
Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи згідно з цим Порядком і протягом 10 робочих днів з дати їх одержання приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку (пункт 4 Порядку № 104).
Поряд з цим, пунктом 10 Порядку № 104 встановлено, що у видачі висновку може бути відмовлено у разі, коли:
- у поданих резидентом документах виявлено недостовірну інформацію;
- документи подано з порушенням вимог, зазначених у пункті 3 цього Порядку, в тому числі - вимог щодо комплектності та оформлення документів;
- заява, додані до неї документи (документ) підписані (засвідчені) особою, яка не має на це повноважень;
- у зовнішньоекономічному договорі (контракті) відсутні істотні умови договору, передбачені законодавством;
- операція резидента з експорту (імпорту) товарів не належить до окремої операції, визначеної пунктом 2 цього Порядку;
- операція резидента здійснюється з товарами, що включені до переліку товарів, за якими звернення про видачу висновку залишаються без розгляду, згідно з додатком;
- продовження строків розрахунків виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) за операцією з експорту (імпорту) товарів зумовлено форс-мажорними обставинами;
- у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про резидента або наявні відомості про його припинення.
Згідно з положеннями пункту 12 Порядку № 104 у рішенні про відмову у видачі висновку зазначаються причини відмови з посиланням на положення законодавства.
Повідомлення про відмову у видачі висновку надсилається резиденту поштою на адресу його місцезнаходження та/або в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг до персонального кабінету резидента (за його наявності) не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення про відмову у видачі висновку. За вибором резидента повідомлення про відмову у видачі висновку може бути отримано резидентом особисто.
Таким чином, Порядком № 104 визначено перелік документів, які подаються резидентом для отримання висновку (визначений у пункті 3), неподання яких зумовлює відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком.
Досліджуючи спірні правовідносини судом з матеріалів справи встановлено, що позивач разом із заявою від 18.10.2023 з додатками щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, у межах зовнішньоекономічного договору (контракту) № BVLM-AM-02 від 11.01.2023 не подав відповідачу необхідні копії, зокрема, контракту № BVLM-AM-02 від 11.01.2023, копії проформи фактури (інвойсу) № 1003 від 20.01.2023, копії платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 01.02.2023. Доказів зворотного суду надано не було.
У свою чергу, суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача щодо відсутності порушення пункту 3 Порядку № 104 при неподанні разом із заявою від 18.10.2023 копії контракту № BVLM-AM-02 від 11.01.2023 та додатків до нього, копії проформи фактури (інвойсу) № 1003 від 20.01.2023 і копії платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 01.02.2023 у зв'язку з попередньою подачею їх разом із заявою від 14.04.2023, з огляду на насутпне.
Згідно зі частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у справі № 320/4795/23 дійшов таких висновків: «Суд зазначає про передчасність та помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки положеннями Закону України «Про валюту та валютні операції» та Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 104) не передбачено обов'язку Мінекономіки (іншого центрального органу виконавчої влади) приймаючи відповідне рішення про надання або відмову у наданні висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком враховувати заяви, документи подані заявником до раніше поданих ним заяв щодо отримання такого висновку.
Суд звертає увагу, що за змістом вказаних положень Закону України «Про валюту та валютні операції», а також Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 104) таке подання заяви відповідною особою щодо отримання висновку про продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком є окремою адміністративною процедурою, що передбачає подання від такої особи заяви (визначеної чинним законодавством форми, а саме - у відповідності до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 27.02.2019 № 329 «Про затвердження форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком) з обґрунтованим поясненням щодо необхідності продовження встановленого строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на певний період (який є новим), а також документи, перелік яких визначений пунктом 3 Порядку № 104. Тоді як, надання/ненадання заявником відповідних документів до попередніх заяв не зумовлює жодних обов'язків для Мінекономіки щодо врахування/неврахування таких, як і не зумовлює обов'язкового прийняття висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, за умови прийняття такого за поданою раніше заявою щодо отримання вказаного висновку».
Відповідно до абзацу 3 пункту 10 Порядку № 104 встановлено, що у видачі висновку може бути відмовлено у разі, коли документи подано з порушенням вимог, зазначених у пункті 3 цього Порядку, в тому числі вимог щодо комплектності та оформлення документів.
Ураховуючи означене на переконання суду Мінекономіки може відмовити резиденту у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, якщо таким подано документи з порушенням пункту 3 Порядку № 104, зокрема, ненаданням копії контракту та документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом із заявою від 18.10.2023 не подав копії контракту № BVLM-AM-02 від 11.01.2023 та додатки до нього, копію проформи фактури (інвойсу) №1003 від 20.01.2023 і копію платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 01.02.2023.
Отже, позивач подав зазначену заяву з порушенням вимог пункту 3 Порядку № 104.
Відтак, суд не вбачає підстав для визнання протиправним рішення відповідача про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком.
Сторонами не наведено інших специфічних, релевантних та суттєвих аргументів, які суд був би зобов'язаний оцінити при виконанні вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди надавати обґрунтування своїх рішень, однак не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторін; межі такого обов'язку залежать від характеру рішення та обставин справи (див. рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994, § 29).
Доводи позивача, зазначені в позовній заяві щодо порушення відповідачем приписів законодавства не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи інші доводи позивача, суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з наведених норм права та встановлених у справі дійсних обставин, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог і того, що відповідач, приймаючи спірне рішення, правомірно відмовив позивачу у видачі такого висновку та діяв відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
VІ. Судові витрати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат немає.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.