Справа № 752/9539/26
Провадження №: 1-кп/752/1947/26
22.04.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представник потерпілого ОСОБА_9 ,
у ході проведення відкритого підготовчого судового засіданні в місті Києві в залі суду у кримінальному провадженні№ 12026100010000190, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2026,
за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, українець, громадянин України, освіта вища, офіційно працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 09.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2026 за № 12026100010000190, а також реєстр матеріалів досудового розслідування.
У ході підготовчого провадження сторона захисту та потерпілий звернулися до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням та про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
З пояснень обвинуваченого та потерпілого, і поданих ними письмових клопотань судом з'ясовано, що ОСОБА_4 визнає свою винуватість у недотриманні Правил дорожнього руху, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шкодує про вчинене, щиро кається, відшкодував спричинені збитки і моральну шкоду, приніс свої вибачення, турбувався про стан здоров'я потерпілого, в тому числі доставив ОСОБА_8 до медичного закладу для пришвидшення надання йому медичної допомоги.
Прокурор заперечень щодо закриття провадження не навів, просив вирішити питання речових доказів, процесуальних витрат та зауважив, що обвинувачений ще на стадії вручення підозри виявив бажання спрямувати кошти, внесені ним в якості застави на благодійні цілі, зокрема, перерахувати їх до Управління 2 корпусу Національної гвардії України "Хартія".
Захисники просив задовольнити клопотання та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в порядку ст. 46 КК України, а також скасувати арешт, накладений на транспортний засіб, за кермом якого перебував обвинувачений.
Потерпілий ОСОБА_8 підтвердив обставини того, що водій ОСОБА_4 одразу надав йому допомогу на місці дорожньо-транспортної пригоди, що отримав повне відшкодування власних витрат та моральної шкоди, не має і не матиме у подальшому претензій до обвинуваченого, просить звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, вирішити питання про скасування арешту транспортного засобу. Підтвердив добровільність свого волевиявлення.
Представник потерпілого також клопотав про закриття кримінального провадження в порядку ст. 46 КК України.
Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши пояснення і думку сторін, дослідивши наявні матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття цього кримінального провадження в порядку ст. 46 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, зважаючи на таке.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 27.01.2026 о 14:43, керуючи технічно справним транспортним засобом Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вологому, чистому, асфальтобетонному дорожньому покриттю п'ятої смуги проїзної частини вул. Антоновича, поблизу будинку № 47/12 у напрямку до регульованого світлофорними об'єктами перехрестя з вул. Фізкультури у м. Києві при зеленому сигналі світлофора, порушив вимоги п. "б" п. 2.3, п. 10.1, п. 16.2 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_8 , який перетинав проїзну частину по регульованому світлофорним об'єктом пішохідному переході на зелений сигнал світлофора, зліва направо в спокійному темпі кроку. Своїми діями водій ОСОБА_4 спричинив настання дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої потерпілий ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження (закрита травма правого плечового суглоба, правого колінного суглоба).
Згідно з наявним обвинувальним актом порушенням водієм ОСОБА_4 вимог п. "б" п. 2.3, п. 10.1, п. 16.2 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, та, відповідно, вказує на наявність складу кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за що передбачена кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу від трьох до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , кваліфікується як нетяжкий злочин.
Статтею 46 КК України унормовано, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як вказувалося вище, обвинувачений та потерпілий примирилися, потерпілий не висуває претензій, вимог майнового чи немайнового характеру до ОСОБА_4 і його позиція є добровільною, обоє клопочуть перед судом про закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням винного і потерпілого, а прокурор не заперечує проти задоволення описуваного клопотання.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 не інкриміновано перебування у стані сп'яніння на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, він є особою, яка є раніше не судимою, не перебуває у статусі підозрюваного або обвинуваченого в інших кримінальних провадженнях.
За наведених обставин, установлених фактів, враховуючи особу обвинуваченого, який вчинив нетяжкий неумисний злочин, вину визнав, щиро кається у вчиненому, відшкодував збитки та спричинену шкоду, суд дійшов висновку про наявність достатніх процесуальних передумов для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим та, відповідно, закриття кримінального провадження.
Порушень приписів розділу ІХ КК України - звільнення особи від кримінальної відповідальності чи інших норм КПК України, які б слугувати передумовою для відмови у задоволенні клопотання, яке розглядається, судом не встановлено.
Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України.
Так, відповідно до постанови слідчого ОСОБА_10 від 04.02.2026 речовим доказом у цьому кримінальному провадженні визнано автомобіль, яким керував ОСОБА_4 в момент настання дорожньо-транспортної пригоди, який було передано для тимчасового зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів.
Зважаючи на те, що досудове розслідування завершено, докази зібрано, всі належні експертизи, які орган досудового розслідування вважав за необхідне призначити, проведені, потерпілий та обвинувачений примирилися, кримінальне провадження підлягає закриттю, корисні властивості цього транспортного засобу, що мають пов'язаність з цим кримінальним провадженням (збереження слідів або інших відомостей які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження) себе вичерпали, а тому такий транспортний засіб підлягає поверненню належному власнику (користувачу).
Крім того, у порядку ч. 4 ст. 174 КПК України судом скасовується арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 752/2843/26 на автомобіль, визнаний речовим доказом і яким керував ОСОБА_4 , адже, як вказувалося вище, досудове розслідування завершено, докази зібрано, всі належні експертизи, які орган досудового розслідування вважав за необхідне призначити, проведені, адже потерпілий та обвинувачений примирилися, кримінальне провадження підлягає закриттю, тоді як сам транспортний засіб обвинуваченому не належить, що вказує на порушення права та інтересів належного власника в частині користування та розпорядження рухомим майном у разі продовжуваного застосування запобіжного заходу у виді арешту.
У порядку ст. 124 КПК України на обвинуваченого покладаються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведених експертних досліджень.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження у виді застави, що був застосований до ОСОБА_4 у процесуальному статусі підозрюваного за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26.03.2026 у справі № 752/2843/26, підлягає скасуванню в порядку ч. 3 ст. 315 КПК України за клопотанням сторін у зв'язку з припиненням існування ризиків за ст. 177 КПК України, з огляду на наявність яких запобіжний захід застосовувався.
Як пояснили сторони, обвинувачений виявив бажання перерахувати грошові кошти, внесені ним в якості застави за себе в сумі 66 560,00 грн для потреб Сил оборони (безпосередньо на користь Управління 2 корпусу Національної гвардії України "Хартія".
Щодо цього суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
У той же час, процесуальне законодавство не містить положень, відповідно до яких суд у підготовчому судовому засіданні наділяється повноваженнями визначати спрямування грошових коштів, які були зараховані на спеціально призначений рахунок в якості застави при скасуванні запобіжного заходу, питання подальшого спрямування таких коштів не входить до повноважень суду, а тому описане вище добровільне волевиявлення обвинуваченого може бути ним реалізовано самостійно. Судове рішення з цього питання судом не постановлюється.
Підстави для стягнення застави в дохід держави відсутні, а тому її слід повернути заставодавцю - обвинуваченому.
Керуючись ст. 44, 46 КК України, ст. 100, 124, 174, 182, 284, 369-372, 376 КПК України, суд
1.Клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності задовольнити.
2.ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12026100010000190 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим на підставі ст. 46 КК України.
3.Кримінальне провадження закрити.
4.Скасувати запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26.03.2026 у справі № 752/2843/26.
5.Повернути ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 66 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 коп., внесені в якості застави на виконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26.03.2026 у справі № 752/2843/26 (провадження 1-кс/752/2637/26).
6.Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 752/2843/26 автомобіль марки "Mercedes-Benz" моделі "G400 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, чорного кольору, універсал, номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
7.Речовий доказ: автомобіль марки "Mercedes-Benz" моделі "G400 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, чорного кольору, універсал, номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повернути належному власнику (користувачу).
8.Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведених експертних досліджень за висновком експерта № СЕ-19/111-26/13367-ІТ від 17.03.2026 у сумі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 20 коп, № СЕ-19/111-26/10911-ІТ від 16.03.2026 у сумі 3 565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1