Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 травня 2026 року Справа№200/1302/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Духновська Олеся Анатоліївна
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
23.02.2026 до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Духновська Олеся Анатоліївна в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.03.2026, просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведенні державної реєстраційних дій Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у державній реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а саме визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Духновської Олесі Анатоліївни №82648051 від 26.12.2025 про відмову в проведенні реєстраційних дій;
- зобов'язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) провести реєстраційні дії за заявою від 07.11.2025 за реєстраційним номером 69834671, здійснивши державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за:
- 1/3 (одну третю) частки квартири загальної площею 54,9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- 1/3 (одну третю) частки квартири загальної площею 54,9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- 1/3 (одну третю) частки квартири загальної площею 54,9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 (раніше ОСОБА_4 ), РНОКПП НОМЕР_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки під час прийняття рішення щодо проведення реєстраційних дій та встановлення відповідності законодавству наданих документів, державний реєстратор мав вичерпну можливість безперешкодно дізнатись про необхідну для вчинення реєстраційних дій інформацію. Позивачі просять суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що державний реєстратор зобов'язаний діяти відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та здійснити дії, направлені на отримання інформації, на підставі якої він має право вчинити реєстраційну дію. Вказує, що законодавством передбачено обов'язок державного реєстратора надіслати запит до відповідного органу, яким було проведено державну реєстрацію/оформлення прав до 01 січня 2013 року в усіх випадках, коли відповідні відомості відсутні в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом для актуалізації відомостей про права. Зазначає, що наявність у позивача (суб'єкта права) оригіналів документів не дозволяє державному реєстратору ігнорувати вимоги чинного законодавства стосовно отримання інформації про права, зареєстровані до 01.01.2013. Також просив не покладати тягар судових витрат на відповідача.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,9 кв.м (кожен по 1/3 частки).
Право власності на квартиру набуте позивачами внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Донецькою міською радою 22.12.2006 за №8423, відповідно до якого .
Зміна прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_5 підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .
Також в матеріалах справи міститься технічний паспорт на приватизовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
07.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Рішенням №82648051 від 26.12.2025 Державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив у проведенні реєстраційних дій, зазначивши, що на виконання п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було направлено запит до Донецької обласної державної адміністрації, яка повідомила, що зазначений населений пункт, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території, отже, неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстроване право.
Вказане вище, стало підставою прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав згідно п. 8 ч. 1 ст. 24 закону України «Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень».
Позивачі не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернулися до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Отже, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, інформація (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідна для такої реєстрації, запитується державним реєстратором лише у двох випадках:
1) відсутність доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи відсутність необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено Законом № 1952-IV;
2) неподання відповідних документів заявником.
При цьому, за відсутності вищенаведених обставин, державний реєстратор не зобов'язаний направляти відповідний запит.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пунктом 1 ст. 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Відповідно до статті 21 Закону № 1952-IV рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.
Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав за бажанням заявника надається у паперовій формі. Такий витяг у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора чи адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі отримання витягу шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг).
Форма та зміст витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав визначаються Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення Державного реєстру прав.
Забороняється видавати заявнику документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав у строки, менші, ніж ті, з урахуванням яких ним сплачено адміністративний збір за державну реєстрацію прав відповідно до частин першої та другої статті 34 цього Закону.
Рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, отримані в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, мають однакову юридичну силу та використовуються відповідно до законодавства.
Порядок зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав врегульовано нормами статті 23 Закону № 1952-IV.
Так, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках (ч. 1 ст. 23 Закону № 1952-IV):
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (ч. 2 ст. 23 Закону № 1952-IV).
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч. 3 ст.23 Закону № 1952-IV).
Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково (ч. 4 ст. 23 Закону № 1952-IV).
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Таким чином, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Отже, до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.
Державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.
Згідно з матеріалами справи, право приватної власності позивачів на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 22.12.2006 №8423.
Державний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційних дій у зв'язку із неможливістю отримати від БТІ інформацію про зареєстроване право.
Суд зазначає, відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями ст. 10 Закону №1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності, проводиться, зокрема, на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.
За таких обставин, у спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій прийняте без врахування дотримання порядку встановленого положеннями чинного законодавства та наданих заявниками документів, а тому підлягає скасуванню.
Суд ураховує, що обрана суб'єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин фактична підстава для вчинення управлінського волевиявлення у формі відмови у реєстрації права власності на нерухоме майно (відсутність інформації з бюро технічної інвентаризації, яке перебуває на тимчасово окупованій території) фактично на невизначений період часу позбавляє заявника можливості реалізовувати повноваження власників відносно майна.
Отже, оскільки єдиною підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність підтвердженої інформації державної реєстрації права власності до 01.01.2013, суд дійшов висновку з метою ефективного захисту прав позивачів, зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на об'єкт нерухомого майна є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, понесені позивачами судові витрати зі сплати судового збору по 1331,20 грн кожен, підлягають стягненню на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно клопотання відповідача щодо не покладання судових витрат на Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд зазначає, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено залишення судових витрат за позивачем при задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Духновська Олеся Анатоліївна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову в проведенні реєстраційних дій №82648051 від 26.12.2025.
Зобов'язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Студентська, 5-7 А, код ЄДРПОУ 40452947) здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомості, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою від 07.11.2025 за реєстраційним номером 69834671, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:
- 1/3 (одну третю) частки квартири загальної площею 54,9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;
- 1/3 (одну третю) частки квартири загальної площею 54,9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ;
- 1/3 (одну третю) частки квартири загальної площею 54,9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .
Стягнути з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Студентська, 5-7 А, код ЄДРПОУ 40452947) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Стягнути з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Студентська, 5-7 А, код ЄДРПОУ 40452947) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Стягнути з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Студентська, 5-7 А, код ЄДРПОУ 40452947) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв