Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 квітня 2026 року Справа№200/2244/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправними дій щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 гривень за період з 01.01.2023 року по 28.02.2023 року в розрахунку на місяць пропорційно, за час забезпечення здійснення у цьому періоді заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- зобов'язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 гривень за період з 01.01.2023 року по 28.02.2023 року в розрахунку на місяць пропорційно, за час забезпечення здійснення у цьому періоді заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Крім того, просить поновити процесуальний строк звернення до суду, як порушений з поважних причин.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 25.02.2022 року по 29.07.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тому мав право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року.
Наголошує, що відповідачем не здійснювалось нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р. за період за період з 01.01.2023 року по 28.02.2023 року.
На адресу відповідача був скерований адвокатський запит від 02.12.2025 року з проханням надати інформацію та документи (їх засвідчені копії), які підтверджують здійснення позивачем бойових (спеціальних) завдань у період здійснення ним заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також надати інформацію та документи (їх засвідчені копії) щодо нарахованих та виплачених позивачу сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р. за період військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Вказує, що листом 21.01.2026 року відповідач повідомив, що для отримання необхідних документів необхідно звернутись до Галузевого державного архіву МОУ.
На виконання зазначених умов представник позивача звернулася до Галузевого державного архіву МОУ.
Лише після відповіді 27.01.2026 року від Галузевого державного архіву МОУ позивачу стало відомо про порушення його прав, яке полягало у не виплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. відповідно до чинного законодавства.
Вказує, що відповідач, не нарахувавши позивачу додаткової винагороди за період з 04.05.2022 року по 18.03.2025 року, передбачену законодавством, порушує право позивача на її отримання, тому позивач змушений звернутися суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідач не надав письмового відзиву, тому суд на підставі ч. 6 ст. 162 КАС України розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 .
Позивач проходив військову службу з 25.02.2022 року по 16.07.2024 року у військовій частині НОМЕР_4 та з 17.07.2024 року по 29.07.2025 року - у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 від 23.05.2022 року.
На адресу відповідача був скерований адвокатський запит від 02.12.2025 року з проханням надати інформацію та документи, які підтверджують здійснення позивачем бойових (спеціальних) завдань, а також надати інформацію та документи щодо нарахованих та виплачених позивачу сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р. за період військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідач листом від 21.01.2026 року повідомив, що ОСОБА_1 не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка в даний час ліквідована.
Враховуючи, що військова частина НОМЕР_1 не є правонаступником військової частини НОМЕР_4 відповідач рекомендував звернутися до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2025 року № 1553/14098 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої ОСОБА_1 , молодший сержант в період з 01.05.2022 року по 28.02.2023 року, з 03.03.2023 року по 09.06.2023 року, з 20.06.2023 року по 03.07.2023 року, з 05.07.2023 року по 05.07.2023 року, з 07.07.2023 року по 22.07.2023 року, з 25.07.2023 року по 05.08.2023 року, з 08.08.2023 року по14.08.2023 року, з 16.08.2023 року по 16.08.2023 року, з 25.08.2023 року по 29.08.2023 року, з 01.09.2023 року по 27.03.2024 року, з 04.05.2024 року по 15.07.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Покровський район, Покровська міська громада, Донецька область Бахмутський район, Торецька міська громада.
Згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 26.02.2026 року № 179/1/2132, зокрема щодо спірного періоду(січень-лютий 2022 року) зазначено, що в журналі бойових дій 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 за період з 01 липня 2022 року по 22 травня 2024 року значиться:
«…03.03.2023 року
БР командира в/ч НОМЕР_4 від 26.02.2023 № 289, від 27.02.2023 № 292ДСК, від 28.02.2023 № 309ДСК продовжують перебувати та утримувати 1-й ешелон на позиції…в районі н.п. Нью-Йорк Донецької області та виконувати бойові завдання щодо стримування військової агресій російської федерації у складі 1 взводу 2 стр. роти в/ч НОМЕР_4 у кількості 19 в/с, з них: заготівля дров на РОП «Нара»:… ОСОБА_1 ».
Надалі йдуть записи від 04.03.2023 року, 24.04.2023 року, 23.05.2023 року тощо, які не стосуються спірного періоду.
Крім того, у вказаній архівній довідці зазначено, що військова частина НОМЕР_4 знаходилась на фінансовому забезпеченні:
- з 01 листопада 2020 року в ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- з 01 вересня 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідач є правонаступником військової частини НОМЕР_4 , де у спірний період позивач проходив військову службу.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Згідно з вказаною нормою суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24.02.2022 року у військовослужбовців Збройних Сил України які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000, 00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Крім того, військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з п. 2, 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Відповідно до п.3 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до ч. 5 Розділу 6 Порядку виплата надбавки за особливості проходження служби здійснюється на підставі наказу командира про встановлення цієї надбавки.
25 січня 2023 року Міністерством оборони України внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджені Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, який набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 лютого 2023 року, пунктом 2 Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, Порядок доповнено новим розділом:
На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
30 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткненню на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконання бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 17 Порядку № 260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно із абз. 3 п. 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Відповідно до пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - окреме доручення № 912/з/29, яке почало діяти з 01.06.2022) застосовувався такий порядок та умови виплати додаткової винагороди:
"1. Під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях… слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;".
Пунктом 3 окремого доручення №912/з/29 встановлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій;
рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Абзац 1-3 пункту 4 окремого доручення № 912/з/29 доручено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною у додатку №2 до цього доручення.
У підставах надання довідок про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій та рапорт командира підрозділу.
Так, за змістом відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку № 260 простежується аналогія закону, яка полягає в тому, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов'язків.
Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.
В матеріалах справи наявна архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 26.02.2026 року № 179/1/2132, в якій щодо спірного періоду (січень-лютий 2022 року) зазначено, що в журналі бойових дій 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 за період з 01 липня 2022 року по 22 травня 2024 року значиться: запис від 03.03.2023 року:
Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_4 від 26.02.2023 № 289, від 27.02.2023 № 292ДСК, від 28.02.2023 № 309ДСК продовжують перебувати та утримувати 1-й ешелон на позиції…в районі н.п. Нью-Йорк Донецької області та виконувати бойові завдання щодо стримування військової агресій російської федерації у складі 1 взводу 2 стр. роти в/ч НОМЕР_4 у кількості 19 в/с, з них: заготівля дров на РОП «Нара»:… ОСОБА_1 .
Отже, доказів участі позивача безпосередньо у бойових діях у січні 2023 року немає взагалі, у лютому 2023 року позивач заготовлював дрова на РОП «Нара».
Відтак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про безпосередню участь позивача у бойових діях у спірні періоди.
Суд зауважує, що бойових наказів (бойових розпоряджень), витягів з журналів ведення бойових дій, рапортів командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань, які доводять участь позивача у таких діях у січні-лютому 2023 року сторонами до матеріалів справи не надано, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Стосовно порушення позивачем процесуального строку звернення до суду, суд зазначає, що зміни, внесені до статті 233 КЗпП України, якою було встановлено строки звернення до суду у трудових спорах, рішенням №1-р/2025 від 11 грудня 2025 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Отже, на день звернення позивача до суду з цим позовом - 26 березня 2026 року, частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України визнана нечинною, а тому працівник може звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, у позові відмовлено, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
На підставі положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 квітня 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Б. Голубова