Справа № 157/947/25 Провадження №11-кп/802/319/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030530000582 від 14.08.2024 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 січня 2026 року, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, раніше судимого: вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01.12.2004 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців; вироком Добропольського районного суду Донецької області від 09.04.2012 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; вироком Селидівського міського суду Донецької області від 12.07.2016 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень; вироком Селидівського міського суду Донецької області від 22.12.2016 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 4 місяці, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді арешту строком на 4 місяці та штрафу в розмірі 850 гривень, які ухвалено виконувати самостійно; вироком Селидівського міського суду Донецької області від 05.10.2017 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 22.12.2016 більш суворим за цим вироком призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; вироком Селидівського міського суду Донецької області від 06.09.2022 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений 22.12.2023; вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення на строк 5 років; вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 14.03.2025 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначено покарання у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за цим вироком та невідбутого покарання за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 14 березня 2025 року, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
Зараховано в строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_8 за сукупністю кримінальних правопорушень, частково відбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 14 березня 2025 року з 30 квітня 2025 року по 12 січня 2026 року.
Строк відбування покарання обвинуваченому рахувати з 12 січня 2026 року.
Вироком вирішено питання речових доказів, процесуальних витрат та арешту майна.
ОСОБА_8 12 серпня 2024 року близько 13 години, в умовах воєнного стану, знаходячись поблизу магазину «Комісіонка», що по вулиці Шевченка, 25/1, м. Камінь-Каширський Волинської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керуючись корисливим мотивом та метою викрадення чужого майна, переконавшись, що його дії ніким не помічені, скориставшись відсутністю власника, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, повторно викрав мобільний телефон марки «Redmi Note 12S», вартістю 5788 гривень 67 копійок, який знаходився на узбіччі дороги поблизу приміщення вказаного магазину та на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичних обставин справи, зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, має ВІЛ-інфекцію II стадії та хронічні вірусні гепатити B і C. За його твердженням, у зв'язку зі станом здоров'я та статусом внутрішньо переміщеної особи він не має реальної можливості працевлаштуватися, що, на його думку, стало передумовою вчинення кримінального правопорушення. Апелянт просить суд врахувати стан його здоров'я, соціальний статус, щире каяття, а також те, що він добровільно повернув потерпілому мобільний телефон, та зменшити призначений йому строк покарання.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити; прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення та його кваліфікація за ч. 4 ст. 185 КК України, ніким з учасників не оспорюється, а тому на підставі ч.1 ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється лише в частині призначеного обвинуваченому покарання.
Що стосується тверджень обвинуваченого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок тяжкості, то апеляційний суд вважає, що вони є не обґрунтованими.
Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У свою чергу, згідно правил ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений у скарзі посилається на стан свого здоров'я, статус внутрішньо переміщеної особи, складність працевлаштування, щире каяття та добровільне повернення викраденого майна як на підстави для пом'якшення покарання. Водночас такі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Судом першої інстанції враховано як пом'якшуючу обставину щире каяття обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено. Разом із тим суд обґрунтовано взяв до уваги дані про особу винного, зокрема те, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, відбував покарання у місцях позбавлення волі та, звільнившись після повного відбуття покарання, упродовж короткого часу знову вчинив умисний корисливий злочин.
Посилання апелянта на неможливість працевлаштування через стан здоров'я та соціальний статус не спростовують встановлених судом обставин та не можуть бути підставою для зменшення строку покарання, оскільки матеріалами провадження підтверджено, що обвинувачений є працездатним, однак не виявляв належного бажання працевлаштуватися. Крім того, наявність захворювань сама по собі не виключає кримінальної відповідальності та не звільняє особу від обов'язку дотримуватися вимог закону.
Факт добровільного повернення викраденого майна також був врахований судом першої інстанції при призначенні покарання та не залишився поза увагою, що свідчить про індивідуалізацію покарання з урахуванням усіх значущих обставин.
Враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину, його повторність, вчинення в умовах воєнного стану, дані про особу обвинуваченого, наявність однієї пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що призначення покарання у виді реального позбавлення волі, ближче до мінімальної межі санкції статті, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Остаточне покарання ОСОБА_8 обґрунтовано визначено відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та невідбутого покарання за попереднім вироком, із зарахуванням частково відбутого покарання за правилами ст. 72 КК України.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 січня 2026 року стосовно останнього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді