Справа № 164/2296/25 Головуючий у 1 інстанції: Ониско Р. В.
Провадження № 22-ц/802/741/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.
про залишення апеляційної скарги без руху
01 травня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Здрилюк О. І., Осіпука В. В.,
вивчивши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 12 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Коллект Центр» звернулося до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 12 березня 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 0509328117 від 16 січня 2020 року у розмірі 34 017 грн 83 коп., з яких: 3 000 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 30 702 грн 83 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 315 грн - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вважаючи рішення суду незаконним, відповідач ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Одночасно з апеляційною скаргою відповідач подала клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке мотивувала тяжким майновим станом. Просила апеляційний суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі, а у разі відсутності підстав для відстрочення - зменшити розмір судового збору до доступного рівня.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R(81)7.
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Пунктом 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги має бути доданий документ про сплату судового збору або документи, які дають підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у ч. 1 цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
При цьому, процесуальна норма ч. 2 ст. 133 ЦПК України є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону України «Про судовий збір».
Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір» (ст. 2 цього Закону).
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, суд наділений повноваженнями відстрочити сплату чи зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що відстрочення сплати чи зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе відстрочення сплати чи зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень відстрочити сплату чи зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, ЦПК України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 та від 18 травня 2023 року у справі №160/19572/21.
У розглядуваному випадку відсутні підстави для відстрочення відповідачу сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки вона не надала доказів щодо наявності випадків, встановлених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Суд звертає увагу, що до апеляційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження тяжкого майнового стану відповідача.
Враховуючи наведені норми матеріального та процесуального закону, практику Верховного Суду, підстави для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі у розумінні положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні. З наведених підстав також відсутні і підстави для зменшення розміру судового збору.
Згідно із пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за апеляційну скаргу особа, яка її подала, повинна сплатити 4 542 грн судового збору (3 028 грн х 150%) за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Волин.обл/ м.Луцьк/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA938999980313121206080003550; призначення платежу:*; 101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8) або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) чи серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ТОВ «Коллект Центр» (назва установи, організації чи ПІБ позивача), на рішення суду від 12 березня 2026 року (дата оскаржуваного рішення), по справі № 164/2296/25 (номер справи), Волинський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
На підтвердження сплати судового збору до Волинського апеляційного суду необхідно надати оригінал квитанції про його оплату.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено дати оскаржуваного рішення суду, як це передбачено п. 4 ч. 2 ст. 356 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Враховуючи зазначені обставини та керуючись вимогами ст. 357 ЦПК України, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 належить залишити без руху, надати строк для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги, а саме: зазначення дати рішення суду, що оскаржується та сплати судового збору або подання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору чи відстрочення їх сплати відповідно до закону.
Крім того, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом, оскільки вона подана з пропуском строку на апеляційне оскарження і відповідач у поданій скарзі не ставить питання про поновлення цього строку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною 3 ст. 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу (ч. 4 ст. 357 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Маневицьким районним судом Волинської області оскаржуване рішення суду ухвалено 12 березня 2026 року. Повне судове рішення складено цього ж дня. Останнім днем для подання апеляційної скарги було 13 квітня 2026 року, оскільки останній день на оскарження припадав на вихідний день 11 квітня 2026 року, а тому переноситься на перший робочий день. Відповідач до апеляційної скарги доказів щодо дати отримання копії рішення суду першої інстанції не приєднала.
Водночас апеляційна скарга відповідачем до Волинського апеляційного суду подана засобами поштового зв'язку 24 квітня 2026 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Однак, оскільки оскаржуване рішення суду не було вручено відповідачу в день його складення, тому вона має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі подання апеляційної скарги упродовж 30 днів з дня вручення їй копії рішення суду.
Разом з тим наявність у відповідача права на поновлення строку на апеляційне оскарження не звільняє її від обов'язку подати відповідну заяву про поновлення цього строку.
Оскільки відповідач не подала таку заяву, тому її апеляційну скаргу належить залишити без руху та надати строк - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів щодо дати отримання копії рішення суду першої інстанції, що оскаржується, як це передбачено п. 8 ч. 2 ст. 356 ЦПК України.
Керуючись частинами 1, 2 ст. 354, ч. 4 ст. 356, частинами 2, 3 ст. 357 ЦПК України, апеляційний суд
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору або зменшення його розміру за подання апеляційної скарги, відмовити.
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 12 березня 2026 року у цій справі залишити без руху та надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: зазначення дати рішення суду, що оскаржується; сплати судового збору або подання інших документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору чи відстрочення їх сплати відповідно до закону; надання доказів щодо дати отримання оскаржуваного рішення суду; подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду щодо сплати судового збору апеляційна скарга буде визнана неподаною й повернута особі, яка її подала.
У разі неподання відповідачем у зазначений строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів щодо дати отримання оскаржуваного рішення суду у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя
Судді: