Справа № 752/7084/25
Провадження №1-кс/752/2663/26
про арешт майна
14.04.2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання, внесене в рамках кримінального провадження № 42023100000000596 від 05.12.2023 року прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, -
прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023100000000596 від 05.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 362 КК України.
Просить накласти арешт на майно, вилучене 20.03.2026 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити клопотання.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання, посилаючись на його необгрунтованість. Зазначає, що під час обшук та подальшого огляду мобільного телефону ОСОБА_5 добровільно надала пароль доступу. Після цього слідчі здійснили огляд телефону, перевірили наявну інформацію та месенджери, однак не виявили доказу переписки та повідомлення, яке б мало відношення до предмета досудового розслідування. Попри це телефон був вилучений. Також під час обшуку було вилучено особистий комп"ютер дитини, на якому не було виявлено інформації щодо інкримінованого злочину.
Вислухавши пояснення учасників судового розглду та дослідивши документи, додані до клопотання, встановлено наступне.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчим управлінням ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023100000000596 від 05.12.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 362 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що група осіб, до складу якої входять ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за попередньою змовою під час дії військового стану, в період 2025 року, придбали права на нерухоме майно шляхом обману (шахрайство), яке належало потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , тим самим завдали останнім шкоду у великих та особливо великих розмірах, а також вищеописаною групою залучивши до своєї протиправної діяльності ОСОБА_11 здійснено дії щодо легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, а саме вчиненні правочину щодо майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
20.03.2026 слідчими СУ ГУНП у м. Києві повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за - ч. 4 ст. 190 КК України - придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, вчинене під час дії військового стану, у великих розмірах.
20.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого слідчим виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung Galaxy M57», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , sim НОМЕР_3 ; «Iphone 7» IMEI: НОМЕР_4 , sim: НОМЕР_5 ; мобільний телефон з логотипом Iphone;«Iphone 14 Pro Max» IMEI: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 , sim: НОМЕР_8 ; системний блок ПК (окремо зібраний), без маркувань.
Постановою від 20.03.2026 слідчого СУ Головного управління Національної поліції у місті Києві вищезазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023100000000596 від 05.12.2023р.
Звертаючись до суду з клопотанням про арешт вказаного майна, прокурор зазначив, що метою такого заходу кримінального провадження є збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
На переконання суду в даному випадку прокурор дотримався вказаних вимог закону, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Так відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.
Доводи клопотання та додані до нього матеріали, на думку суду, містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що майно, вилучене під час проведення обшуку, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій чи набуто кримінально протиправним шляхом, а відтак можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, оскільки відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Інформація та відомості, що містяться у мобільних телефонах, системному блоці є необхідною умовою проведення експертних досліджень у кримінальному провадженні, так як становлять собою та містять в собі докази і можуть становити собою предмети вчинення протиправної діяльності.
З огляду на наведене, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170 - 173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання, внесене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023100000000596 від 05.12.2023 року - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме мобільний телефон «Samsung Galaxy M57», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , sim НОМЕР_3 ; «Iphone 7» IMEI: НОМЕР_4 , sim: НОМЕР_5 ; мобільний телефон з логотипом Iphone; «Iphone 14 Pro Max» IMEI: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 , sim: НОМЕР_8 ; системний блок ПК (окремо зібраний), без маркувань, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя