Справа № 369/14505/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5432/2026
29 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
за апеляційною скаргою представника Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Козак І.А.,-
встановив:
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» невиплачену заробітну плату в розмірі 81 541 грн 93 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 73 808 грн 02 ?коп., понесені витрати на професійну (правничу) допомогу та сплачений судовий збір за подання позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працював на посаді охоронника відділу охорони дільниці «Совки-Музичі» у ДП«Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».
Наказом № 37-к від 29 травня 2024 року позивача звільнено із займаної посади 31 травня 2024 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Позивач зазначав, що станом на момент звернення до суду із позовом, відповідачем не виплачено заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 , що становить 81 541 грн 93 коп.
Враховуючи наявну заборгованість щодо виплати заробітної плати, позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 73 808 грн 02 ?коп.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 03 листопада 2025 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів закрито.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про стягнення середнього заробітку за кожен день затримки розрахунку - задоволено.
Стягнутоз державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 73 808 грн 02 ?коп.
Стягнутоз державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви урозмірі 1 211 грн 20 коп. (та витрати на правничу правову допомогу у розмірі 28 000 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі представник ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь час затримки розрахунку та стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду в частині закриття провадження в частині вимог про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів представником відповідача не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
На адресу Київського апеляційного суду від представника ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
У судовому засіданні представники ОСОБА_1 заперечували щодо вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості наведеного в уточненій позовній заяві розрахунку.
Стягуючи із ДП«Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн 00 коп., суд першої інстанції зазначив про те, що відповідачем не доведенонеспівмірність судових витрат згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку та розміру понесених витрат на правничу допомогу.
Встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді охоронника відділу охорони дільниці «Совки-Музичі» у ДП«Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».
Наказом № 37-к від 29 травня 2024 року позивача звільнено із займаної посади 31 травня 2024 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до копії повідомлення провідного бухгалтера ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, заборгованість за підприємством становить 81 541 грн 93 коп.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначав, що відповідачем не виконане своє зобов'язання щодо виплати позивачу заробітної плати при звільненні.
Враховуючи, що заборгованість у розмірі 81 541 грн 93 коп. ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» не сплачено, ОСОБА_1 просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100.
За п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Положенням п. 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Колегією суддів встановлено, що наказом № 37-к від 29 травня 2024 року позивача звільнено із займаної посади 31 травня 2024 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відтак, останніми місяцями роботи ОСОБА_1 слід вважати березень 2024 року та квітень 2024 року.
Згідно копії довідки про доходи ОСОБА_1 за період роботи із 28 червня 2022 року по 31 травня 2004 року, заробітна плата позивача за березень 2022 року склала 12 935 грн 13 коп., заробітна плата за квітень 2024 року склала 10 608 грн 70 коп.
Робочі дні у березні 2024 року - 21; робочі дні у квітні 2024 року - 22.
Середньоденна заробітна плата складає ((12 935 грн 13 коп. + 10 608 грн 70 коп.) : 43 робочих дні) = 547 грн 53 коп.
Кількість робочих днів/період (шість місяців) - 130 днів.
Середній заробіток становить 71 178 грн 90 коп. (547 грн 53 коп. х 130).
Отже, враховуючи положення ст. 117 КЗпП України з ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 71 178 грн 90 коп.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув своєї уваги на вищенаведені положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 щодо розрахунку середнього заробітку та дійшов до помилкового висновку щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 73 808 грн 02 коп.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що встановлюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку судом першої інстанції помилково враховано заробітну плату за травень 2024 року, оскільки згідно вимог Порядку № 100 нарахування виплат середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено у 31 травня 2024 року, відтак виплати за травень не можуть бути враховані під час обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Так, у жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про стягнення із відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником Гайдаєнка В.О. надано копію: договору про надання правової допомоги № 93 від 26 серпня 2024 року; акту прийому-передачі виконаних робіт від 24 жовтня 2025 року, рахунку № 1 від 24 жовтня 2025 року, прибуткового касового ордеру № 1.
В акті прийому-передачі виконаних робіт від 24 жовтня 2025 року зазначено:
- складання позовної заяви, виїзд до суду для подання позову - 8 000 грн 00 коп. - 2 год;
- складання заяви про уточнення позовних вимог - 2 000 грн 00 коп. - 30 хв;
- участь адвоката в судовому засіданні 10 лютого 2025 року з урахуванням витраченого час на дорогу - 4 000 грн 00 коп. - 1 год;
- участь адвоката в судовому засіданні 31 березня 2025 року з урахуванням витраченого час на дорогу - 4 000 грн 00 коп. - 1 год;
- участь адвоката в судовому засіданні 26 травня 2025 року з урахуванням витраченого час на дорогу - 4 000 грн 00 коп. - 1 год;
- участь адвоката в судовому засіданні 07 вересня 2025 року з урахуванням витраченого час на дорогу - 4 000 грн 00 коп. - 1 год;
- складання додаткової заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - 2 000 грн 00 коп. - 30 хв.
Загальна вартість наданої правової допомоги становить 28 000 грн 00 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви, колегія суддів вважає, що зазначені представником ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн 00 коп. є завищеними та не достатньо обґрунтованими.
Відтак, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 із ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.
Висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог заяви представника ОСОБА_1 в повному обсязі є помилковим та необґрунтованим.
Рішення суду в частині закриття провадження в частині вимог про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів представником відповідача не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 03 листопада 2025 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та понесених витрат на правничу допомогу ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак в цій частині рішення підлягає зміні зі зменшенням розміру середнього заробітку із 73 808 грн 02 коп. до 71 178 грн 90 коп. та розміру понесених витрат із 28 000 грн 00 коп. до 5 000 грн 00 коп.
Сплачений представником ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 64 грн 86 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та понесених витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши розмір середнього заробітку із 73 808 грн 02 коп. до 71 178 грн 90 коп. та розмір понесених витрат із 28 000 грн 00 коп. до 5 000 грн 00 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 64 грн 86 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 30 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко