30 квітня 2026 року м. Київ справа №320/42891/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, код ЄДРПОУ 08356179), у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нерозгляду скарги Г-6355 від 14.05.2025 відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Положення Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України і зобов'язати її повторно розглянути дану скаргу належним чином за моєї присутності із завчасним попередженням мене про дату, час та місце розгляду засобами поштового зв'язку та електронної пошти;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України переглянути постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 про яку видана довідка ВЛК №8/11/223 від 26.02.2025 з метою винесення нової постанови щодо дійсного ступеня моєї придатності до військової служби яка б відповідала вимогам законодавства: з дотриманням процедури проведення військово-лікарської експертизи, з урахуванням результатів фізикального обстеження, моїх скарг на стан здоров'я, результатів спеціальних медичних досліджень, висновків лікарів та визначенням об'єктивного стану здоров'я у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що скарга була розглянута відповідачем без врахування вимог ЗУ «Про звернення громадян», а за результатами її розгляду прийнято рішення без належного мотивування та не у повному обсязі. Вважає постанову ВЛК такою, що була прийняв з порушенням норм положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», відтак підлягає перегляду, а дії голови ВЛК потребують перевірки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не надав. Відтак, суд вирішує справу на підстав наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
26 лютого 2025 року позивач на запрошення від ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пройшов військово-лікарську експертизу на міському збірному пункті цього закладу.
За результатами проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією (далі -ВЛК) позивачу було встановлено наступні діагнози: (173.0) Хвороба Рейно; (H50.1, H53.3) Розбіжна співдружня косоокість з відсутністю бінокулярного зору; (M21.4, M51.4) Набута плоскостопість правої стопи Іст., лівої стопи Іст. з явищами деформуючого артрозу; Остеохондропатичний кіфоз грудного відділу хребта ІІІ ст. На підставі статті 426, 29б, 62в, 646 графи ІІ Розкладу хвороб, постановою ВЛК позивача було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, про що була видана довідка ВЛК №8/11/223 від 26 лютого 2025 року.
Не погоджуючись із висновками ВЛК, позивач звернувся зі скаргою від 14.05.2025, в якій була наведена інформація щодо обставин звернення та пункти Положення №
402, які були недотримані під час військово-лікарської експертизи. В прохальній частині скарги містилися вимоги про перегляд постанови ВЛК в частині діагнозу та ступеня придатності до військової служби, які, на думку позивача, були визначені невірно, а також про встановлення і дослідження фактів наведених порушень та вжиття заходів щодо їх недопущення в подальшому. До скарги були додані копії медичних та інших наявних документів позивача.
09.06.2025 позивач отримав роздруковану скан-копію листа-відповіді на свою скаргу від 26.05.2025, в якій вимоги не були задоволені в повному обсязі, зокрема, не була надана оцінка протиправності дій голови ВЛК.
На адресу відповідача позивач направив заяву, що була зареєстрована під номером Г-7950 від 18.06.2025, в якій вказував на невідповідність законодавству відповіді ЦВЛК на скаргу та просив про повторний її перегляд за участю позивача.
Листом № 598/4/17266 від 21.07.2025 відповідач відмовив у задоволенні вимог та вказав на право оскаржити його рішення в суді.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Як встановлено ч. 3 ст. 1 Закону № 2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою.
За приписами частини 10 статті 2 Закону №2232-XII з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).
Підпунктом 1.1. пункту 1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За визначенням пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом та інших категорій осіб, передбачених цією нормою.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я МОУ, Служби безпеки України та інших військових формувань.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до абзаців1-5 пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
На ЦВЛК покладається, зокрема, організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402).
Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про протиправну бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії під час розгляду його скарги від 14.05.2025, яка відобразилась у неповному з'ясуванні обставин, на які наголошував позивач та наданні необґрунтованої та неповної відповіді на подану скаргу.
Так, матеріалами справи встановлено, що 14.05.2025 позивач звернувся зі скаргою до ЦВЛК щодо обставин звернення із зазначенням пунктів Положення № 402, які були недотримані під час проведення військово-лікарської експертизи. В прохальній частині скарги містилися вимоги про перегляд постанови ВЛК в частині діагнозу та ступеня придатності до військової служби, які, на думку позивача, були визначені невірно, а також про встановлення і дослідження фактів наведених порушень та вжиття заходів щодо їх недопущення в подальшому щодо посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_3 (голови ВЛК). До скарги були додані копії медичних та інших наявних документів позивача.
На подану скаргу відповідачем була надана відповідь за №598/4/12913 від 26.05.2025, в якій зазначено, що за результатами розгляду наданих у зверненні копій медичних документів з'ясовано, що ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 встановила діагноз, вказаний у довідці №8/11/223 від 26.02.2025, який дозволяє виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону під час дії особливого періоду, та прийняла постанову ВЛК про придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони. Отже, на час проведення медичного огляду постанову ВЛК прийнято вірно, відповідно до вимог Положення, підстави для перегляду та скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.02.2025 № 8/11/223 відсутні.
З огляду на наявність в матеріалах справи відповіді Центральної військово-лікарської комісії на скаргу позивача від 14.05.2025, суд не вбачає підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною, оскільки свій обов'язок щодо розгляду поданої скарги відповідач виконав.
Таким чином, у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
Натомість, що стосується змісту відповіді від 26.05.2025 № 598/4/12913, суд зазначає наступне.
У п. 2 прохальної частини скарги від 14.05.2025 позивач просив встановити та дослідити факти порушення законодавства у галузі військово-лікарської експертизи (Положення) за цією скаргою зі сторони відповідної особи ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підтвердження фактів вжити заходів щодо недопущення повторення подібних порушень в подальшій роботі.
Проте, у відповіді від 26.05.2025 відповідач не надав оцінку вказаним обставинам, не навів дій, які були ним вчинені з метою дослідження наведених обставин та заходів, які були ним вжиті до осіб за результатами проведеної перевірки.
Таким чином, у вказаній частині скарги позивача від 14.05.2025 відповідач не надав обґрунтовану відповідь, що свідчить про неповний характер з'ясування обставин, викладених у скарзі та наданні часткової відповіді по ній.
В зв'язку із чим, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, порушення яких відбулося внаслідок надання неповної відповіді на скаргу від 14.05.2025, необхідно зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14.05.2025 в частині фактів порушення законодавства у галузі військово-лікарської експертизи зі сторони відповідної посадової особи ВЛК КМТЦКСП, за присутності позивача, із завчасним попередженням про дату, час та місце розгляду засобами поштового зв'язку та електронної пошти.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України переглянути постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , про яку видана довідка ВЛК №8/11/223 від 26.02.2025, з метою винесення нової постанови щодо дійсного ступеня придатності позивача до військової служби, вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки постанова ВЛК була предметом розгляду Центральної військово-лікарської комісії під час розгляду скарги від 14.05.2025, відповідь на яку була надану позивачу листом від 26.05.2025.
Відтак, підстав для повторного розгляду постанови ВЛК судом не встановлено.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
При цьому, суд зауважує, що під час розгляду даної справи суд враховує правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров'я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення № 402.
Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності для проходження військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово- лікарської комісії.
Вказані висновки підтверджені у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 по справі № 600/3273/22-а.
У цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. (постанова Верховного Суду від 26.02.2025 по справі № 240/13173/22 )
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується квитанцією від 22.08.2025.
Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, а саме за копіювання документів (додатків) в кількості 40 сторінок, що пов'язані з підготовкою до розгляду справи, у розмірі 440,00 грн. Вказані витрати підтверджені в матеріалах справи квитанцією від 20.08.2025.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (пункт 5 частини третьої статті 132 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Таким чином, з урахуванням наданих доказів, на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов'язані із підготовкою адміністративного позову (копіювання документів (додатків) у розмірі 440 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 19, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути пункт 2 скарги ОСОБА_1 від 14.05.2025 та прийняти за результатами розгляду відповідне рішення.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, код ЄДРПОУ 08356179).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 440,00 (чотириста сорок грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, код ЄДРПОУ 08356179).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.