30 квітня 2026 рокуСправа № 160/7968/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку, -
01.04.2026 засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби від 10.03.2026 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2026-02-02-003933-а Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради в частині зобов'язання здійснити заходи направлені на недопущення встановлених порушень у подальшому шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущені порушення та протягом п?яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України.
Ухвалою суду від 06.04.2026 у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Копія ухвали суду від 06.04.2026 скерована позивачу та доставлена до електронного кабінету 07.04.2026
17.04.2026 від представника позивача адвоката Єфремової Т.О. надійшла заява про поновлення строку.
В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що оскаржуваний висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA2026-02-02-003933-a був оприлюднений 10.03.2026 о 16 годині 56 хвилин в електронній системі закупівель Prozorro. В свою чергу, позовну заяву було направлено засобами поштового зв'язку 30.03.2026, тобто порушення строку на два дні. Передбачений пунктом 10 частини 2 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» є спеціальним та скороченим. Позивач просить врахувати, що у такий короткий термін повинен був не лише підготувати текст позовної заяви, а й провести аналіз змісту висновку моніторингу, умов тендерної документації, змісту тендерної пропозиції, умов укладеного договору, положень Закону України «Про публічні закупівлі», особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178, а також релевантної судової практики, формування правової позиції у такій категорії спорів. Крім того, однією з істотних підстав пропуску строку стала необхідність забезпечення належної сплати судового збору, що передбачає проходження відповідних бюджетних та платіжних процедур. У зв'язку з чим, просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Розглянувши заяву представника позивача адвоката Єфремової Т.О. про поновлення строку, суд доходить висновку про її необґрунтованість з наступного.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частинами першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 10 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі», у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження.
За змістом частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №521/21851/16-а).
Як слідує з позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби від 10.03.2026 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2026-02-02-003933-а.
Позивачем самостійно зазначено, що оскаржуваний висновок оприлюднений 10.03.2026.
З урахуванням викладених норм, останнім днем звернення до суду з позовом про оскарження висновку Східного офісу Держаудитслужби від 10.03.2026 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2026-02-02-003933-а - є 24.03.2026.
Однак, позивач із цією позовною заявою звернувся до суду лише 30.03.2026 (згідно із відміткою на поштовому конверті), тобто із пропуском строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду від 06.04.2026 представником позивача адвокатом Єфремовою Т.О. подано заяву про поновлення строку звернення до суду, однак у якій не вказано жодних обставин, що об'єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем права щодо своєчасного звернення до суду із цим позовом, зважаючи на встановлені законом скорочені строки звернення до суду у випадку оскарження висновку про результати моніторингу, що не могло бути невідомо позивачу, а також не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки у заяві фактично викладено непогодження з ухвалою суду від 06.04.2026 та повторно вказано про обставини, яким судом вже надана правова оцінка в ухвалі від 06.04.2026.
Щодо посилань представника позивача в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду на обставини воєнного стану в Україні, суд повторно зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.
У кожному конкретному випадку суд досліджує обставини, зазначені позивачем, у їх сукупності із наданими доказами на їх підтвердження.
Представник позивача хоч і посилається на обставини воєнного стану, однак на підтвердження того, що причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом зумовлені саме обставинами воєнного стану (обстріли, перебої з електропостачанням, відсутність Інтернету тощо), надано лише зведену таблицю тривалості повітряних тривог за період з 23.03.2026 по 30.03.2026, самостійно сформовану позивачем (яка не містить жодних посилань на офіційні джерела щодо відображеної інформації та з якої неможливо встановити, щодо якої території міститься інформація).
При цьому, з наданих матеріалів не вбачається повного припинення роботи Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради у цей період, не доведено позивачем неможливості залучення відповідних працівників для забезпечення виконання робочого процесу щодо вчасного звернення до суду, з урахуванням також тієї обставини, що позивачу було достеменно відомо про наявність оскаржуваного висновку від 10.03.2026 та встановлені законом скорочені строки звернення до суду щодо його оскарження.
Крім того, з часу запровадження на території України воєнного стану Дніпропетровський окружний адміністративний суд не припиняв свою роботу, позивачем не доведено неможливості звернення до суду за захистом своїх прав шляхом надіслання позовної заяви засобами електронного зв'язку у визначений законом строк.
Доводи представника позивача про те, що пропуск строку звернення до суду зумовлений необхідністю належної сплати судового збору, не приймаються судом, оскільки такі обставини не свідчать про неможливість звернення до суду із цим позовом протягом визначеного законом строку з урахуванням обізнаності позивача про оскаржуваний висновок, в подальшому долучивши докази сплати судового збору, заявивши клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Будь-яких інших обставин, що зумовили несвоєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, представником позивача у заяві не зазначено.
Отже, позивачем не доведено належними і допустимими засобами доказування тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, і що причини, що зумовили несвоєчасне звернення до суду виникли протягом строку, який пропущено.
З огляду на викладене, заява про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Отже, станом на 30.04.2026 вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 06.04.2026, виконані частково, оскільки представником позивача хоч і подано заяву про поновлення строку, однак без наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду, що мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду із цим позовом, та доказів на їх підтвердження.
Згідно частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова