01 травня 2026 року Справа №160/21218/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Майданника Дмитра Григоровича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/21218/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/21218/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
07.11.2025 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
21.04.2026 на адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Майданника Дмитра Григоровича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить суд:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення від 07.11.2025 року у справі №160/21218/25.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що рішення суду у справі №160/12291/25 відповідачем не виконано.
23.04.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено до розгляду заяву про встановлення судового контролю в порядку письмового провадження на 30.04.2026, про що належним чином повідомлені учасники справи.
24.04.2026 представник відповідача звернувся до суду з запереченнями на заяву про встановлення судового контролю, в яких зазначив наступне.
Представниками юридичної служби військової частини НОМЕР_1 подано рапорт на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі №160/21218/25 за позовом ОСОБА_1 .
Згідно довідки-розрахунок №1 від 12 січня 2026 року №156/ФЕС сума до виплати 21724,07 грн.
Згідно довідки-розрахунок №2 від 12 січня 2026 року №167/ФЕС сума до виплати 34402,87 грн.
Згідно довідки-розрахунок №3 від 12 січня 2026 року №168/ФЕС сума до виплати 63032,70 грн.
Згідно довідки-розрахунок №4 від 12 січня 2026 року №170/ФЕС сума до виплати 54574,13 грн.
Військова частина НОМЕР_1 подає відповідний розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення до начальника забезпечувального органу за лютий, березень, квітень 2026 року із зазначенням позивача ОСОБА_1 .
На сьогоднішній день, асигнування для виконання вищевказаного рішення суду не надходили. В разі їх надходження, кошти невідкладно будуть перераховані на карткові рахунки військовослужбовців, серед інших, і на картковий рахунок ОСОБА_1 .
З урахуванням вищезазначеного, представник позивача просить відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.
Розглянувши заяву позивача, докази надані на виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду в справі №160/21218/25 від 07.11.2025 набуло законної сили 18.12.2025.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду виконано Військовою частиною НОМЕР_1 в частині нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , проте в частині виплати цих коштів рішення суду відповідачем не виконано.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до приписів статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах “Іммобільяре Саффі проти Італії», “Горнсбі проти Греції», “Жовнер проти України», “Бурдов проти Росії», “Ясіун'єне проти Литви», “Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
У контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
Отже, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури виконання рішень суду.
Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.
На підставі викладеного, з урахуванням відсутності доказів у матеріалах справи на підтвердження виконання рішення суду в частині виплати нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 , що набуло чинності, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись ст. ст. 241-243, 294, 295, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Майданника Дмитра Григоровича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/21218/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №160/21218/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення Військову частину НОМЕР_1 подати у строк три місяці, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №160/21218/25.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Н.Є. Сліпець