Справа № 752/10041/26
Провадження № 2/752/10281/26
24 квітня 2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури про зобов'язання відновити заблоковану картку, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Департаменту транспортної інфраструктури з позовною заявою про зобов'язання відновити заблоковану картку, стягнення моральної шкоди.
Згідно з п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Однак вищевказаних вимог позивач при зверненні до суду не дотримався.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №910/12404/21 визначено, що безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного цивільного права та інтересу.
Передумовою звернення до суду в порядку позовного провадження є наявність спірних правовідносин та необхідність захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільно-правовим спором є спір, який виникає внаслідок відсутності згоди суб'єкта цивільного права щодо умов виконання тих чи інших прав або обов'язків, що випливають з закону чи договору. В основному, під спором про право розуміють опір, перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Спір про право може виникнути в разі порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи. З іншого боку, необхідною умовою порушення судового провадження є наявність певного спору, конфлікту, що виник із суспільних відносин, які опосередковуються правом.
Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача.
Відповідачем є та процесуальна особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Однак у позовній заяві в порушення норм п. 4 ч.3 ст. 175 ЦПК України та з огляду на приписи ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, позивачем не зазначено та не надано докази на підтвердження обставин, зазначених як підстави для позову. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача та відмови відповідача у вчиненні відповідних дій.
Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010р. у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013р. у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, надасть суду належні докази, що стосуються предмету спору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури про зобов'язання відновити заблоковану картку, стягнення моральної шкоди, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків, протягом семи днів з дня отримання представником позивача копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали для виконання надіслати позивачу ОСОБА_1 , для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.Г. Плахотнюк