ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1312/26
провадження № 2/753/5215/26
16 квітня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Котвицького В.Л., за участю секретаря судового засідання - Зеленої К.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 у січні 2026 року звернулася із позовною заявою до суду про розірвання шлюбу, зареєстрованого із ОСОБА_2 у листопаді 2008 року, посилаючись на те, що шлюбно-сімейні відносини з відповідачем у неї припинились, спільне життя не склалось, спільного господарства сторони не ведуть, тому вважає, що шлюб зберегти неможливо. Від шлюбу подружжя має доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10.02.2026 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд по суті із викликом сторін.
24.02.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнє повністю вже на стадії підготовчого провадження і погоджується, що на даний час збереження сім'ї є неможливим. Проте заперечує проти обставин, викладених у позові, а саме проти твердження позивачки щодо утримання нею малолітньої дитини після її уходу, оскільки дитина добровільно обрала місце проживання разом з відповідачем в будинку матері відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , а також проти звинувачень у застосуванні «фізичної сили та побоїв». Наголошує, що ці твердження є абсолютно безпідставними, не відповідають дійсності та мають на меті виключно створення негативного образу про особу відповідача в очах суду. Позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу, які б підтверджували факт вчинення насильства. Також зазначив, щодо судових витрат на правничу допомогу, вимогу про стягнення 9000,00 грн вважає необгрунтованою та такою, що підлягає відхиленню з огляду на те, що відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, а тому справа не переходить у стадію тривалого судового спору. У адвоката позивачки відсутня необхідність готувати відповіді на відзив, брати участь у засіданнях чи збирати додаткові докази. Обсяг фактично наданої правничої допомоги обмежується лише написанням типової заяви. Справа про розірвання шлюбу є справою незначної складності (спрощене провадження). Сума 9000,00 грн за один документ шаблонного характеру є надмірною та не відповідає критеріям розумності та реальності витрат, визначеним практикою Верховного Суду. Враховуючи, що відповідач самостійно утримує дитину, а позивачка працює в Управлінні освіти, стягнення з відповідача завищеної суми на адвоката суперечить принципу справедливості та негативно вплине на фінансове забезпечення доньки.
06.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якому зазначено, що підставами позову є систематичне приниження позивачки відповідачем, застосовування до неї емоційного та психологічного тиску, фізичної сили та навіть завдання побоїв, що призвело до припинення шлюбних відносин. В своєму відзиві на позовну заяву відповідач визнає позов, однак заперечує твердження позивачки про утримання нею малолітньої дитини та заперечує проти звинувачень у застосуванні «фізичної сили та побоїв». Разом з тим, відповідач не вказує, які ж на його думку обставини є мотивом для розірвання шлюбу. Щодо цих заперечень відповідача зазначає, що донька сторін у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є малолітньою особою і саме тому вже може обирати місце свого проживання як з матір'ю так і з батьком, про що вказано в позові. По-друге, в позові взагалі відсутні доводи позивачки про утримання малолітньої дитини. По-третє, позивачка наполягає на тому, що однією з основних підстав для подання позову у цій справі було саме фізичне і психологічне насилля та побої з боку відповідача, наслідком чого є неможливість примирення сторін та збереження шлюбу. Факти фізичного та психологічного насилля та побоїв підтверджуються висновком експертного дослідження щодо ступеню тілесних ушкоджень та довідками органів внутрішніх справ щодо сімейного насилля. За твердженням позивачки, психологічне насилля з боку відповідача продовжується до сьогоднішнього дня. Саме тому вона вимушена була звернутися до адвоката не лише з метою складання позовної заяви, а і з метою її представництва в суді безпосередньо в судових засіданнях, оскільки боїться відповідача та не хоче зустрічатися з ним один на один. Саме тому роль адвоката у цій справі зводиться не лише до написання, як вказує відповідач, «типової позовної заяви», а і безпосереднє представництво позивача у суді, участь у судових засіданнях та фактично фізичний захист позивачки. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно містити мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. Тому позивачка наполягає на тому, що саме фізичне та психологічне насилля над нею та побої з боку відповідача є основними мотивами неможливості збереження сім'ї.
11.03.2026 представником позивача подано до суду заяву про стягнення понесених витрат в якій зазначає, що позивачка, захищаючи свої права в суді, вимушена була звернутися до адвоката, внаслідок чого понесла витрати на його послуги. Враховуючи ці обставини, витрати на адвоката у цій справі для позивачки були необхідними та невідворотними.
02.04.2026 відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив та заяву про розподіл судових витрат, в якому звертає увагу суду на те, що позивачка намагається виставити причиною розірвання шлюбу нібито «насильство», що є маніпуляцією. Справжньою причиною є аморальна поведінка та зради позивачки. Конфлікт 21.11.2025 став наслідком захисту дитини від агресії позивачки. Психологічний висновок від 30.03.2026 підтверджує факти фізичного насильства з боку матері щодо доньки ОСОБА_4 (прокушена рука) та стійкий страх дитини перед матір'ю. Ці дії були вчинені у стані крайньої необхідності для захисту здоров'я дитини. Висновок про «синці» є результатом захисної реакції відповідача. В свою чергу, відмова позивачки від написання заяви в поліцію (згідно з її ж довідкою) свідчить про усвідомлення нею неправдивості звинувачень та спробу уникнути відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Щодо виховання дитини, то характеристика з Коледжу від 30.03.2026 підтверджує, що позивачка з грудня 2025 повністю усунулася від виховання доньки. Дитина проживає з відповідачем, який повністю забезпечує її потреби. Психолог підтверджує, що дитина почувається зі позивачем у безпеці. Щодо судових витрат, то вимога є неспівмірною та недобросовісною оскільки позивачка надала на дитину лише 800 грн. за 3 місяці. Тому стягнення з відповідача 13 050 грн. за послуги адвоката при одноосібному утриманні дитини відповідачем суперечить інтересам доньки. Відповідно до ст. 141 ЦПК України та правових позицій Верховного Суду (додаткова постанова від 19.06.2024 у справі № 357/7395/20; постанова КГС ВС від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22), суд не зобов'язаний присуджувати всі заявлені витрати, якщо їх розмір є явно завищеним чи недобросовісним, тому у задоволенні вимоги про стягнення 13 050 грн. витрат на правничу допомогу відповідач просить відмовити повністю.
13.04.2026 до суду надійшла заява від доньки подружжя, в якій вона просить суд не стягувати з батька (відповідача) витрати на правничу допомогу, оскільки він єдиний хто підклується та забезпечує її.
У судове засідання з'явився представник позивача, наполягав на розірванні шлюбу та на задоволенні вимог щодо стягнення витрат з відповідача пов'язаних з правничою допомогою у розмірі 13000,00 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги щодо розірвання шлюбу визнав, заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає встановленими наступні обставини.
У відповідності до ч. 1, ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 21.11.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Полонського районного управління юстиції Хмельницької області (актовий запис № 183).
Від шлюбу подружжя має доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що відповідач визнав позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим поданий позов підлягає повному задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що примирення сторін не можливе, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити як інтересам сторін, так і інтересам їх дитини, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їх дитини, тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач не просила суд про відновлення їй дошлюбного прізвища.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із звіту про виконання доручення за договором про надання правничої допомоги від 20.01.2026 вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 13050,00 грн. виходячи з розрахунку 2900,00 грн. за годину, а саме: збір доказів та підготовка позовної заяви (1,5 години), підготовка відповіді на відзив на позовну заяву та подання додаткових доказів (1 година), участь адвоката у майбутньому судовому засіданні (1 година).
Визначаючи час на надання вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.11.2021 по справі № 910/7520/20.
Оцінюючи розмір витрат на оплату послуг адвоката, який становить 13000,00 грн., на предмет їх відповідності критеріям, визначеним ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд звертає увагу на його очевидну невідповідність складності справи.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 766/7206/20, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, представником позивача не було доведено обґрунтованість розміру витрат за наданні послуги та їх співмірність відповідно до складності справи, оскільки спір відноситься до категорії справ незначної складності, отже підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Зважаючи на все викладене, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, та враховуючи складність справи, витрачений адвокатом час, існуючі ринкові ціни адвокатських послуг, встановив, що розмір гонорару, визначений позивачем і його адвокатом, є завищеним щодо відповідача, а також необґрунтованими та непропорційними до предмета спору, та беручи до уваги заперечення відповідача у справі та ті обставини, що відповідач визнав позов, а також всі ті обставини які він у ньому виклав, а тому загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню із відповідача, становить 3000,00 грн.
За таких обставин відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги, у розмірі 3000,00 грн.
На підставі ст.ст. 21, 24, 110-112 Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 270, 354,355 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 21.11.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Полонського районного управління юстиції Хмельницької області (актовий запис № 183) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.Л. Котвицький