Справа №752/10150/26
Провадження №2/752/10352/26
про залишення позовної заяви без руху
30 квітня 2026 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кокошко О.Б., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу, зміну формулювання причини звільнення, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу, зміну формулювання причини звільнення, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема:
- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 133 ЦПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою та фізичною особою-підприємцем до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору - 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 1211,20 грн та не більше 15140,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем ОСОБА_1 пред'явлено у позові 4 позовні вимоги, а саме: про скасування наказу, про зміну формулювання причини звільнення, про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 6217,32 грн та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Водночас, в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку позивачем у описовій частині вказано, що за період з 01.01.2026 по 31.03.2026 вказаний середній заробіток складає 12093,25 грн.
Позивач у позовній заяві зазначила підставу для звільнення її від сплати судового збору за подання вказаного позову - п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Проте, як вбачається із позовної заяви, позивачем пред'явлено позов, який містить вимоги майнового характеру, зокрема щодо стягнення компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позивач ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за пред'явлення позову в частині позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки.
Проте, з огляду на зміст ст. 2 Закону України «Про оплату праці» (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 і від 22.02.2012 №4-рп/2012 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 викладений правовий висновок про те, що середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №522/16890/20.
Отже, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати, а тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачується.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем ОСОБА_1 визначається у розмірі 1% від ціни позову за позовну вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто у розмірі 1331,20 грн (1% від 12093,25 грн становить 120,93 грн, що є меншим від мінімального розміру судового збору у сумі 1331,20 грн).
Позовна заява подана з порушенням вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме:
- у позовній заяві не зазначений обґрунтований розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що заявлений позивачем до стягнення у позові, в тому числі відсутні відомості про обчислення суми середнього заробітку за усіма її складовими, періоду її нарахування, початок та закінчення періоду нарахування;
- у резолютивній частині позовної заяви не вказано розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що заявлений позивачем до стягнення;
- у позовній заяві не зазначена ціна вказаного позову з урахуванням усіх сум, що пред'явлені позивачем до стягнення;
- до позовної заяви не додано документ на підтвердження сплаченого судового збору за позовну вимогу майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. за наступними реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Голосіїв.р-н/22030101;
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783;
Банк отримувача - Казначейство України;
Код банку отримувача (МФО) - 899998;
Рахунок отримувача - UA488999980313131206000026002;
Код класифікації доходів бюджету - 22030101;
Найменування коду класифікації доходів бюджету - судовий збір;
Призначення платежу - *; 101; РНОКПП позивача (для юридичних осіб код за ЄДРПОУ); судовий збір за позовною заявою (ПІБ фізичної особи чи назва юридичної особи позивача), Голосіївський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).
Згідно із змістом положень ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин суд вважає, що вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивач в установлений судом строк повинна усунути зазначені недоліки, в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260-261, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу, зміну формулювання причини звільнення, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.
Повідомити позивачу про необхідність усунення зазначених недоліків позовної заяви впродовж десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена 30.04.2026.
Суддя О. Б. Кокошко