про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
30 квітня 2026 року справа № 320/10091/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:
- дії підлеглих ІНФОРМАЦІЯ_3 без створення окремої юридичної особи «працівників» ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати протиправними, за результатами визнання дій підлеглих ІНФОРМАЦІЯ_3 без створення окремої юридичної особи «працівників» ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправними, подальші прийняті ними рішення визнати протиправними та скасувати;
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_5 *(ЄДРПОУ № НОМЕР_1 ) прийняти відповідне рішення та повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (паспорт НОМЕР_2 ) до міста Києва з метою виконання ним сімейних та батьківських обов?язків;
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_5 *(ЄДРПОУ № НОМЕР_1 ) прийняти відповідне рішення та повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (паспорт НОМЕР_2 ) його документи, особисті речі, мобільний телефон, одяг, якими 3.3. 2026 р. відкрито 3.3. 2026 заволоділи «працівники» ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- з урахуванням принципів здійснення правосуддя по відстоюванню та захисту правопорядку в Україні, винести окрему ухвалу, яку для відповідного реагування направити Головному управлінню національної поліції в м. Києві, Генеральному прокурору та Уповноваженому у ВР України з прав людини.
Як третіх осіб у позовній заяві позивач зазначає: Уповноважений у ВР України з прав людини, Генеральний прокурор, Головне управління національної поліції в м. Києві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позову шляхом надання доказів сплати судового збору у сумі 1331,20 грн, уточненої позовної заяви, разом із доказами направлення відповідачу (ам), в якій уточнити склад учасників справи (відповідачів), або уточнення прохальної частини позовної заяви, із зазначенням конкретних найменувань документів, уточнення п. 4 прохальної частини позову, із зазначенням в чому полягають протиправні дії відповідача, та які конкретні рішення (із зазначенням реквізитів) оскаржує позивач; надання доказів на підтвердження зазначеного позивачем у позовній заяві місця проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), а саме витяг з реєстру територіальної громади або з Єдиного державного демографічного реєстру; надання письмового обґрунтування щодо залучення третіх осіб до участі у справі із зазначенням, на стороні якої зі сторін у справі мають бути залучені треті особи та на які права, свободи, інтереси або обов'язки третіх осіб може вплинути рішення у справі.
15.04.2026 та 24.04.2026 до канцелярії суду позивачем подано докази усунення недоліків позову, до яких додано уточнену позовну заяву від 15.04.2026 із примірниками для суду, відповідача та третіх осіб, докази сплати судового збору.
Так, в уточненій позовній заяві від 15.04.2026 ОСОБА_1 звертається до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_7 та просить суд:
- дії "працівників" ІНФОРМАЦІЯ_8 по викраденню ОСОБА_4 та спричинення шкоди його здоров'ю, що мало місце 03.03.2026, визнати протиправними, за результатами визнання дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправними, подальші прийняті ними рішення визнати протизаконними та скасувати;
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_9 прийняти відповідне рішення та повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_2 , до міста Києва з метою виконання ним сімейних та батьківських обов?язків;
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_10 прийняти відповідне рішення та повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_2 , його особисті речі, мобільний телефон, одяг, якими 03.03.2026 відкрито заволоділи «працівники» ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- з урахуванням принципів здійснення правосуддя по відстоюванню та захисту правопорядку в Україні, винести окрему ухвалу, яку для відповідного реагування направити Головному управлінню національної поліції в м. Києві, Генеральному прокурору та Уповноваженому у ВР України з прав людини.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 відкрито провадження у справі про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано докази у справі від сторін. У задоволенні клопотання позивача про залучення як третіх осіб Уповноваженого у ВР України з прав людини, Генерального прокурора та Головного управління національної поліції в м. Києві - відмовлено.
29.04.2026 до суду від позивача надійшли докази у справі.
Також 29.04.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову від 29.04.2026, в якій позивач просить суд заборонити будь-кому подальше переміщення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_2 , 03.03.2026 викраденого "працівниками" ІНФОРМАЦІЯ_8 та на даний час перебуваючого в навчальному центрі ДШВ ЗСУ в Житомирській області (в/ч НОМЕР_3 , 81 батальйон, Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_11 ).
За результатами автоматизованого розподілу заяви про забезпечення позову згідно із протоколом від 29.04.2026 визначено головуючим щодо розгляду вказаної заяви суддю Київського окружного адміністративного суду Кушнову А.О.
За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що працівники відповідача 03.03.2026 до чоловіка ОСОБА_4 без участі національної поліції застосували фізичне насилля, залили очі сльозогінною речовиною - навмисно завдали шкоди здоров'ю, пошкодивши йому обличчя, силоміць відібрали у нього мобільний телефон (грабіж) і документи, фактично викрали та у вечірній час відвезли його в невідомому напрямку. В подальшому, ОСОБА_4 , який за ст. 12 НПА №995_004 та СК України на сьогоднішній день є чоловіком позивача, проти своєї волі, через протизаконні та злочинні дії працівників відповідача, опинився в навчальному центрі ДШВ ЗСУ в Житомирській області.
Позивач вказує, що під час допологової підготовки і підтримки у родинних стосунках, працівниками відповідача у скрутний для позивача час позбавлено єдиного піклувальника та годувальника її чоловіка за вагітною дружиною, фактично викрали його, при тому, що і сам ОСОБА_4 залишився без батьків, тому, на думку позивача, в даній справі є необхідність для застосування заходів для забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Варто зазначити, що вказані підстави є оціночними, а тому, містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Згідно частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеними вище нормами процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 24.04.2019 у справі № 826/10936/18, які суд враховує згідно частини п'ятої статті 242 КАС України.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
За твердженням заявника, її чоловік ОСОБА_4 направлений для проходження військової служби до навчального центру ДШВ ЗСУ в Житомирській області.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у точу числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
В цей період законодавцем внесено зміни до положень КАС України, що регулює питання забезпечення адміністративного позову. Зокрема частину третю статті 151 КАС України доповнено пунктом 10 згідно із Законом України "Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці" №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Між тим, абз. 1 та 2 пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Як вказує у заяві позивач, її чоловік ОСОБА_4 станом на день подання заяви про забезпечення позову перебуває в навчальному центрі ДШВ ЗСУ в Житомирській області.
Тобто, фактично позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення наказів або розпоряджень про можливе переведення ОСОБА_4 до інших військових частин з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, бойових підрозділів з метою виконання бойових завдань.
За такого правового регулювання суд вважає, що обраний заявником спосіб забезпечення позову, а саме заборонити будь-кому подальше переміщення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_2 , 03.03.2026 викраденого "працівниками" ІНФОРМАЦІЯ_8 та на даний час перебуваючого в навчальному центрі ДШВ ЗСУ в Житомирській області (в/ч НОМЕР_3 , НОМЕР_4 батальйон, Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_11 ), - за своїм змістом по суті є забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, розпоряджень, які видані командиром (начальником) ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи можуть бути виданими у майбутньому, що, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Крім того, якщо виходити із припущень заявника щодо негативних для неї наслідків у вигляді подальшого проходження військової служби її чоловіком, то суд не погоджується із твердженнями про незворотність таких наслідків, адже положеннями ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено можливість звільнення військовослужбовців з військової служби, в тому числі під час дії воєнного стану, за наявності для цього визначених законом підстав, зокрема й сімейних чи інших обставин, якщо такі умови наявні у військовослужбовця.
Таким чином, ураховуючи положення п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, а також відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, суд констатує відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, щодо порушеного права позивача оскаржуваними діями, суд зазначає таке.
Позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_5 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Олександрійським РВ ГШУМВС України в Кіровоградській області 24.01.2000 року.
21.03.2026 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_6 , виданим Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 21.03.2026. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки філії №3 КНП "КДЦ" Деснянського району м.Києва №11 від 06.03.2026 ОСОБА_2 перебуває на 28-29 тижні вагітності.
Отже, до суду із позовом та з заявою про забезпечення позову звернулась ОСОБА_5 в інтересах свого чоловіка ОСОБА_4 .
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому дійсне (фактичне) порушення відповідачем своїх прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Суд зауважує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.
Тобто, зобов'язанню суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, має передувати встановлення судом порушення діями та/або бездіяльністю цього суб'єкта прав позивача й, відповідно, визнання їх протиправними, натомість відсутність порушеного права оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями є підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд наголошує, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.
Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.
Своєю чергою неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Тобто, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Отже, суд доходить висновку, що позивач не визначив його власні права, свободи чи інтереси, які мав би захистити (поновити) суд. Це підтверджує відсутність належного об'єкта захисту в суді. За наведених обставин, дана підстава є самостійною підставою для відмови у забезпеченні позову.
З огляду на те, що між позивачем і відповідачем відсутні публічно-правові відносини, оскаржувані дії не створюють для позивача жодних юридичних прав та/або обов'язків, не тягнуть прийняття жодного владного управлінського рішення щодо позивача.
Натомість ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є правоздатною та дієздатною особою, який може самостійно звернутися до суду у разі порушення своїх прав та інтересів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 29.04.2026 відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.