30 квітня 2026 року № 320/55082/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва письмову заяву уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН» про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН» (адреса 08141, Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вулиця Чорновола, 18, ЄДРПОУ 45412998) до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (адреса вул. Святослава Хороброго, 5 - А, м. Київ, 03151 ЄДРПОУ 44096797), Державної податкової служби України (адреса Львівська площа, 8, м. Київ, 04053 ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Уповноважений представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН» звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішення, у якому просить суд:
-визнати протиправним та cкасувати Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13360446/45412998 від 14 жовтня 2025 року, про відмову в реєстрації Податкової накладної № 1 від 01 вересня 2025 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН»;
-зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код: 45412998) Податкову накладну № 1 від 01 вересня 2025 року, датою її первинного подання платником податків на реєстрацію - 03 вересня 2025 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.1.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 продовжено розгляд справи № 320/55082/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН» до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року адміністративний позов задоволено та ухвалено:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН» (адреса 08141, Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вулиця Чорновола, 18, ЄДРПОУ 45412998) до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (адреса вул. Святослава Хороброго, 5 - А, м. Київ, 03151 ЄДРПОУ 44096797), Державної податкової служби України (адреса Львівська площа, 8, м. Київ, 04053 ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та cкасувати Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13360446/45412998 від 14 жовтня 2025 року, про відмову в реєстрації Податкової накладної № 1 від 01 вересня 2025 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН».
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код: 45412998) Податкову накладну № 1 від 01 вересня 2025 року, датою її первинного подання платником податків на реєстрацію - 03 вересня 2025 року.
Суть заяви, що вирішується.
У подальшому, 27.04.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла письмова заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі. В обґрунтуванні вказано, що відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Пунктом 1) частини 3 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості , що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Вказано, що 22 листопада 2024 року між позивачем та адвокатським бюро «КИРИЛА АНДРУСЕНКА» було укладено Договір № 22/11/24 про надання правової (правничої) допомоги. Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу яку поніс позивач у суді складає 8 750 гривень 00 копійок.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної заяви 27.04.2026 визначено головуючого суддю - Вісьтак М.Я.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 320/55082/25, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання, зокрема, питання стосовно розподілу судових витрат та визначення способу виконання судового рішення, якщо суд вирішив питання про право.
При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення та встановлювати для сторін нові права або обов'язки, якщо такі не підлягали дослідженню під час розгляду адміністративної справи.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Так, згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, зокрема судовий збір.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд врахував, що відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
Із змісту позовної заяви встановлено, що для захисту свого порушеного права позивач звернувся до адвокатським бюро «КИРИЛА АНДРУСЕНКА».
Відповідно до ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1760280 від 02.12.2024 інтереси позивача в суді представляв адвокат Андрусенко Кирило Ігорович.
22 листопада 2024 року між Позивачем та Адвокатським бюро «КИРИЛА АНДРУСЕНКА» було укладено Договір № 22/11/24 про надання правової (правничої) допомоги, що підтверджується копією договору наявною в матеріалах справи.
Відповідно до п. 3.2. Договору № 22/11/24 від 22.11.2024 вартість Послуг, що надаються Виконавцем Замовнику за цим Договором, визначається з урахуванням Додатку № 1 до Договору «Вартість правничої допомоги». Фактично надані Послуги фіксуються у Акті надання правничої допомоги (надалі - «Акт»), який підписується Сторонами після винесення рішення по суті справи, закриття провадження по справі, залишення позову без розгляду (у кожній інстанції окремо). Вартість наданих Послуг оплачується Замовником на банківський рахунок Виконавця, що зазначений у реквізитах даного Договору, або у рахунку (рахунках) який (які) формує(ю)ться Виконавцем.
Згідно із п. 3.2.1. Договору № 22/11/24 від 22.11.2024 замовник зобов'язаний здійснити повний розрахунок, за послуги надані Виконавцем у суді першої інстанції, протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту прийняття судом апеляційної інстанції рішення (постанови, ухвали про закриття провадження тощо) у справі, а у разі неоскарження - протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту прийняття судом першої інстанції рішення, яким завершується розгляд справи по суті.
Відповідно до п. 3.4. Договору № 22/11/24 від 22.11.2024 оплата вказана в п. 3 Договору є гонораром виконавця за надання правової допомоги.
Відповідно до Додатку № 01 до Договору № 22/11/24 від 22.11.2024 визначено види правничої допомоги та їх вартість.
Згідно із Актом № 01 про надання правничої допомоги від 27 квітня 2026 року АБ «КИРИЛА АНДРУСЕНКА» було надано Позивачу правничу (правову) допомогу (перелік якої визначено у Акті № 04), вартість якої складає 8 750,00 грн
Послуги включають складання позовної заяви, підготовку відповіді на відзив, письмових пояснень (за необхідності), участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (за потреби).
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Ключовим питанням у справі є наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI (висновок Верховного Суду у справі № 826/14340/18 (постанова від 19.09.2023).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 (постанова від 16.11.2022) зазначила, що з аналізу статті 30 Закону № 5076-VI слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Верховний Суд у справі № 912/2620/21 (постанова від 24.01.2023) дійшов висновку, що ненадання детального опису робіт (наданих послуг) у разі, якщо умовами договору про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксовану оплату, не є самостійною підставою для відмови у стягненні таких витрат.
Отже, якщо сторони погодили гонорар за послуги адвоката у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є необов'язковим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 910/13078/23 (додаткова постанова від 26.02.2025).
Верховний Суд у справі № 200/9888/19-а (постанова від 13.05.2021) виснував, що з запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.
Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 140/2165/19, від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23.
Ця ж позиція була викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд також бере до уваги, що у справі № 826/6958/17 (постанова від 18.05.2022) Верховний Суд наголосив, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 280/5922/21, від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22 та від 24.01.2025 у справі № 280/2190/21.
З огляду на наведене вище, суд звертає увагу, що відповідачі хоча і не подали клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, однак вказали аргументи про зменшення розміру витрат у поданому спільному відзиві.
Зокрема, відповідачі у спільному відзиві звертають увагу суду, на те, що в даній справі позовні вимоги є вимогами немайнового характеру. є немайновим. Тому, як вказують відповідачі, вирішуючи питання правомірності рішення комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову у реєстрації податкових накладних предметом перевірки є саме обставини, які стали підставою для відмови у їх реєстрації. Також, відповідачі зазначають, що проаналізувавши позовну заяву, стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. викликають значні сумніви, оскільки розрахунок суми гонорару не відповідає ні складності справи, ні обставинам, ні заявленим в адміністративному позові вимогам.
Разом з тим, суд звертає увагу, що першочергово, представником позивача у позовній заяві заявлено орієнтований розмір витрат на правничу допомогу, однак в заяві, поданій 27.04.2026 розмір витрат визначений у сумі 8750,00 грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження виконання умов договору про надання правничої допомоги надано:
- Договір № 22/11/24 від 22.11.2024;
- Додаток № 01 до Договору № 22/11/24 від 22.11.2024;
- Акт № 1 про надання правничої допомоги від 27.04.2026 до Договору № 22/11/24 від 22.11.2024;
- ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1760280 від 02.12.2024.
Як вказано судом вище, відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Тому, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження надання позивачу послуг, адвокатом Андрусенком Кирилом Ігоровичем, виданим АБ «КИРИЛА АНДРУСЕНКА».
Суд бере до уваги, що позивач та його представник визначили вартість послуг щодо ініціювання та супроводу судової справи № 320/55082/25 як гонорар адвоката, який не залежить від фактичного обсягу підготовлених процесуальних документів, кількості та тривалості судових засідань.
Також, відповідно до Акт № 1 про надання правничої допомоги від 27.04.2026 до Договору № 22/11/24 від 22.11.2024 адвокатом надані наступні послуги, а саме: підготовка адвокатом позову, підготовка відповіді на відзив.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №320/55082/25 в силу статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно судові засідання у справі не проводилися, а тому адвокат в судових засіданнях у часті не брав.
Ураховуючи, що першочергова сума витрат зменшена із 10 000, 00 грн до 8 750 грн суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №320/55082/25 є належним чином обґрунтованою та не є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є, на думку суду, співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат відповідає вказаним критеріям та підлягає відшкодуванню.
Враховуючи, що рішенням суду по справі № 320/55082/25 не досліджено питання в повному обсязі щодо судових витрат, які поніс позивач при поданні даної позовної заяви, суд вважає за доцільне задовольнити письмову заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 8 750,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, оскільки саме спірне рішення відповідача-1 призвело до виникнення спірних правовідносин.
У свою чергу, оскільки Державна податкова служба України виконує функції по адмініструванню ЄРПН та здійснює реєстрацію у вказаному Реєстрі податкових накладних (у тому числі на виконання судового рішення), задоволення позовної вимоги до ДПС України носить похідний, технічний характер, у той час як саме рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області по зупиненню та відмові реєстрації призвело до виникнення даного спору, внаслідок чого на підставі ч.8 ст.139 КАС України саме цей контролюючий орган має компенсувати понесені позивачем судові витрати.
Керуючись статтями 241 - 246, 252, 256, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Письмову заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН» про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 320/55082/25 - задовольнити.
2. Ухвалити додаткове рішення у справі № 320/55082/25, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (адреса вул. Святослава Хороброго, 5 - А, м. Київ, 03151 ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛА ПРОДАКШН» (адреса 08141, Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вулиця Чорновола, 18, ЄДРПОУ 45412998) витрати на правничу допомогу у розмірі 8 750 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп.
3. Копію додаткового рішення суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.