30 квітня 2026 рокуСправа №640/3554/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМЕД" (вул. Сирецька, 9, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 22922786) до Київської митниці Держмитслужби (бульв. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
14.02.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМЕД" до Київської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА100010/2019/000313/2 від 07.11.2019 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС №UА100010/2019/01158 від 07.11.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару було подано всі необхідні та достатні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару за основним методом (за ціною договору). Позивач вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки подані документи не містили розбіжностей і повністю ідентифікували товар та його вартість.
18.02.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до абз.1, 4 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276,статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
17.02.2025 зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями остання передана для розгляду судді Рищенку А.Ю.
Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/3354/20 та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
12.03.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача в якому, останній заперечував проти задоволення позовної заяви. Свою позицію мотивував тим, що ТОВ «ЕКОМЕД» 05.11.2019 до митного оформлення подано митну декларацію №UА100010/2019/359632. Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за вищевказаною митною декларацією сформовано митні формальності.
Відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 53, ст. 54 Кодексу декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення, запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, - інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. В якості додаткових документів декларантом надано: копію декларації країни відправлення; рахунок від перевізника № РФ-8658 від 04/11/19. На вимогу митного органу декларантом не надано: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також сума передоплати по платіжному дорученню від 03.09.2019 б/н складає 23088,24 дол. США, в той же час сума по інвойсу від 11.10.2019 № 2019000000283 складає 22824,52 дол. США. Отже, надані документи в якості додаткових, прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (Товар №1 МД від 30.01.2019 № UАІ00010/2019/310801 одержувачем якого є ТОВ мЕКОМЕДм, товар №2 МД від 27.09.2019 №UА100110/2019/154192). Відповідно до частини 5 статті 55 Кодексу проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в митного органу. Декларанту ТОВ "ЕКОМЕД" надана картка відмови від 07.11.2019 №UА100010/2019/01158. На підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 07.11.2019 №UА100010/2019/000313/2 товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Кодексу за електронною митною декларацією від 07.11.2019 № UА 100010/2019/ 360023. Наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Враховуючи вищевикладене, позивачем документально не підтверджено митну вартість товару - ціну товару та складові митної вартості.
13.03.2025 року через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що не погоджуючись з позовними вимогами, митниця надала відзив на адміністративний позов за № 06.03.20 №7.8-10/1241, в якому було надано позицію митного органу щодо правових підстав та фактичних обставин прийняття оскаржуваного рішення митного органу. Відповідно до наданих документів, що містяться в матеріалах справи, усі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань державної митної справи, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Суд дослідивши наявні у справі письмові докази приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомед» (ідентифікаційний код 22922786), зареєстроване як юридична особа 22.11.1994, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами.
Відповідно до Контракту 190819-01 від 19.08.2019 року Компанія KURT NONWOVEN SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI (Продавець) зобов'язалась поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОМЕД» (Покупець) товар в асортименті, на умовах, в кількості та за ціною, наведеними у додатку до цього контракту. При цьому Продавець є виробником та вантажовідправником товару, що поставлявся в межах цього Контракту.
Згідно Додатку 1 від 19.08.2019 до вищевказаного контракту, сторони погодили асортимент, кількість та ціну товару, яка на момент підписання контракту складала 23088,24 долари США.
На виконання п. 2.2. контракту Позивач 03.09.2019 року сплатив на рахунок Продавця 100% від загальної вартості, вказаної у п. 1.3 контракту та Додатку 1 від 19.08.2019, а саме 23088,24 долари США.
У зв'язку зі зміною асортименту та кількості товару на складі у Продавця, сторонами контракту були внесені зміни щодо характеристик відвантаженої продукції та суми контракту, яка була зменшена і склала 22824,52 доларів США, про що свідчить додаток №2 від 16.10.2019 року до Контракту і рахунок-фактура № 2019000000283 від 11.11.2019р.
Відповідно до п. 2.1. Контракту Продавець поставляє товар на умовах FOB-Mersin, Туреччина відповідно до Інкотермс 2010. Перевезення товару з Mersin, (Туреччина) до порту ввезення на митну територію України (ОМТП (Одеський Морський Торговельний Порт) на термінал «КТО» по лінії Arkas Line) за рахунок Позивача забезпечувало ТОВ «Клевер Тім» на підставі укладеного з Позивачем Договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 03.09.2019 № 0309/19/0. Згідно довідки ТОВ «Клевер Тім» про транспортні витрати № 883338/19 від 04.11.2019 вартість витрат на транспортування оцінюваних товарів за вказаним вище напрямком до порту ввезення на митну територію України склала 14842,89 грн. без ПДВ.
05 листопада 2019 року, для здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженою особою Позивача ФО-П ОСОБА_1 до відділу митного оформлення № 1 м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС (надалі - митний орган) була подана для митного оформлення електронна митна декларація «ІМ 40 ДЕ» номер UA 100010/2019/359632 (далі - ЕМД 1) на товар «Матеріали неткані, непросочені, без покриття, недубльовані; із синтетичного волокна; з поверхневою щільністю понад 25г/м2, але не більш як 70 г/м2: «багатошаровий нетканий матеріал СММС» у рулонах. Виробник: KURT NONWOVEN SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI/Organize Sanayi Bolgesi 83228. Nolu Cadde No: 16 Baspinar/Gaziantep, країна виробництва Туреччина.
Разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом було подано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме:
1. Пакувальний лист (Packing list) б/н від 11.10.2019;
2. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 2019000000283 від 11.10.2019;
3. Коносамент (Bill of lading) GCL/MER/ODS/ від 16.10.2019;
4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) 333189 від 02.11.2019;
5.Сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) C 0976916 від 14.10.2019;
6. Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 03.09.2019;
7. Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 883339/19 від 04.11.2019;
8. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 19.08.2019;
9. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 16.10.2019;
10. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються 190819-01 від 19.08.2019;
11. Договір про надання послуг митного брокера 025-19 від 16.08.2019;
12. Договір (контракт) про перевезення 0309/19/01 від 03.09.2019.
Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з додаванням транспортних витрат відповідно до умов поставки та склала 23423,07 доларів США, що за курсом НБУ на день подання ЕМД (24,79802 гривні за 1 доллар США) становить 580845, 82 гривні.
05.11.2019 від відповідача надійшло повідомлення позивачу №940385 про те, що при опрацюванні документів, наданих до ЕМД1 у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товарів з причини того, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також митним органом з посиланням на п. 3 ст. 53 Митного кодексу України (надалі - МК України) було направлено вимогу про надання декларантом протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів:
- транспортні перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують зартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
На виконання вищевказаної вимоги декларантом митному органу було надано додаткові документи а саме:
-копію декларації країни відправлення;
- рахунок від перевізника № РФ-8658 від 04/11/19.
07.11.2019 року за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до ЕМД1, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА 100010/2019/000313/2, згідно з яким проведено коригування митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Крім того, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100010/2019/01158.
Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості за резервним методом, митним органом скориговано митну вартість на товар, ввезений позивачем на митну територію України, розмір якої склав 36748,86 доларів США.
Згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості, оскаржувані рішення були прийняті виходячи з наступного:
1) на транспортному документі СМR відсутні відмітки, щодо особи, яка
здійснювала перевезення, а підприємство, яке надало документи для
підтвердження транспортних витрат, на думку митного органу повинно
однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення
оцінюваного товару.
2) в поданій копії декларації країни відправлення відсутній номер інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію поставки. Копія декларації країни відправлення надана без перекладу;
3) на вимогу митного органу декларантом не надано:- виписку з бухгалтерської документації;- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
4) сума передоплати по платіжному дорученню від 03.09.2019 б/н складає 23088,24 дол. США, в той же час сума по інвойсу від 11.10.2019 № 2019000000283 складає 22824,52 дол. США.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомед», керуючись частиною сьомою статті 55 МК України, випущено товари у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом на підставі пункту ґ частини першої статті 57 Митного кодексу України (резервний метод) (тимчасова електронна митна декларація «ІМ 40 ДЕ» № UА 100010/2019/360023 від 07.11.2019р. (ЕМД2). Відповідно до графи В у вказаній ЕМД2 сума митних платежів, яку переплатив позивач до державного бюджету склала 82650,10 гривень (мито 14125,41 гривні + ПДВ 68524,69 гривні).
Суд, аналізуючи надані документи на предмет їх відповідності вимогам Митного кодексу України та обґрунтованості претензій відповідача, дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується відповідачем, під час митного оформлення уповноваженою особою Позивача до митного органу було подано наступні документи:
1) Електронна митна декларація “ІМ 40 ДЕ» з присвоєним номером UA 100010/2019/359632, в якій здійснено розрахунок митної вартості товару з врахуванням транспортних витрат до порту ввезення на митну територію України;
2) Пакувальний лист (Packing list) б/н від 11.10.2019, в якому вказано асортимент товару, його вага (нетто та брутто), кількість рулонів, а також номер контейнеру;
3) Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 2019000000283 від 11.10.2019, в якому зазначено асортимент товару, ціна та загальна вартість товару, умови поставки, а також реквізити продавця;
4) Коносамент (Bill of lading) GCL/MER/ODS/ від 16.10.2019, в якому зазначено Позивача, як отримувача вантажу, номер контейнеру, вага та кількість рулонів, а також зазначено відповідального за перевезення ТОВ “Клевер Тім»;
5) Автотранспортна накладна (Road consignment note) 333189 від 02.11.2019, в якій зазначено Позивача, як отримувача вантажу, номер контейнеру, вагу вантажу (брутто) та кількість місць;
6) Сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP))C 0976916 від 14.10.2019;
7) Платіжне доручення від 03.09.2019 на здійснення передоплати за поставку товару;
8) Довідка про транспортні витрати № 883338/19 від 04.11.2019 від ТОВ “Клевер Тім», яка підтверджує вартість витрат на транспортування оцінюваних товарів за напрямком FOB-Mersin, Туреччина до порту ввезення на митну територію України (ОМТП);
9) Контракт 190819-01 від 19.08.2019, який засвідчує, що він є прямим договором з виробником товару, та в якому вказані умови визначення асортименту, кількості, ціни товару, умови постачання та оплати товару;
10) Додаток 1 від 19.08.2019 до Контракту 190819-01 від 19.08.2019, в якому вказані первинні домовленості позивача з продавцем товару щодо асортименту, кількості та ціни товару;
11) Додаток 2 від 16.10.2019 до Контракту 190819-01 від 19.08.2019, в якому вказані нові умови щодо асортименту, кількості та ціни товару;
12) Договір про надання послуг митного брокера 025-19 від 16.08.2019, яким уповноважено митного брокера від імені позивача здійснювати митні процедури;
13) Договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 03.09.2019 № 0309/19/01 з ТОВ “Клевер Тім».
14) Копію декларації країни відправлення № 5950919290, у якій зазначено номер контейнеру, вага вантажу та кількість рулонів;
15) Рахунок від перевізника № РФ-8658 від 04.11.2019, в якому зазначено вартість морського перевезення вантажу за межами державного кордону України Mersin-Оdеssа.
Товар було імпортовано у контейнері АRКU8427915, номер якого відображено в усіх документах на поставку цього товару (в митній декларації країни відправлення № 5950919290, в пакувальному листі, коносаменті та СМЯ). Крім того, співпадали вага вантажу (нетто/брутто) і кількість рулонів товару. Такі відомості вказують також на те, що митний орган мав можливість чітко ідентифікувати імпортований товар.
Декларанта було повідомлено, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України та відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, у зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, але які саме документи необхідно подати декларантом зазначено не було. Та запропоновано останньому подати нову декларацію та випустити товар у вільний обіг. Повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання.
Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
За змістом статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст норми статті 53 МК України вказує на те, що митне оформлення товару повинно здійснюватися як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. При цьому, несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.
В даному випадку розбіжності, на які вказав відповідач, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Таким чином, з правовідносин позивача та митного органу вбачається, що позивач разом з митною декларацією подав повний пакет документів, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару.
В свою чергу, відповідач не довів, що подані у відповідності до частини другої статті 53 Митного кодексу України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
З огляду на те, що декларантом позивача надані вищезазначені документи, суд приходить до висновку, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
Суд також зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить докладної інформації та джерел, які використовувались митним органом при її визначенні, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, як того вимагає положення пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Наявність в базі даних ЄАІС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, подання декларантом нової декларації не може бути достеменним доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припуститися, що декларант на момент подання такої нової декларації погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його на протязі шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.
Також, частина перша статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини другої статті 55 Митного кодексу України врегульовують правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду без будь яких застережень чи умов (випуску та порядку випуску товарів у вільний обіг), в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд зазначає, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавства не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості.
Як наслідок такої нечіткості закону вказує ціла низка судових рішень, як Верховного Суду України, так і новоутвореного Верховного Суду, а зокрема: від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, серед яких у численних рішеннях (винесених в продовж тривалого часу) Верховний Суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - під гарантію або шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості та встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг під гарантію чи за новою декларацією.
Отже, норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного автомобіля та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.
Таким чином, суд вважає, що оформлення товару позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач надав відповідачу належні та допустимі докази, які у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору. Відтак, у відповідача були відсутні законні підстави для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості та для прийняття оскаржуваних рішень.
Виходячи з вищевказаного, суд вважає оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UА100010/2019/000313/2 від 07.11.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100010/2019/01158 від 07.11.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4204,00 грн (платіжні доручення № 13214 від 06.02.2020 р., № 13307 від 11.02.2020 р.).
Керуючись ст. 2, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМЕД" (вул. Сирецька, 9, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 22922786) до Київської митниці Держмитслужби (бульв. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА100010/2019/000313/2 від 07.11.2019 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС №UА100010/2019/01158 від 07.11.2019 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМЕД" (вул. Сирецька, 9, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 22922786) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (бульв. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко