Справа № 168/856/25 Головуючий у 1 інстанції: Хаврона О. Й.
Провадження № 22-ц/802/602/26 Доповідач: Киця С. I.
28 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
секретар судового засідання Черняк О. В.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
законного представника ОСОБА_2 ,
представника позивача адвоката Ковальчука В. С.,
представника відповідача адвоката Яворської В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельского району Волинської області, до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , поданою представником адвокатом Яворською Владиславою Михайлівною, на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2025 року,
Позивач ОСОБА_1 в вересні 2025 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Позов мотивувала тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, під час шлюбу народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Шлюб між матір'ю та батьком було розірвано у 2016 році, після чого вона з матір'ю деякий час проживали в с. Кримне, у м. Києві. ОСОБА_3 вийшла вдруге заміж і народила двох дітей. Через певний проміжок часу мати з сім'єю переїхала до своїх батьків, а потім в Республіку Польщу на проживання. Вона категорично відмовилась їхати в мамою, оскільки в неї не склались стосунки з вітчимом. Батько не встиг забрати її до себе на проживання, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У листопаді 2023 року вона поїхала разом відповідачем на проживання в Польщу. Під час перебування в Польщі мати не дозволяла їй спілкуватись з дідом і бабою, вітчим постійно ображав. Вона в тяжкому стані потрапила в лікарню, на той момент в сім'ї матері виникали постійні конфлікти і сварки. Мати рідко навідувала її в лікарні. Дід забрав її в Україну і вона почала навчання в с. Кримне. З січня 2024 року проживає в сім'ї тітки - рідної сестри матері. Відповідач з нею не спілкується, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, станом здоров'ям не цікавиться, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не утримує матеріально, участі в вихованні не бере жодної. Не забезпечує медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток. Пенсію, яку отримує позивачка по втраті годувальника відповідачка забирає, коштів не надає, утриманням та її вихованням повністю займаються тітка, дід та баби. Відповідач самоусунулась від її виховання та догляду. Просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2025 року (заочним) позбавлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 94 від 17.02.2011 року, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області, передавши дитину органу опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області для подальшого влаштування. Роз'яснено, що відповідно до ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою суду від 24 березня 2026 року заяву ОСОБА_3 , подану представником адвокатом Яворською В. М., про перегляд заочного рішення у цій справі залишено без задоволення.
Відповідач ОСОБА_3 через представника адвоката Яворську В. М. подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неправильну оцінку доказів. Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та свідомо ухиляється від виховання дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 через адвоката Ковальчука В. С. подала відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилається на ПВСУ від 30.03.2007 № 3 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», в якій вказано, що ухилення має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. ОСОБА_3 , як мати позивача, не підпадає під категорію належного батьківства. Позивач ОСОБА_1 з січня 2024 року проживає в сім'ї тітки, повністю перебуває на утриманні тітки та діда, баби по батькові, виховується ними. Відповідач ОСОБА_3 постійно проживає в Республіці Польща, створила нову сім'ю, не надає коштів на утримання дочки, хоча з 2023 року отримує пенсію по втраті годувальника після смерті батька позивача. ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_1 не спілкується ні особисто, ні по телефону, перебуваючи чотири рази на території України в періоди: 23.01.2025, 24.03.2025-25.03.2025, 12.05.2025, 25.07.2025-22.08.2025, до дочки не приїхала жодного разу. Участі в судових засіданнях в суді першої інстанції не брала, хоча належно повідомлена судом за зареєстрованим місцем проживання про дату, час та місце судового засідання. Будучи своєчасно повідомленою про засідання Органу опіки та піклування, знаючи порядок денний комісії, усвідомлюючи правову природу порушеного перед комісією питання - позбавлення батьківських прав щодо дочки - ОСОБА_3 двічі не з'явилась на засідання комісії. Рішення суду у цій справі скасувало лише правовий (формальний) зв'язок між дитиною та матір'ю та підтвердило відсутність духовного зв'язку. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача адвокат Яворська В.М. підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.
Позивач ОСОБА_1 , законний представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Ковальчук В. С. апеляційну скаргу не визнали та просили залишити її без задоволення.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , шлюб між батьками розірваний згідно рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22.12.2015.
Батько неповнолітньої - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_1 проживає в сім'ї рідної тітки ОСОБА_2 . Навчається в 7 класі ліцею села Кримне.
Рішенням виконавчого комітету Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області від 08.08.2025 № 64 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_1 .
Висновок органу опіки обґрунтований тим, що відповідач ОСОБА_3 не утримує матеріально дочку, хоча отримує її пенсію по втраті годувальника, не цікавиться її навчання, виховання, життям. Дитина повністю знаходиться на забезпеченні діда, баби та тітки. Наведені факти підтверджують винну поведінку матері, а саме те, що вона не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує побутових умов, умов для навчання, харчування, медичного догляду, не спілкується з дитиною та не цікавиться її життям. Висновок органу опіки зроблений на підставі аналізу інформації з навчального закладу, пояснень членів сім'ї, результатів обстеження умов проживання дитини.
Позивач ОСОБА_1 відвідувала психолога і потребує систематичної роботи з психологом.
Згідно з довідкою про результати перевірки інформації, викладеної у заяві ОСОБА_3 ЄО № 6853 від 30.04.2024, працівниками поліції встановлені ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, протокол не складався у зв'язку з перебуванням відповідача на межами України, ОСОБА_3 повідомлено про прийняте рішення і попереджено про відповідальність за ст.184 КУпАП.
Згідно з інформацією Державної прикордонної служби відповідач ОСОБА_3 перебувала в Україні в періоди: 23.01.2025, 24.03.2025-25.03.2025, 12.05.2025, 25.07.2025-22.08.2025. Як встановлено з пояснень учасників справи відповідач навідувалась до дочки лише 23.01.2025 р.
Згідно з інформацією Пенсійного фонду України відповідачка отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_1 з 21.08.2023. Судом встановлено, що матеріальної допомоги відповідачка дитині не надає.
До суду апеляційної інстанції подано копію рішення Виконавчого комітету Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області від 29.01.2026 № 2 “Про встановлення піклування та призначення піклувальника над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_1 », відповідно до якого піклувальником над дитиною призначено тітку - ОСОБА_2 .
За ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач з січня 2025 року з дочкою фактично не спілкується ні особисто, ні по телефону, не цікавиться її життям, її навчанням, станом здоров'я, знаючи про проблеми зі здоров'ям, які були в дочки; перебуваючи чотири рази на території України, до дочки приїхала лише один раз. Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що відповідач, яка без поважних на те причин не виявляє щодо власної дитини батьківського піклування, самоусунулася від цього, свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, і її необхідно позбавити батьківських прав.
Висновки суду першої інстанції зроблені з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; судом надана оцінка поданим доказам - письмовим, показаням свідків, у їх сукупності.
За частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У суді апеляційної інстанції знайшли підтвердження встановлені судом першої інстанції обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.
Апеляційним судом встановлено, що відповідач не проживає разом з дочкою ОСОБА_7 з січня 2023 року. Відповідач проживає в Республіці Польша, а дочка ОСОБА_7 проживає в Україні. З серпня 2023 року малолітня позивач залишилася без батьківського піклування на території України, проживала у сім'ї рідної тітки, яка лише з січні 2026 року призначена піклувальником. Відповідач не приїзджала до дочки, не забрала її проживати до себе і нікому не надала доручення для супроводу дитини для виїзду за кордон. Приїхавши в черговий раз у 2025 році в Україну на цілий місяць, відповідач не провідала дочку по місцю її проживання, навіть не бачилася з нею, хоча мала таку можливість і їй не чинились перешкоди у спілкуванні з дитиною, не запропонувала дитині їхати з нею на проживання в Республіку Польша. За час окремого проживання відповідач не утримувала матеріально свою дочку ОСОБА_7 , а також не надавала коштів на утримання, які отримувала від держави на дитину по втраті годувальника - батька дитини. Відповідач не цікавиться шкільним, духовним життям дитини, її здоров'ям. Поведінка відповідача щодо дитини є умисною і винною. Відповідачем до апеляційної скарги подано один фотодоказ про направлення посилки дочці і скріншот переписки, з якої вбачається, що відповідач давно не бачила свою дочку. Відповідач не надала жодного доказу, які б підтверджували виконання нею, як матір'ю ОСОБА_8 , своїх батьківських обов'язків по вихованню дочки. Проживання відповідача за кордоном, виховання двох інших дітей, не є перешкодою для спілкування з дитиною. Дані обставини свідчать, що відповідач тривалий час свідомо ухиляється від виховання дитини.
Будучи своєчасно повідомленою про засідання Органу опіки та піклування, знаючи порядок денний комісії, усвідомлюючи правову природу порушеного перед комісією питання - позбавлення батьківських прав щодо дочки - ОСОБА_3 двічі не з'явилась на засідання комісії. Висновок органу опіки та піклування є повним, обґрунтованим і правильно взятий судом до уваги.
Факт подання представником відповідача апеляційної скарги на рішення суду не свідчить про інтерес відповідачки до дитини. Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач участі в судових засіданнях в суді першої інстанції не брала. Також відповідач ОСОБА_3 не брала участі в засіданні в суді апеляційної інстанції, хоча могла це зробити, як прибувши на судове засідання, так і в режимі відео конференції, оскільки в апеляційній скарзі вказує про користування застосунком “Дія».
У апеляційній скарзі наводяться правові норми щодо сімейного права, про охорону дитинства. Як зазначено у Законs України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її здібностей, поважати дитину, готувати її до самостійного життя. Проте ці вимоги законодавства відповідачем свідомо не дотримуються.
Позивач, неповнолітня ОСОБА_5 , без будь-якого тиску чи примусу звернулася до суду з позовом про позбавлення матері батьківських прав відносно неї, усвідомлює наслідки позбавлення матері прав відносно неї.
У цій справі склалися виняткові обставини, що виправдовують позбавлення відповідача батьківських прав із метою забезпечення найкращих інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_7 буде сприяти забезпеченню інтересів дитини, захисту її прав. Після ухвалення судом першої інстанції рішення, неповнолітній ОСОБА_7 був призначений піклувальник, яка обізнана з життям дитини, забезпечує її, піклується про її здоров'я, навчання, духовний розвиток; почала отримувати кошти по втраті годувальника. Дитина захищена не лише державою, але і рідними людьми, що дає їй почуття потрібності, безпеки, можливість розвитку.
Позбавлення батьківських прав не тягне за собою невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє відповідача можливості спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, з правильним застосуванням норм матеріального права, є законним та справедливим, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , подану представником адвокатом Яворською Владиславою Михайлівною, залишити без задоволення.
Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя
Судді