01 травня 2026 року № 320/393/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII;
- зобов'язати відповідача з 13.11.2018 перевести позивача на пенсію по втраті годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що чоловік позивачки за життя перебував на обліку в пенсійному органі та отримував пенсію згідно Закону України «Про державну службу». На звернення позивачки щодо переведення на пенсію по втраті годувальника за вказаним законом відповідачем було протиправно відмовлено. Позивачка вважає, що має право на отримання пенсії по втраті годувальника за нормами Закону № 3723-ХІІ, а тому звернулась до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мали також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. У зв'язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VII, положення Закону України "Про державну службу" № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII).
Відповідач вказує, що в статті 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, призначення чи перерахунок пенсій по втраті годувальника Законом України "Про державну службу" № 889-VIII не передбачено.
Ураховуючи наведені вище положення джерел права у зв'язку з набранням чинності Законом "Про державну службу" № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії по втраті годувальника, передбачені статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХII, не можуть бути призначені. Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за призначенням пенсії, не було передбачено можливості її призначення, у Вишгородського ОУПФУ Київської області не було правових підстав для здійснення такого.
Відповідачем надано до суду матеріали пенсійної справи позивачки та її померлого чоловіка.
У зв'язку зі звільненням судді, в провадженні якого перебувала справа №320/393/19, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А. Б.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Діски А. Б. прийнято справу до свого провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
Ухвалою суду від 04.03.2026 вирішено замінити відповідача Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області та витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 з 28.03.2005 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Київській області.
Позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, наявною в матеріалах справи (а.с. 75).
Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 , останній перебував на обліку у Вишгородському ОУПФУ Київської області та отримував пенсію за віком на умовах Закону України «Про державну службу».
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 74).
Позивачка звернулась до пенсійного органу з заявою від 01.02.2018 щодо переведення її на пенсію у разі втрати годувальника.
На усне звернення позивачки до відповідача щодо переведення її на пенсію по втраті годувальника, відповідач листом від 20.11.2018 відмовив у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника, зазначивши про відсутність для того підстав (а.с. 50).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулась до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулює Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ч.1, п.1 ч.2, абз.2 п.2 ч.3 ст.36 ЗУ №1058-IV).
Отже, оскільки за змістом пункту 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважається дружина/чоловік, що досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то позивач має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Така обставина не є спірною та визнається учасниками справи.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.
При цьому, позивач просить призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, а не згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
Пунктом 10 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII передбачено: у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків.
До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15).
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Суд звертає увагу, що Закон України "Про державну службу" №3723-XII втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII за винятком статті 37 Закону № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIIІ.
Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIIІ державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України "Про державну службу" №3723-XII.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідачем не заперечується, що чоловік позивачки на час смерті одержував пенсію державного службовця відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-XII.
Відповідно до частин 13 та 14 статті 37 Закону № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Як вбачається судом з матеріалів справи, чоловік позивачки мав більше 29 років стажу державної служби.
Позивачка, на момент звернення з заявою до пенсійного органу була членом сім'ї померлого годувальника та відповідала вимогам вищезазначених статтею 37 Закону №3723-XII.
Отже, норми статті 37 Закону №3723-XII розповсюджуються не тільки на осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII, а й на позивачку, з огляду на наступне.
Однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою.
Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону N 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.
За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а та від 31.05.2021 у справі №569/10026/16-а, який відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню при розгляді цієї справи.
Відтак позивачка має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
При цьому, відповідачем не було доведено правомірності своїх дій щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Таким чином, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивачки є визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІ від 16.12.1993 та зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 13.11.2018. У зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають судом задоволенню.
Стосовно вимоги позивача щодо звернення рішення суду до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
З аналізу вищевикладеного випливає, що негайно виконуються рішення про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної суми заробітної плати, з якої можна виокремити її місячний розмір.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо звернення рішення суду до негайного виконання не підлягають задоволенню.
Відповідно до норм Закону України “Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548) у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІ від 16.12.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 13.11.2018.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.