про залишення позовної заяви без руху
01 травня 2026 року м. Київ № 320/13197/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Міністра освіти і науки Оксена Лісового, Міністерства освіти і науки України, треті особи: Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправним та скасування рішення,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністра освіти і науки Оксена Лісового, Міністерства освіти і науки України, треті особи: Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Просив:
- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень щодо реалізації наказу № 498-к-25 у частині допуску до участі у конкурсі кандидата ОСОБА_2 ;
- скасувати наказ № 498-к-25 та заборонити МОН затверджувати результати конкурсу;
- скасувати рішення про допуск ОСОБА_2 до участі у виборах ректора Дніпровського державного аграрно-економічного університету;
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень усунути порушення процедури конкурсу;
- забезпечити проведення конкурсної процедури відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про вищу освіту»;
- заборонити укладати контракт з ОСОБА_2 на посаду ректора ДДАЕУ, а також заборонити укладання контракту з ректором за результатами оскаржуваного конкурсу.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. позовну заяву залишено без руху через несплату судового збору.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026, після задоволення заяви судді Василенко Г.Ю. про самовідвід, справ передано судді Скрипці І.М.
За результатами перевірки позовної заяви на відповідність вимогам передбаченим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України з'ясовано, що адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту.
Частиною першою та другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами четвертим-п'ятим частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд наголошує, що реалізуючи передбачене статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Зміст позовних вимог та наведених у позовній заяві обґрунтувань не дозволяє встановити у чому позивач вбачає порушення своїх прав.
Окрім того, позивач не зазначив правових підстав заявлених ним вимог.
Також, згідно із частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ураховуючи приписи чинного законодавства у взаємозв'язку із заявленими у позові вимогами, позивачеві небхідно було сплатити 1064,96 грн судового збору за вимогу немайнового характеру, із урахуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
До позовної заяви не надано доказів сплати судового збору.
Разом із тим позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивовано тим, що позовна заява стосується захисту соціальних, сімейних, трудових прав та інтересів неповнолітнього сина. Окрім того, позивач зазначає про незадовільний матеріальний стан. А також звертає увагу на необхідність врахування виборчих прав та соціальних потреб.
Вивчивши заявлене клопотання та перевіривши додані до позову матеріали, суд не знаходить підстав для його задоволення, з огляду на такі обставини.
Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Таким чином, Закон України «Про судовий збір» є спеціальним у питаннях щодо звільнення від його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення цього питання.
Перелік пільговиків щодо сплати судового збору наведений у статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Позивач не надав жодних доказів наявності у нього пільг по сплаті судового збору.
Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати передбачено статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору або його розстрочення, відстрочення чи зменшення позивач також не надав.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення клопотання суд не знаходить.
Згідно із частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вищенаведені недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- доказів сплати судового збору у сумі 1064,96 грн;
- уточненої позовної заяви із зазначенням обґрунтувань порушеного права позивача, зокрема, правових підстав позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.