ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9266/26
провадження № 1-кп/753/1678/26
"23" квітня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 62024100130003263 від 22.10.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, сержанта резерву 40-ї запасної роти військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва 20 квітня 2026 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 62024100130003263 від 22.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2026 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 23 квітня 2026 року.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні звернулась до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, просила його задовольнити, зазначила, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби, понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану. Прокурор зазначила, що строк, визначений ухвалою слідчого судді закінчується 25.04.2026, однак на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на шістдесят днів. Прокурор зауважила, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання. Водночас вважав доцільним застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений підтримав позицію захисника, щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти заперечував, з підстав викладених захисником.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заявлені клопотання та долучені до них матеріали, а також заперечення на них, дійшов таких висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, яке інкриміноване ОСОБА_5 , а саме вчинення кримінального правопорушення, покарання за яке передбачане у виді реального позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років може бути призначене за злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого він обвинувачується, тож суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу під час досудового розслідування та на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.
Означене покарання в разі визнання ОСОБА_5 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду.
У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та свідки безпосередньо судом не допитані.
Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення підготовчого судового засідання не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків з наданими показаннями та наближенням стадії допиту свідків.
Водночас, суд не погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме щодо вчинення ним іншого кримінального правопорушення, оскільки вимоги клопотання будується лише на твердженнях. Крім цього, суд також враховує особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є військовослужбовцем.
Отже, враховуючи надані матеріали, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду та/або незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, тому суд дійшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому суд вважає, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу на цьому етапі кримінального провадження не буде достатньо дієвим та таким, що зможе в повній мірі запобігти ризикам наведеним прокурором.
Визначаючись із тим, чи слід визначити обвинуваченому розмір застави, як альтернативу триманню під вартою, суд виходить із такого.
Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.
Як вже зазначалось, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі встановлених в ході розгляду клопотання обставин, суд враховує характер та тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 .
Виходячи з вимог статтей 178, 182 КПК України, з урахуванням положення Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2026 складає 3 328,00 гривні, суд вважає, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідним визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн.
Внесення застави в такому розмірі суд вважає достатнім для гарантування належної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов'язків, та судом не встановлено обставин щодо непомірності її розміру для обвинуваченого.
Положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що в ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У випадку внесення застави такі обов'язки покладаються на обвинуваченого строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК України).
У зв'язку із застосуванням до ОСОБА_5 запобіжного заходу та встановленням ризиків кримінального провадження таких як переховування від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; 2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у висунутому обвинувачені із свідками.
Такі обов'язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для ОСОБА_5 .
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду, впливу на свідків, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави 133 120 грн.
Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, статтями 177, 182, 183, 314-316 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на строк 60 днів, тобто до 21 червня 2026 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі сорока (40) неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , строком на 60 днів наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у висунутому обвинувачені із свідками.
Роз'яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов'язок забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та його явку за викликом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_7