01 травня 2026 року № 320/48220/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:
- рішення №104450010393 від 06.09.2023 Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 07.08.1978 по 31.01.1979 та з 01.04.1984 по 09.01.1993 та відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 визнати протиправним та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.08.1978 по 31.01.1979 та з 01.04.1984 по 09.01.1993 та прийняти рішення про поновлення виплати пенсії, починаючи з дня звернення, а саме: 30.08.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки не надано документи, які засвідчують не перебування заявника на обліку в органі пенсійного забезпечення російської федерації як одержувача пенсії. Також відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу деякі періоди роботи згідно трудової книжки, з чим позивач не погоджується та вважає такі дії відповідача протиправними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання. Залучено до розгляду справи Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в якості другого відповідача.
Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову з посиланням, зокрема, на пп. 9 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1. Відповідач вказує, що зазначена норма передбачає, що до заяви про призначення пенсії додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Крім того, за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 07.08.1978 по 31.01.1979, оскільки запис внесено до дати видачі трудової книжки, з 01.04.1984 по 09.01.1993, запис № 19 не завірено підписом відповідальної особи та печаткою, запис № 20 відсутні № та дата наказу зарахування на роботу, відсутній запис про зміст довідки.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області своїм правом на надання відзиву не скористалося, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надало.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів при відкритті провадження у справі, Головним управлінням ПФУ у Київській області надано до суду належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів Головним управлінням ПФУ в Рівненській області було надано суду письмові пояснення та матеріали пенсійної справи позивача.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 у 2018 році досяг 60-річного віку.
З 2021 року позивач зареєстрований у АДРЕСА_1 .
30.08.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, матеріали пенсійної справи позивача розглянуті Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Відповідно до розпорядження про призначення пенсії від 06.09.2023, прийнято рішення № 104450010393 про призначення пенсії позивачу.
Відповідно до цього рішення, страховий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 21 день. Пенсію призначено з 30.08.2023 довічно. Розмір пенсії з надбавками 2520 грн.
Листом від 20.09.2023 №1000-0304-9/141738 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про скасування рішення від 06.09.2023 про призначення пенсії за віком та винесення рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу за заявою від 30.08.2023 №2090.
11.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було винесено рішення від 06.09.2023 № 104450010393 про відмову у призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначено, що страховий стаж особи становить 17 років 10 місяців 21 день.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 07.08.1978 по 31.01.1979, оскільки запис внесено до дати видачі трудової книжки, з 01.04.1984 по 09.01.1993, оскільки запис №19 не завірено підписом відповідальної особи та печаткою, запис №20 відсутні № та дата наказу зарахування на роботу, відсутній запис про зміст довідки.
Згідно підпункту 9 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021, до заяви про призначення пенсії додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
3 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Додатковий коментар: відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки не надано документи, які засвідчують не перебування заявника на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувача пенсії.
Вважаючи відмову пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії протиправною, останній звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону №1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Так, відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.05.1991, № 6,7 у період з 07.08.1978 по 31.01.1979 позивач працював у Об'єднанні «Кримгеологія» Євпаторійській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння на посаді вишкомонтажника-зварювальника 3 розряду.
Відповідно до оскаржуваного рішення, позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 07.08.1978 по 31.01.1979, оскільки запис внесено до дати видачі трудової книжки.
Водночас, як вбачається судом з трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 12.05.1991 на ім'я позивача, така трудова книжка є дублікатом, про що міститься запис на першій сторінці такого дублікату.
Також всередині обгортки дубліката трудової книжки позивача у лівому верхньому куті міститься запис кульковою ручкою про те, що у зв'язку з пожежою 20 березня 1991 СУ ГТС виданий дублікат трудової книжки.
Такий запис засвідчений уповноваженою особою - інспектором відділу кадрів та печаткою підприємства, яким також було заповнено дублікат трудової книжки.
Суд зазначає, що вказана обставина не була взята до уваги відповідачем при прийнятті спірного рішення.
Окрім того, суд звертає увагу, що в дублікат трудової книжки внесено також і інші періоди трудової діяльності позивача, які набуті до дати видачі трудової книжки, однак відповідачем вибірково зазначено лише період роботи з 07.08.1978 по 31.01.1979, що свідчить про необґрунтоване не зарахування такого періоду та формальний підхід пенсійного органу під час прийняття 11.10.2023 рішення про відмову в призначенні пенсії від 06.09.2023.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.04.1984 по 09.01.1993 оскільки запис №19 не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою, запис №20 відсутні № та дата наказу зарахування на роботу, відсутній запис про зміст довідки суд зазначає наступне.
Згідно п.п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 трудова книжка є основним документом трудової діяльності робітників та службовців.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Згідно пункту 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються охайно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма № Т -2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторено точний запис із трудової книжки (вкладиша) (п.2.4. Інструкції №162).
У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції №162).
Якщо підприємства, що внесли неправильний або неточний запис, ліквідовані, виправлення здійснюються правонаступником, а за його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство (п. 2.7. Інструкції №162).
За приписами підрозділу в) Занесення відомостей про роботу пункту 2.13 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначено в такий цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт та професій робітників; для службовців - відповідно до найменувань посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу. Зміни та доповнення, внесені в установленому порядку до зазначеного довідника, а також до Єдиної номенклатури посад службовців або штатного розкладу, доводяться до відома робітників та службовців, після чого до їх трудових книжок на підставі наказу (розпорядження) адміністрації вносяться відповідні зміни та доповнення. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому самому підприємстві оформляється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Згідно пункту 2.26. Інструкції №162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника виконується з дотриманням наступних правил: в графі 1 проставляється порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графе 4 вказується, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), з прийняттям якої Інструкція №162 не застосовується.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. Постановою від 27.04.1993 №301 Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» затверджено зразок бланку трудової книжки. Отже законодавством продовжено використання бланку попереднього зразка та Інструкцією №58 припинено застосування Інструкції 162.
При цьому, суд звертає увагу, що в Інструкції №58 закріплені аналогічні вимоги, що були викладені у попередній Інструкції №162.
З системного аналізу наведених норм випливає, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, а відтак відсутність підпису відповідальної особи та відбитку печатки на записі № 19, відсутність № та дати зарахування на роботу, зміст довідки в записі № 20 за спірний період, не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача є вчиненими у хронологічному порядку та правильній логічній послідовності.
Достовірність вищенаведених записів сумнівів не викликають.
Позивач як особа, на яку не покладено обов'язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на належне пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Згідно висновків Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах від 20.01.2021 у справі №588/647/17, від 18.11.2022 у справі №560/3734/22, підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Висновки Верховного Суду враховуються судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд звертає увагу, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави. При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов'язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу на підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства, та звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Водночас, слід зазначити, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, а тому неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку таких документів, не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №235/7688/16-а та від 11.11.2020 у справі №677/831/17.
Таким чином, з огляду на те, що з трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, вбачається, що позивач у період з 01.04.1984 по 09.01.1993 працював у Спеціалізованому будівельно-монтажному управлінні №2 ДАТ «Чорноморнафтогаз» та Спецстройтрест «Чорноморнафтогазпромстрой», суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не зараховані до страхового стажу позивача вказані періоди.
Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів тому, що спірні записи в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури.
Отже, зарахуванню до страхового стажу підлягають періоди трудової діяльності позивача, а саме: періоди роботи з 07.08.1978 по 31.01.1979 та з 01.04.1984 по 09.01.1993, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ПФУ в Рівненській області зарахувати вказані періоди до страхового стажу роботи позивача.
Щодо підстав для відмови в призначенні пенсії позивачу, означених у спірному рішенні та поновлення пенсії, суд зазначає наступне.
За результатами розгляду заяви позивача від 30.08.2023, за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було винесено рішення від 06.09.2023 № 104450010393 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та отримував пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
В подальшому, 11.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було винесено рішення від 06.09.2023 № 104450010393 про відмову в призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не надано документи, які засвідчують неперебування заявника на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувача пенсії.
Тобто, суд зазначає, що після прийняття рішення про призначення пенсії позивачу, відповідачем у жовтні 2023 року було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії. При цьому, датою вказаного рішення зазначено 06.09.2023.
Суд зазначає, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 15.04.2026 Головним управлінням ПФУ в Рівненській області було подано до суду письмові пояснення, в яких відповідач не заперечує, що 06.09.2023 ним дійсно було прийнято рішення про призначення пенсії позиву.
Однак, оскільки листом від 20.09.2023 №1000-0304-9/141738 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з проханням про скасування рішення від 06.09.2023 про призначення пенсії за віком та винесення рішення про відмову в призначенні пенсії за заявою від 30.08.2023 №2090, взявши до уваги цей лист, 11.10.2023 було винесено рішення від 06.09.2023 № 104450010393 про відмову у призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Абзацом п'ятим статті 105 Закону № 1058-IV встановлено, що порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX, адміністративний акт, рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
Таким чином, рішення про призначення (перерахунок) пенсії є адміністративним актом, який може бути скасований у порядку, встановленому Законом України «Про адміністративну процедуру» та з урахуванням особливостей, визначених Законом № 1058-IV.
Згідно зі статтею 76 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт діє від часу набрання ним чинності до часу втрати ним чинності. Адміністративний акт втрачає чинність внаслідок: 1) його виконання; 2) закінчення строку його дії; 3) відкликання правомірного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв (статті 86-88 цього Закону); 4) визнання недійсним протиправного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв (статті 86, 87, 89 цього Закону); 5) його скасування в порядку адміністративного оскарження або судом; 6) з інших причин, визначених законом.
Виконаний адміністративний акт не може бути відкликаний, визнаний недійсним або скасований у тій його частині, в якій його виконання призвело до настання незворотних правових наслідків. Такий адміністративний акт може бути визнаний протиправним у порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст. 77 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган у будь-який час може своїм рішенням визнати нікчемність прийнятого ним адміністративного акта. Особа, яка має на це законний інтерес, може вимагати визнання адміністративного акта нікчемним від адміністративного органу, що його прийняв, чи звернутися з відповідним позовом до суду.
Адміністративний акт відкликається або визнається недійсним шляхом прийняття адміністративного акта відповідно до вимог цього Закону (ч. 4 ст. 86 Закону «Про адміністративну процедуру».
Пунктом 1 частини першої статті 78 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачено, що право на адміністративне оскарження відповідно до цього Закону має особа, яка вважає, що прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний інтерес.
Суб'єктом розгляду скарги є адміністративний орган вищого рівня (з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цієї статті), якщо інший суб'єкт не передбачений законом (абзац перший частини першої статті 79 Закону України «Про адміністративну процедуру»).
Відповідно до частини першої статті 105 Закону № 1058-IV страхувальники, застраховані особи, пенсіонери, члени їхніх сімей мають право на оскарження рішень, дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб в адміністративному порядку у порядку підлеглості до керівника виконавчого органу Пенсійного фонду, посадовою особою якого винесено оскаржуване рішення, вчинено дії (бездіяльність), а в разі відмови у задоволенні скарги до органу Пенсійного фонду вищого рівня та/або до адміністративного суду.
Пунктом 1 частини першої статті 85 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлено, що суб'єкт розгляду скарги відповідно до своєї компетенції за результатами перегляду справи може прийняти одне з таких рішень:
скасувати повністю або частково адміністративний акт та зобов'язати адміністративний орган видати новий адміністративний акт або повторно розглянути справу, а в передбачених законом випадках самостійно прийняти адміністративний акт.
Відтак повноваженнями щодо скасування рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) пенсій належать Пенсійному фонду України.
Законодавством не встановлено повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України скасовувати рішення територіальних органів Пенсійного фонду України, зокрема своїх.
Суд встановив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.09.2025 позивачу призначено пенсію за віком з 30.08.2023. Відомостей про скасування, відкликання, визнання недійсним чи нікчемним такого рішення відповідачами суду не надано та судом не встановлено.
Натомість, 11.10.2023 відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу на заміну свого ж рішення від 06.09.2023 №104450010393 про призначення пенсії. Тобто, відповідач повторно розглянув по суті заяву позивача про призначення пенсії за віком. При цьому, в оскаржуваному рішенні жодних обґрунтувань, мотивів та посилань на норми чинного законодавства щодо вчинення таких дій відповідачем не було наведено.
Крім того, варто зазначити, що відмовляючи вказаним рішенням у призначенні пенсії позивачу, пенсійний орган врахував також вимоги пп. 9 п.2 розд. ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
З цього приводу суд зазначає, що 15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII (далі - Закон № 1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1207-VII, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.7 Закону №1207-VII, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234 затверджено Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (далі - Порядок № 234).
У п.1 Порядку № 234 зазначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі - особи).
Відповідно до пункту 4 Порядку №234, територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Отже, згідно вимог Порядку 234 обов'язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів російської федерації покладається саме на територіальні органи Пенсійного фонду.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (поновлення, перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з п.1.8 розділу І Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Розділ ІІ Порядку №22-1 визначає перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до пп. 9 п.2 розд. ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Отже, пп.9 п.2 розд. ІІ Порядку №22-1 визначено, що заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта подається лише тими громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 №1871-IX, особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Як було встановлено судом, позивач з 09.08.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ця обставина підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 25.10.2023.
Суд звертає увагу, що на час звернення до пенсійного органу (30.08.2023) позивач не проживає на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а тому до позивача не застосовується ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII та прийнятий на її виконання Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234.
За таких обставин, рішення №104450010393 від 06.09.2023, яке фактично було прийняте 11.10.2023, є необґрунтованим, таким, що прийняте в порушення встановленої законодавством процедури, безпідставно та не у спосіб, визначений законом, більш ніж через місяць, датою рішення про призначення пенсії - 06.09.2023, свідчить про непослідовність та протиправність дій пенсійного органу. А тому таке рішення визнається протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, у зв'язку з прийняттям такого рішення №104450010393 від 11.10.2023 позивачу не виплачувалась пенсія з дати його прийняття, що не заперечується відповідачем.
При цьому, рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 06.09.2023 про призначення позивачу №104450010393, як встановлено судом, є чинним, ніким не відкликаним та не скасованим, нечинним чи недійсним не визнавалось.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на поновлення нарахування та виплати пенсії, оскільки пенсія позивачу була призначена рішенням Головного управління ПФУ в Рівненській області від 06.09.2023, яке, як зазначалось судом вище, є чинним та не скасованим.
При цьому, визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною другою статті 245 КАС України, передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).
При визначенні територіального органу Пенсійного фонду України, який має обов'язок поновлення порушеного права позивача, суд враховує положення абз.1 п.4.1 Порядку №22-1, згідно з яким заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз.14 п.4.2 Порядку №22-1).
Згідно вимог ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що позивач проживає у Київській області, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління ПФУ у Київській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком із 30.08.2023.
У зв'язку з чим позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
З огляду на вимоги ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сума судового збору в розмірі 1073,60 грн підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №104450010393 від 06.09.2023 Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.08.1978 по 31.01.1979 та з 01.04.1984 по 09.01.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) пенсію за віком з 30.08.2023.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (ідентифікаційний код: 21084076, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.