01 травня 2026 рокуСправа №160/2540/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Павлограської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026р. по справі №160/2540/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Павлограської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково.
22.04.2026р. через систему "Електронний суд" представник Рижко А.М. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення у цій справі щодо розподілу судових витрат та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Павлограської міської ради на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у підтвердженому розмірі 12000 гривень, здійснивши їх розподіл пропорційно до задоволених позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.04.2026р. наведену заяву представника позивачки було призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 01.05.2026р. та запропоновано відповідачу до 28.04.2026р. включно надати письмові пояснення на заяву.
Відповідач ухвалу суду від 23.04.2026р. про призначення заяви до розгляду отримав 23.04.2026р. о 20:23 год. в свій електронний кабінет згідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
Разом з тим, станом на момент розгляду вищенаведеної заяви представника позивачки, від відповідача письмових пояснень на заяву на адресу суду не надходило.
Згідно з п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Таким чином, підставою для ухвалення додаткового рішення за правилами п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України є не вирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішення у справі.
Згідно ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Розглянувши вказану вище заяву представника позивачки, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви представника позивачки про ухвалення додаткового рішення частково в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно до п.4 ч.1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012р. №5076-УІ (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076 встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 статті 1 Закону №5076).
За приписами статті 19 Закону №5076 видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268).
Чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, за змістом ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правову допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених вище норм статті 134 КАС України в їх сукупності дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому, розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
У відповідності до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами ч.7 ст.139 наведеного Кодексу, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналізуючи вищенаведені норми, можна зробити висновок про те, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом враховується як пов'язаність вчинених дій адвокатом із розглядом даної справи, так і обґрунтованість та розумність визначення їх обсягу і розміру.
Так, зі змісту наданих суду копій договору (угоди) №8321 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19.07.2024р. та акту №1 про надані послуги від 15.04.2026р. до наведеного договору вбачається, що між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням "АСТРЕЯ ОВС" був укладений договір, предметом якого є надання позивачці правової допомоги у період з 01.10.2025р. по 04.02.2026р. зокрема щодо подання позовної заяви від 04.02.2026р. про зобов'язання вчинити дії.
При цьому, в п.3 наведеного вище акту №1 від 15.04.2026р. зазначено про те, що замовник зобов'язується здійснити оплату гонорару протягом 30 банківських днів з дати складання та підписання цього акту.
Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, зміст наданих послуг за вищенаведеним актом від 15.04.2026р., а також і враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивачки згідно рішення суду від 20.04.2026р. та відсутність від відповідача клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд приходить до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, понесені позивачкою судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката за ст.134, ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень, тобто, за рахунок бюджетних асигнувань Павлоградської міської ради у сумі 6000,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.134, ч.3, ч.7 ст.139, ст.ст. 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/2540/26 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд.95; код ЄДРПОУ 33892721) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп. (шість тисяч гривень 00 копійок).
У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. -відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додаткове рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва