01 травня 2026 року Справа 160/5957/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву представника позивача про зміну предмету позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.02.2026 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас, відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас, відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Крім того, представник позивача просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов'язавши Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просить суд:
- прийняти заяву про зміну позовних вимог;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.04.2026 про направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) для визначення придатності його до військової служби у зв'язку із інвалідністю з документами, які було додані до рапорту від 08.02.2026, видання направлення на медичний огляд ВЛК, службову характеристику та пакет інших документів, необхідних для проходження медичного огляду;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про направлення ОСОБА_1 про направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) для визначення придатності його до військової служби у зв'язку із інвалідністю з документами, які було додані до рапорту від 08.02.2026, видати направлення на медичний огляд ВЛК, службову характеристику та пакет інших документів, необхідних для проходження медичного огляду;
- встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, - зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання цього рішення суду.
Заява обґрунтована тим, що 08.04.2026 позивач подав до відповідача та третіх осіб по справі рапорт, яким просив направити його на медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) для визначення придатності його до військової служби у зв'язку із інвалідністю з документами, які було додані до рапорту від 08.02.2026 року, видати направлення на медичний огляд ВЛК, службову характеристику та пакет інших документів, необхідних для проходження медичного огляду.
Вирішуючи подану представником позивача заяву по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Частиною 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи в т. ч. мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Встановлене згаданою нормою право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити підстави позову має обмеження у часі. Таким чином, право позивача змінити підстави позову та уточнити позовні вимоги обмежуються першим судовим засіданням, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням того, що провадження у справі відкрито 13.03.2026, тридцятиденний строк на здійснення деяких процесуальних дій сплинув 13.04.2026.
Процесуальний закон, надавши позивачу право подати заяву про зміну позовних вимог чітко визначив зміст такої процесуальної поведінки сторони, зокрема, відповідна зміна може стосуватися лише:
- предмета або підстави позову;
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог.
Аналіз першої складової можливості подання заяви про зміну позовних вимог, визначених у частині 1 статті 47 КАС України, свідчить, що законодавець у зазначеній нормі не передбачив права позивача на зміну одночасно як предмета так і підстави позову з огляду на те, що така зміна фактично свідчить про появу нових вимог із іншим, додатковим предметом та самостійною підставою. Подання заяви із новим предметом і відповідно підставою позову, по своїй суті, не може бути заявою про зміну того предмету і підстави позову, провадження за яким вже перебуває на розгляді у суді.
Так, підстава адміністративного позову обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена.
Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими (в межах одного предмета); доповнення фактичних чи правових підстав новими (в межах одного предмета); вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав (в межах одного предмета).
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити своїх інтересів.
Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими (в основі яких знаходяться первинні підстави позову); доповнення позовних вимог новими (в основі яких знаходяться первинні підстави позову); вилучення із позовних вимог; пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (в основі яких знаходяться первинні підстави позову).
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/19197/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У контексті другої складової можливості подання заяви про зміну позовних вимог, визначених у ч. 1 ста. 47 КАС України, слід зауважити, що «розмір» позовних вимог - це характеристика таких вимог, зміст яких як правило має цифровий вираз/еквівалент, зокрема, стягнення грошових коштів у відповідній сумі/грошовому розмірі тощо. В даному випадку мова не йде про збільшення «кількості» вимог, а процесуальний закон чітко визначає - «розмір».
Окрім вказаного, процесуальним законом не передбачено права позивача на подання адміністративного позову в уточненій редакції. Відтак, в разі надходження до суду адміністративного позову в уточненій редакції, виходячи з його змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, необхідно розцінювати такий позов як подання: іншого (ще одного) позову; зміну предмета або підстав позову; об'єднання позовних вимог (різних предметів, в межах незмінних підстав позову), збільшення або зменшення розміру позовних вимог.
Так, подаючи адміністративний позов в уточненій редакції в адміністративній справі, позивач заявляє нові позовні вимоги.
Суд зауважує, що заявляючи в уточненій позовній заяві вищевказані вимоги, позивач фактично змінює не лише предмет позову, а й його підстави (сформувавши новий/додатковий самостійний предмет і підстави щодо позовних вимог, зокрема, в частині визнання протиправними та скасування рішень).
Враховуючи вищевикладене, подана представником позивача заява фактично є заявою про одночасну зміну підстав та предмету позову у справі, що згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України не допускається, оскільки свідчить про виникнення нового адміністративного позову, який має свій індивідуальний предмет та самостійні підстави, що є відмінними від предмету та підстав, визначених стороною позивача при зверненні до суду з первинним позовом.
У даному випадку право позивача на доступ до суду в межах заявлених нових позовних вимог може бути реалізоване у спосіб подання ним нової позовної заяви, а не зміною предмету та одночасно підстав первинного позову, збільшення розміру позовних вимог, подання уточненої позовної заяви.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для зміни предмету позову у цій справі, у зв'язку із чим, у задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.
Керуючись статтями 44, 47, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про зміну предмету позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька