Справа № 752/8390/25
Провадження № 2/752/1194/26
іменем України
21.04.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Данілової Т.М.
з участю секретаря Веселовської А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей та сі"ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -
позивач ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом про позбавлення батьківських прав.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з 08.08.2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Під час шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року шлюб між сторонами розірвано.19 вересня 2023 року Деснянським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.09.2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач життям та здоров"ям дитини не цікавиться, участі у вихованні дитини не бере, виконання своїх батьківських обов"язків з виховання дитини не виконує, фактично відповідач самоусунувся від виконання батківських обов"язків стосовно своєї доньки, що, на думку позивача, свідчить про повну байдужість до подальшої долі своєї дитини. Крім того, відповідач зловживає спиртними напоями та дозволяв собі агресивну поведінку.
За таких підстав, позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову, оскільки він добросовісно сплачує аліменти на утримання дитини, заборгованість відсутня. Позивач створює перешкоди у спілкуванні з дитиною, відповідач не має можливості зустрічатися з донькою, у зв"язку з чим він звертався до служби у справах дітей з відповідною заявою про встановлення графіку зустрічей з дитиною.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в задоволенні позову.
Третя особа - служба у справах дітей та сім"ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не забезпечила явку свого представника, надіслала висновок №100-10560 від 25.07.2025 року, згідно з яким орган опіки та піклування вважає, що не надано достатніх доказів, передбачених ст. 164 СК України, які були б підставами позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 , 2020 року народження.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
З 08.08.2018 року сторони в справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Під час шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24 січня 2020 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2020 року народження, разом з матір"ю.
Малолітня ОСОБА_3 , 2020 рок ународження, відвідує дитячий садок з 02 лютого 2024 року по теперішній час.
19 вересня 2023 року Деснянським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.09.2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 зазначає, що відповідач життям та здоров"ям дитини не цікавиться, участі у вихованні дитини не бере, виконання своїх батьківських обов"язків з виховання дитини не виконує, фактично відповідач самоусунувся від виконання батківських обов"язків стосовно своєї доньки, що, на думку позивача, свідчить про повну байдужість до подальшої долі своєї дитини. Крім того, відповідач зловживає спиртними напоями та дозволяв собі агресивну поведінку.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Судом встановлено, що після розірвання шлюбу сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають окремо. 05.06.2024 року позивач ОСОБА_1 вдруге одружилася з ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_6 .
Малолітня ОСОБА_3 , 2020 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає разом з матір"ю та її сім"єю за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 зазначає, що він добросовісно сплачує аліменти на утримання дитини, заборгованість відсутня. На підствердження своїх доводів надав довідку - розрахунок від 19.05.2025 року ВП 75468786/19, згідно якої станом на 19 травня 2025 року заборгованість відсутня. (а.с. 35)
В судовому засіданні відповідач пояснив, що позивач створює перешкоди у спілкуванні з дитиною, відповідач не має можливості зустрічатися з малолітньої донькою.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про встановлення графіку зустрічей з дитиною. (а.с. 36) Розгляд заяви перенесено до вирішення судом даного спору про позбавлення батьківських прав.
Також в матеріалах справи міститься довідка №4917 від 18.02.2025 року ТОВ "Медичний центр "Клініка "Медісервіс", згідно якої ОСОБА_2 на обліку лікаря - психіатра та нарколога не перебуває. (а.с. 39)
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адіністрації №100-10560 від 25.07.2025 року, орган опіки та піклування вважає, що не надано достатніх доказів, передбачених ст. 164 СК України, які були б підставами позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 , 2020 року народження.
Згідно з висновком оцінки потреб особи, існує конфлікт з колишньою дружиною з приводу виховання та спілкування з дитиною, батько здатний забезпечувати потреби дитини.
ОСОБА_2 працював в Департаменті патрульної поліції та був звільнений зі служби в червні 2024 року на підставі наказу від 03 червня 2024 року №м961о/с. Відповідач наразі є безробітним, проте аліменти на утримання дитини сплачує.
Мати, ОСОБА_1 заперечує проти зустрічей батька з донькою, посилаючись на зловживання відповідачем алкогольними напоями, піднімав на неї руку в присутності дитини, а 04 листопада 2023 року, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, вдарив дитину по голові та в око.
Відповідно до інформації Голосіївського районного в м. Києві центру соціальних служб від 13 червня 2025 року №100/06/25-846, проведено роботу психолога з родиною малолітньої ОСОБА_3 в період з 14 березня 2025 року по 08 травня 2025 року в індивідуальній формі.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, а тому суд дійшов висновку про недоведеність необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого позивач належно не аргументувала.
З огляду на викладене, суд надходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей та сі"ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2026 року.
Суддя