Номер провадження 2-а/754/165/26
Справа №754/3367/26
Іменем України
27 квітня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в особі головуючого-судді Скрипки О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 27.02.2026 року о 22:08 год. у м. Києві по вул. Юрія Шумського інспектором патрульної поліції Демко О.І. складено постанову серії ЕНА №6737301 про порушення ч.2 ст.126 КУпАП, якою накладено штраф 3400,00 грн. за відсутність при собі посвідчення водія.
Зазначену постанову позивач вважає необґрунтованою, безпідставною та такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, так як він ПДР України не порушував, оскільки він керував транспортним засобом електроскутером - який не потребує посвідчення водія. Крім того, інспектором поліції здійснено неправильну кваліфікацію порушення, не вказано відомості про транспортний засіб, відсутні докази його вини, порушено його право на захист, а також допущено інші помилки у постанові.
З наведених підстав позивач просить суд скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 03.03.2026 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 263 КАС України. Відповідачу надано строк (15 днів) для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, постановою в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6737301, винесеною інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону полку № 2 УПП в м.Києві лейтенантом Демко О.І., на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. за порушення ним ч.2 ст.126 КУпАП, а саме: 27.02.2026 року о 22.08 год. по вул.Ю.Шумського в м.Києві ОСОБА_1 , керуючи ТЗ, не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1.А ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ч.2 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України, «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно пп.а п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, крім іншого, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Тобто, під адміністративну відповідальність підпадають водії саме механічних транспортних засобів, які на вимогу поліцейського не пред'явили документ, що підтверджує відповідне право особи на керування транспортним засобом.
У п.1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у цих Правилах та мають наступне значення:
- транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. Тобто всі механічні транспортні засоби є транспортними засобами, але ні всі транспортні засоби є механічними, оскільки транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує межу 3 кВт.
Згідно з п.2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема, А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, враховуючи наведене, до категорії А1, у випадках відсутності якої особа притягується до адміністративної відповідальності, можна віднести саме механічні транспортні засоби які мають електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.03.2018 року у справі №278/3362/15-к ПДР, відповідно якої, розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Судом встановлено, що у оскаржуваній постанові не вказано, яким саме транспортним засобом керував позивач. В той же час, з наданої позивачем копії договору оренди електроскутера від 17.02.2026 року вбачається, що позивач керував електроскутером «GoGo A8Pro», що має електродвигун 72В потужністю 1800 Вт.
Відтак, враховуючи відсутність в ПДР України такого визначення як «електроскутер», в даному випадку електроскутер «GoGo A8Pro», яким керував позивач, потужність мотора якого становить 1800 Вт (1,8 кВт), не може прирівнюватися до мопеду або іншому двоколісному транспортному засобу та визнаватися механічним транспортним засобом.
Таким чином, враховуючи, що електроскутер «GoGo A8Pro», яким керував позивач, це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до позивача у даній справі.
Суд зазначає, що позивач заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Беручи до уваги, що адміністративну відповідальність за порушення пп.а п.2.1 ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електроскутер, яким керував позивач не віднесено, то позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Відтак, враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що при ухваленні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектором поліції не в повній мірі дотримано вимог закону, а саме ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП, таким чином оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи положення ч. 4 ст. 159 КАС України, суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Відповідно до частини 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, аналізуючи обставини притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про задоволення позову про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України. Інші аргументи позивача, визначені ним як підстави позовних вимог, не мають вирішального значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 126, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, ст.126 ч.2, 245, 251, 268, 280 КУпАП, ЗУ «Про дорожній рух», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №6737301 від 27.02.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КпАП України - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: