01 травня 2026 року № 826/27828/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, третя особа - Обухівський районний суд Київської області про визнання протиправним та скасування висновку за результатами перевірки,
Суддя Обухівського районного суду Київської області Степанова Оксана Сергіївна звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Обухівського районного суду Київської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати висновок ТУ ДСА України в місті Києві, викладений у листі від 04.09.2015 №6-6338/15 за результатами проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 адміністрований позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 апеляційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві та Обухівського районного суду Київської області задоволено повністю, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.06.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Київ від 30.05.2016 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №826/27828/15, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) прийнято до провадження справу та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з припиненням трудових відносин судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Щавінському В.Р.
На підставі ухвали суду від 21.11.2024 дану справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про протиправність оскаржуваного висновку, з огляду на порушення ТУ ДСА України в місті Києві процедури перевірки, визначеної Законом України «Про очищення влади» у зв'язку з відсутністю в останнього повноважень щодо її здійснення. Пояснено, що у ході проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» судовою адміністрацією складено та направлено до Обухівського районного суду Київської області два різні, суперечливі один одному листи (висновки) стосовно судді Обухівського районного суду Київської області Степанової Оксани Сергіївни. Так, лист ТУ ДСА України в місті Києві від 07.07.2015 №4-5725/15 містив висновок про відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень судового рішення за критеріями, встановленими п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», прийнятого суддею Степановою О.С., у той час, як лист ТУ ДСА України в місті Києві від 04.09.2015 містив протилежний висновок. Позивачем звернуто увагу, що описана обставина фактично свідчить про протиправне проведення відповідачем повторної перевірки, що не передбачено законом. Разом із цим, позивачем стверджено, що при формуванні спірного висновку відповідач не здійснив перевірку достовірності, отриманої постанови Обухівського районного суду Київської області від 10.01.2014 її електронній копії постанови з ЄДРСР, яка містить у собі інший зміст.
Представник відповідача у своїх запереченнях вказав, що у спірних правовідносинах ТУ ДСА України в м. Києві діяло у спосіб та в межах вимог чинного законодавства.
Обухівський районний суд Київської області у наданих суду письмових поясненнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на їх необґрунтованість.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Обухівського районного суду Київської області на підставі Постанови Верховної Ради України № 446-VII від 05 вересня 2013 року.
25.11.2014 на виконання Закону України «Про очищення влади», головою Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. прийнято наказ №67-04-01/14 «Про перевірку відомостей щодо застосування заборон передбачених Законом України «Про очищення влади».
14.04.2015 Обухівським районним судом Київської області на адресу ТУ ДСА України в місті Києві направлено запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.С.
07.07.2015 ТУ ДСА України в м. Києві направлено на адресу Обухівського районного суду Київської області лист №4-5725/15 про результати проведеної перевірки стосовно судді Степанової О.С., в якому викладено висновок за результатами проведеної перевірки, зі змісту якого вбачається, що стосовно останньої в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення за критеріями, встановленими п. 12 ч. 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади».
У подальшому, 13.08.2015 головою Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. на адресу відповідача знову направлено запит №11170/15 щодо результатів перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в якому ставилось питання про проведення перевірки щодо судді Степанової О.С., відповідно до п. 13 ч. 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади».
04.09.2015 ТУ ДСА України в м. Києві направлено на адресу Обухівського районного суду Київської області лист №6-6338/15 про результати проведеної перевірки стосовно судді Степанової О.С., в якому викладено висновок про результати проведеної перевірки, відповідно до якого встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься судове рішення за критеріями, передбаченими п. 13 ч. 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади», прийняте суддею Степановою О.С., яке набрало законної сили.
Позивач, не погоджуючись з висновком, оформленим листом від 04.09.2015, звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Київ від 30.05.2016 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 та направляючи її на новий розгляд, Верховний Суд вказав:
“...суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачкою неправильно обрано захист порушеного права в даному випадку, оскільки оскаржуваний висновок ТУ ДСА України в місті Києві, викладений в листі № 6-6338/15 від 04.09.2015 року, про результати проведеної перевірки стосовно ОСОБА_1 не породжує правових наслідків для позивачки.
Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими та передчасними з огляду на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на дійсний зміст позовних вимог у цій справі та дослідили виключно наявність у відповідача компетенції на здійснення перевірки стосовно позивача в той час як остання у поданому до суду позові наголошувала на тому, що відповідачем порушено процедуру перевірки, визначеної Законом України «Про очищення влади».
Однак, суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували зміст позовних вимог та не вчинили процесуальних дій для встановлення цих обставин у спірних правовідносинах.
Отже, Верховний Суд доходить висновку про те, що суди вирішили справу без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Отже, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з'ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.
Верховний Суд зазначає, що приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суди наділені правом збирати докази з власної ініціативи, а також повноваженням сприяти в реалізації обов'язку доказування (у випадку неможливості самостійного надання особами, які беруть участь у справі доказів) і витребовувати необхідні докази. Тобто законодавцем передбачено активну участь суду в збиранні доказів, а тому покладення обов'язку надання доказів виключно на осіб, які беруть участь у справі без сприяння судами в реалізації зазначеного обов'язку, а також вияв власної їх ініціативи у процесі збору доказів, як мети встановлення дійсних фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є надмірним тягарем, що, в деякій мірі, є неспівмірним із розподілом обов'язку доказування, визначеного адміністративним процесуальним законодавством.
Тому Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення в цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирушення спору…»
Суд враховує, що положеннями частини 5 статті 353 КАС України закріплено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Тому, при новому розгляді справи, суд зважає на зміст постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у цій справі.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України «Про очищення влади» №1682-VII (далі по тексту в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 26.04.2015 року).
Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону №1682-VII , протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Згідно з п. 13 ч. 2 статті 3 вказаного Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, в тому числі, судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.
Згідно з приписами статті 5 Закону №1682-VII, організація проведення перевірки професійних суддів покладається на голову суду, в якому працює суддя.
Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п'ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.
Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.
Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 був затверджений Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону №1682-VII, відповідно до якого Державна судова адміністрація України уповноважувалась здійснювати перевірку відомостей щодо заборон, які можуть бути застосовані до:
- осіб, які обіймали у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. посаду судді і постановили ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалили рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Законів України від 29 січня 2014 р. № 737-VII «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» і від 21 лютого 2014 р. № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», та не були звільнені протягом зазначеного періоду з відповідної посади за власним бажанням;
- осіб, які, обіймаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 р. по 22 лютого 2014 р., своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини;
- осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або на завдання шкоди життю, здоров'ю, майну фізичних осіб;
- осіб, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони:
- співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори з метою оперативного надання інформації;
- своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України;
- закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України;
- розпалювали міжнаціональну ворожнечу;
- своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини;
- суддів, які постановляли ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію відповідно до Закону України від 27 лютого 2014 р. № 792-VII «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в'язнів».
Згідно з п.п. 6-7 п. 7 Порядку процедура проведення ДСА України або ТУ ДСА України перевірки включає такі етапи, зокрема:
- підготовка відповіді про результати перевірки достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частиною четвертою статті 1 Закону, за формою згідно з додатками 1 або 2 до цього Порядку (далі - відповідь про результати перевірки) та надсилання його органу, від якого отримано запит про перевірку;
- надіслання (у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей щодо незастосування заборон, визначених частиною четвертою статті 1 Закону) копії відповіді про результати перевірки до Міністерства юстиції України для надсилання відповідним органам з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади.
Законом України «Про очищення влади» визначено що органом, який затверджує перелік органів що здійснюють перевірку відповідно до Закону України «Про очищення влади», порядок та план проведення такої перевірки є Кабінет Міністрів України (частини 2 та 3 статті 5).
На виконання вказаного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 затверджено Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», пунктом 17-1 якого органом, який уповноважений здійснювати відповідну перевірку щодо професійних суддів, визначено Державну судову адміністрацію України.
Частиною 3 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Частинами 1 та 6 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що територіальні управління ДСА України є територіальними органами ДСА України і здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України.
Так, наказом ДСА України від 15 липня 2015 року №104 затверджено Типове положення про територіальні управління ДСА України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п. 1 вказаного положення Територіальні управління Державної судової адміністрації України і Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами ДСА України та їй підпорядковуються.
Пунктом 2 вказаного Типового положення визначено, що Територіальні управління у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з'їзду суддів України та Ради суддів України, Положенням про ДСА України, наказами ДСА України, рішеннями колегії ДСА України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.
Згідно з підпунктом 4.34 пункту 4 цього Положення Територіальні управління здійснюють інші повноваження, визначені законом.
Положення про ТУ ДСА України у місті Києві, яке затверджене наказом голови ДСА України від 25.09.2015 року, містить аналогічні положення (пункт 2, підпункт 4.34 пункту 4 цього Положення).
Також наказом голови ДСА України від 05 грудня 2014 року №162 затверджено Порядок проведення ДСА України перевірки достовірності відомостей щодо осіб, відповідно до Закону України «Про очищення влади». Вказаний наказ прийнято на виконання вимог частини п'ятої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 1 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», Переліку органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563.
Вказаним порядком визначено процедуру проведення ДСА України та її територіальними управліннями перевірки достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених Законом №1682-VII.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що на підставі отриманих запитів здійснюється перевірка:
- ДСА України - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України;
- ТУ ДСА України за місцем проживання судді - щодо суддів місцевих та апеляційних судів.
Вказані положення Порядку, затвердженого наказом голови ДСА України від 05 грудня 2014 року №162, відповідають п. 17-1 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563, є чинними , а тому підлягають застосуванню.
Суд констатує, що відповідно до означеного правового регулювання ТУ ДСА України в місті Києві уповноважене проводити перевірку достовірності відомостей щодо суддів місцевих судів, відповідно до Закону України «Про очищення влади» та інших нормативно-правових актів. Тому суд формує висновок, що під час проведення перевірки достовірності відомостей щодо судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.В. ТУ ДСА України в місті Києві, виконувало свої прямі обов'язки, які належать до компетенції останнього.
Стосовно порядку проведення ТУ ДСА України в місті Києві перевірки та суті змісту висновку, викладеному у листі від 04.09.2015 №6-6338/15, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, 14.04.2015 Обухівським районним судом Київської області на адресу ТУ ДСА України в місті Києві направлено запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.С.
Суд звертає увагу, що у названому запиті головою суду ставилось питання про незастосування заборон, передбачених частинами 3 та 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади», щодо судді Степанової О.С.
Названий запит був опрацьований ТУ ДСА України в місті Києві про що свідчить лист від 07.07.2015 про результати проведеної перевірки стосовно судді Степанової О.С., в якому викладено висновок за результатами проведеної перевірки, зі змісту якого вбачається, що стосовно останньої в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення за запитуваними критеріями.
При цьому, фактичні обставини справи свідчать, що 13.08.2015 головою Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. на адресу відповідача направлено інший запит №11170/15 щодо результатів перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в якому ставилось питання про проведення перевірки щодо судді Степанової О.С., відповідно до п. 13 ч. 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади».
Тобто, суд констатує, що у запитах голови суду ставились питання стосовно різних критеріїв застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади», що виключає повторюваність проведення перевірки.
3 огляду на наведене, 01.09.2015 відповідь відповідача від 07.07.2015 №4-5728/15 була відкликана і до Обухівського районного суду Київської області надіслано відповідь про результати проведеної перевірки щодо судді Степанової О.С., а саме відповідь від 04.09.2015 №6-6338/15 на запит від 14.04.2015 №5077/15, з урахуванням запиту від 13.08.2015 року №11170/15.
Отже, суд вважає, що ТУ ДСА України в місті Києві дотримано порядку стосовно проведення перевірки на підставі Закону України «Про очищення влади», в яких ставилось питання про проведення перевірки щодо судді Степанової О.С.
Крім того, суд звертає увагу, що у спірний висновок містить наступний зміст: «З урахуванням листа Обухівського районного суду Київської області від 13.08.2015 №1170/15 та за результатами розгляду запиту Обухівського районного суду Київської області від 14.04.2015 №5077/15 про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», стосовно Степанової Оксани Сергіївни, яка займає посаду судді, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві повідомляє.
Станом на 14 квітня 2015 року за інформаційно-пошуковими реквізитами «Обухівський районний суд Київської області Степанова О.С.» встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься судове рішення за критеріями, передбаченими пунктом 13 частиною 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади», прийняте суддею Степановою Оксаною Сергіївною. Вказане судове рішення набрало законної сили. Просимо вказаний лист вважати таким, що відповідає дійсності.».
Додатками до названого листа були: копія постанови Обухівського районного суду Київської області від 10.01.2014, копія постанови Апеляційного суду Київської області від 17.03.2014.
У цьому контексті, суд зазначає, що відповідно до підпунктів 1 та 5 пункту 6 Порядку проведення Державною судовою адміністрацією України перевірки достовірності відомостей щодо осіб відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом голови Державної судової адміністрації України від 05 грудня 2014 року №162 (в редакції наказу Державної судової адміністрації України від 23.04.2015 року №57), проведення ДСА України або ТУ ДСА України перевірки полягає у з?ясуванні (шляхом пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень) наявності чи відсутності (станом на дату початку проходження особою перевірки достовірності відомостей щодо неї) електронних копій судових рішень, що містять відомості стосовно заборон.
Як зазначено позивачем в обґрунтування позовних вимог, електронна колія судового рішення не відповідає за своїм зовнішнім виглядом тексту, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не містить посилання на роздрукування і тексту з Єдиного державного реєстру судових рішень, у зв?язку з чим позивач робить висновок, що відповідач не здійснював з?ясування наявності, чи відсутності саме електронних копій судових рішень, а прийняв за основу документи, направлені на його адресу Обухівським районним судом Київської області.
Однак, такі посилання суд сприймає необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 4 вказаного Порядку для проведення такої перевірки працівникам ТУ ДСА України надано дозвіл на повний доступ до судових рішень відповідно до пунктів 24 - 29 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року №740 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року №1007).
При цьому, електронна копія судового рішення, знайдена шляхом пошуку в режимі повного доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, є завжди відмінною від копії, знайденої шляхом пошуку при загальному доступі до судових рішень.
Крім того, згідно з пунктами 1.2.1, 2.10.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 №25), в порядку, визначеному Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, до Єдиного державного реєстру судових рішень направляються оригінали електронних судових рішень - електронних примірників судових рішень, засвідчені електронним цифровим підписом (ЕЦП) судді (головуючого судді або судді-доповідача у разі колегіального розгляду судової справи), що не підлягають редагуванню.
Електронна копія судового рішення - складений в суді у виді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Отже, у режимі повного доступу електронні копії судових рішень, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідають оригіналам електронних судових рішень, що засвідчені електронним цифровим підписом відповідного судді і направлені до цього Реєстру.
З даного приводу, суд зазначає, що роздрукована Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві електронна копія судового рішення є тією електронною копією судового рішення, що була знайдена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, шляхом пошуку в режимі повного доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень суддею Степановою О.С.
Також, посилання позивача на те, що відповідач не витребував з Обухівського районного суду Київської області належним чином засвідчені копії судового рішення з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а так само даних про набрання вказаним судовим рішенням законної сили, щоб пересвідчитися у тому, що копії судових рішень відповідають оригіналам, наявним у матеріалах справи, є безпідставними, оскільки пунктом 4 Порядку проведення Державною судовою адміністрацією України перевірки достовірності відомостей щодо осіб відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом голови Державної судової адміністрації України від 05 грудня 2014 року №162 (в редакції наказу Державної судової адміністрації України від 23.04.2015 року №57), чітко визначено, що для перевірки використовуються дані, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень на дату початку проходження особою перевірки достовірності відомостей щодо особи. Вчинення ж описаних позивачем дій Порядком не передбачено.
До того ж, доводи ОСОБА_1 про те, що прокуратурою Київської області порушено кримінальне провадження №42014110000000305 від 05.09.2014 за фактом втрати оригіналу адміністративної справи №372/41/14-п (№3-35/14) не спростовує факту винесення суддею Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 судового рішення за критеріями здійснення очищення влади (люстрації) щодо професійних суддів, передбаченими пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади», що підпадають під частину 3 статті 1 цього Закону.
Важливим для зазначення, на думку суду, є також те, що ТУ ДСА, як і голова суду, не наділене повноваженнями давати оцінку діям судді (при здійсненні правосуддя) та застосовувати до неї заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону №1682-VIII відповідно до критеріїв, встановлених пунктом 13 частини другої статті 3 цього Закону. Водночас треба зауважити, що, зважаючи на наведені положення законодавства, оформлення документів на кшталт тих, які оскаржуються в цій справі, є передумовою для застосування до судді цих заборон (щодо судді вони полягають у звільненні з посади), своєрідним приводом для них, проте не правозастосовним актом (щодо позивачки зокрема).
Застосування до позивача як до судді заборон, визначних частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VIII, на підставі критеріїв, встановлених пунктом 13 частини другої статті 3 цього Закону, вимагає індивідуального підходу з метою досягнення справедливого балансу між захистом інтересів демократичного суспільства та повагою прав особи. На цьому, з-поміж іншого, наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.10.2019 у справі «Полях та інші проти України».
Це означає, що відомості, викладені у спірних висновку/відповіді ТУ ДСА довідці Голови суду, позаяк стосуються професійної діяльності судді, для того, щоб набути якості «юридичних фактів», з яким закон пов'язує звільнення з посади, потребують ретельної перевірки та правового оцінювання (компетентного органу) через призму легітимної мети Закону № 1682-VIII (суть якої розкрито у згаданих рішенні Європейського суду з прав людини від 17.10.2019 у справі «Полях та інші проти України», рішенні Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №800/186/17, а також у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №817/3431/14).
За наведених вище обставин та регулюючих їх правових норм, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.