Справа № 11-cc/824/3975/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/16062/26-к
29 квітня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «ЕНСІЛ», ТОВ «ЕТЕР КОМПАНІ» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року, задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, у кримінальному провадженні № 12025000000002908 від 10.11.2025 року, шляхом заборони відчуження майном, а саме на: земельні ділянки за кадастровими номерами 3222488205:03:005:0016, 3222488205:03:005:0017, 3222488205:03:005:0015, 3222488205:03:004:0014, 3222488205:03:004:0013, 3222488205:03:004:0011
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «ЕНСІЛ», ТОВ «ЕТЕР КОМПАНІ» подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Адвокат у своїй апеляційній скарзі зазначає, що вона не була повідомлена про час та дату розгляду справи та не була присутня під час його розгляду, оскільки копія ухвали слідчого судді не надсилалась і лише 09.04.2026 року представнику було надано для ознайомлення матеріали кримінального провадження, а тому адвокат ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, винесеною з грубим порушенням КПК України у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Висновок слідчого судді, що земельні ділянки є речовими доказами і зберегли на собі сліди кримінального правопорушення є необґрунтованими, також не вказано, які саме сліди злочину планується зберегти шляхом накладання арешту на майно.
Адвокат зазначає, що резолютивна частина ухвали містить взаємовиключні положення адже суд обмежує лише право розпорядження (відчуження), але і фактично повністю позбавляє власника права користування майном без належного правового обґрунтування та всупереч меті збереження речових доказів. А тому, вказане свідчить про недотримання вимог статті 372 КПК України, щодо чіткості та зрозумілості судового рішення, що є підставою для його скасування.
Крім того, земельні ділянки є об'єктом нерухомого майна, які за свою фізичною природою не може бути приховані, переміщені чи знищені. Однак оскаржувана ухвала не містить жодного фактичного обґрунтування, які саме ризики існують стосовно земельних ділянок.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просили задовольнити її, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що адвокатом ОСОБА_6 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.03.2026 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, також колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025000000002908 від 10.11.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ДП «Науково-Дослідний Інститут Землеустрою» (код ЄДРПОУ 00699773), ТОВ «Київзем» (код ЄДРПОУ 43361788), незаконно, в порушення норм Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України «Про землеустрій», вилучили із постійного користування державного підприємства земельні ділянки загальною площею 44,5575 га, шляхом внесення недостовірних відомостей до технічних документацій щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП «Чайка» в межах с. Лісне, Дмитрівської громади, Бучанського району, Київської області, які відповідно до наявних картографічних даних, відносяться до земель ДП «Чайка».
Під час досудового розслідування встановлено перелік кадастрових номерів земельних ділянок якими заволоділи ТОВ «ЕТЕР КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 38899653): 3222488205:03:005:0019, 3222488205:03:005:0022, 3222488205:03:005:0018, 3222488205:03:004:0012, 3222488205:03:004:0010; ТОВ «ЕНСІЛ» (код ЄДРПОУ 45846191): 3222488205:03:005:0016, 3222488205:03:005:0017, 3222488205:03:005:0015, 3222488205:03:004:0014, 3222488205:03:004:0013, 3222488205:03:004:0011; ГО «Об'єднання громадян «ЛІСНЕ ІІ» (код ЄДРПОУ 26541459) - 3222488205:03:005:0014; ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_1 ) - 3222488205:03:005:5001.
Старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 19.01.2026 року, вищезазначені земельні ділянки визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, як об'єкти, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
23.03.2026 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся з клопотанням до Печерського районного суду міста Києва про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025000000002908 від 10.11.2025 року, шляхом заборони відчуження майном, а саме на: земельні ділянки за кадастровими номерами 3222488205:03:005:0016, 3222488205:03:005:0017, 3222488205:03:005:0015, 3222488205:03:004:0014, 3222488205:03:004:0013, 3222488205:03:004:0011.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року, задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, у кримінальному провадженні № 12025000000002908 від 10.11.2025 року, шляхом заборони відчуження майном, а саме на: земельні ділянки за кадастровими номерами 3222488205:03:005:0016, 3222488205:03:005:0017, 3222488205:03:005:0015, 3222488205:03:004:0014, 3222488205:03:004:0013, 3222488205:03:004:0011.
Проте, колегія суддів з таким висновком слідчого судді погодитись не може, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення: збереження речових доказів.
За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.
Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наданого до суду апеляційної інстанції, досудове розслідування у кримінальному №12025000000002908 від 10.11.2025 року здійнюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Накладаючи арешт земельні ділянки за кадастровими номерами 3222488205:03:005:0016, 3222488205:03:005:0017, 3222488205:03:005:0015, 3222488205:03:004:0014, 3222488205:03:004:0013, 3222488205:03:004:0011, із забороною в будь-який спосіб її відчужувати, слідчий суддя не врахував негативні наслідки такого арешту.
Крім того прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які зазначено у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що земельні ділянки, на які просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим постанова Старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 19.01.2026 року в частині визнання вищевказаних земельних ділянок речовими доказами є формальною.
Слід також звернути увагу, що вказані земельні ділянки у встановленому порядку хоча і визнані органом досудового розслідування речовими доказами у кримінальному провадженні, однак така постанова на думку колегії судді є формальною, у зв'язку з чим в даному випадку не може ставитися питання про накладення арешту на вищевказані земельні ділянки, з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч. 10 ст. 170 КПК України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до остаточного висновку про те, що на вказані стороною обвинувачення земельні ділянки не може бути накладено арешт у вказаному кримінальному провадженні за наведених підстав. Не містить таких даних щодо обставин кримінального провадження і оскаржувана ухвала слідчого судді. Прокурором не було доведено необхідність накладення арешту на вищевказані ділянки, з метою збереження речових доказів, не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе їх використання.
Прокурор та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
За положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вищевказані земельні ділянки не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «ЕНСІЛ», ТОВ «ЕТЕР КОМПАНІ», задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «ЕНСІЛ», ТОВ «ЕТЕР КОМПАНІ» - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12025000000002908 від 10.11.2025 року, шляхом заборони відчуження майном, а саме на: земельні ділянки за кадастровими номерами 3222488205:03:005:0016, 3222488205:03:005:0017, 3222488205:03:005:0015, 3222488205:03:004:0014, 3222488205:03:004:0013, 3222488205:03:004:0011- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволені клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 12025000000002908 від 10.11.2025 року, шляхом заборони відчуження майном, а саме на: земельні ділянки за кадастровими номерами 3222488205:03:005:0016, 3222488205:03:005:0017, 3222488205:03:005:0015, 3222488205:03:004:0014, 3222488205:03:004:0013, 3222488205:03:004:0011 - відмовити.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3