справа №363/5156/25 Головуючий у суді І інстанції: Шубочкіна Т.В.
провадження №22-ц/824/8313/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
30 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 02.08.2017 року на підставі кредитного договору № 200848240601 видано кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 29 600 грн, який пізніше було збільшено до 29 600 грн. Посилався на порушення відповідачем договірних зобов'язань по сплаті коштів за наданий кредит, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість станом на 07.05.2025 року у розмірі 36 169,25 грн, яка складається з 24 321,81 грн - заборгованість за кредитом, 11 847,44 грн - заборгованість за процентами.
Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №200848240601 від 02.08.2017 року в розмірі 36 169,25 грн, та понесених судових витрат в розмірі 2 422,40 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №200848240601 від 02.08.2017 року в розмірі 36 169 грн 25 коп. та судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп..
Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову АТ «ПУМБ». Також просила стягнути з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат на сплату судового збору у розмірі 4542 грн.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що надана суду Публічна пропозиція не містить підпису відповдіача, а матеріали справи не містять пдітверджень, що саме додана до позовної заяви Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме з нею відповідач ознайомився і погодився, підписуючи Заяву-приєднання від 02.08.2017 року та Паспорт споживчого кредиту, і що вказаний документ містив умов щодо сплати процентів за користування кредитними коштамив тих розмірах, які застосовані банком у наданому суду розрахунку заборгованості.
Зазначала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг (Публічну пропозицію), надані банком умови кредитування не можуть розцінюватися я к стандартна (типова) форма, що встановлена до укладених із відповідачем кредитних договорів, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зазаначала, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили та погодили у письмовому вигляді збільшення кредитного ліміту та ціну договору у формі процентів за користування кредитними коштами збільшеного кредитного ліміту, після завершення узгодженого строку кредитування (12 місяців).
Позивачем не було обгрунтовано та доведено наявності у відповідача заборгованості за кредитними договорами перед позивачем, не було доведено погодження сторонами всіх істотних умов договору, в тому числі процентної ставки після 12 місяців кредитування, право позивача в односторонньому порядку змінювати розмір тіла кредиту в односторонньому порядку та нараховувати проценти на збільшене тіло, як і сам факт видачі кредиту в збільшеному розмірі, тому на переконання відповідача, в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Також в своїй апеляційній скарзі відповідач просив застосувати строки позовної давості, оскільки вважає, що строк позовної давності сплив 02.08.2021 року (задовго до карантину та воєнного стану, якими строки позовної давності були подовжені).
Відповідач наголошувала, що вона не була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції та не брала участь в судових засіданнях, не отримала копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками, інших процесуальних документів по справі, відповідно не мала реальної можливості заявити про застосування позовної давності до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Зазначив також, що підпису клієнта у примірнику Публічних пропозицій банку бути не може, оскільки сторони уклали договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах (Умовах та Правилах), а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 634 ЦК України умови таких договорів приєднання у сфері кредитних правовідносин розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, так як друга сторона (споживач послуг банку) лише приєднується до договору, з умовами якого він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Встановлено, що 02.08.2017 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву за №200848240601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просила відкрити на її ім'я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку, встановити кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн, розрахунковий день 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу картки. Підписанням заяви ОСОБА_1 підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами кредитування та погодилась з нею, що засвідчила власним підписом, нею отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також що з правилами користування платіжною карткою ознайомлена та зобов'язується їх дотримуватись. Підписанням цієї заяви відповідач підтвердила, що з ДКБО, Тарифами Банку згідна.
Також, 02.08.2017 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому наведено основні умови кредитування: сума кредиту 10 000,00 грн, строк кредитування 12 місяців, процентна ставка 49% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 12 566,39 грн. Паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частиною кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.
Згідно п.5.1.7. розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту до договору № 200848240601 від 02.08.2017 року, кредитний ліміт по картковому рахунку ОСОБА_1 в період з 02.08.2017 року по 11.12.2019 року збільшився до 29 600,00 грн.
Виписка з особового рахунку ОСОБА_1 в період з 02.08.2017 року по 07.05.2025 року містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, всі операції за картковим рахунком.
АТ «ПУМБ» на адресу ОСОБА_1 надіслало письмову вимогу (повідомлення) про виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №200848240601 від 02.08.2017 в розмірі 36 169,25 грн.,
Відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитними договорами не виконує, термін сплати коштів порушено.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 200848240601 від 02.08.2017 року наявна заборгованості станом на 07.05.2025 року (включно) у розмірі 36 169,25 грн, яка складається з 24 321,81 грн - заборгованість за кредитом, 11 847,44 грн - заборгованість за відсотками.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного про задоволення позовних вимог, оскільки фактично отримані та використані відповідачкою кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв'язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, та сплати відсотків.
Доводи апеляційної скарги про те, що банком не надано доказів на укладання кредитного договору на тих умовах, які вказує банк у позові та не було узгоджено нарахування процентів та збільшення кредитного ліміту, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач користувався кредитними коштами, у тому числі після збільшення кредитного ліміту, неодноразово здійснював переказ між рахунками, вносив готівкові кошти, отримував готівкові кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача та є належним та допустимим доказом у справі.
Підписавши заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідач погодилась із умовами та правилами, які викладені у ньому, зокрема в частині зміни кредитного ліміту, а продовжуючи користуватись наданими грошовими коштами понад встановлений кредитний ліміт, про свою незгоду зі зміною кредитного ліміту не повідомляла.
Доводи апеляційної скарги про не ознайомлення відповідача з умовами кредитування та не погодження сторонами в момент укладення договору його умов, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в момент підписання Паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомилась і погодилася з такими умовами надання кредиту та орієнтованою загальною вартістю кредиту, виходячи із обраних нею умов кредитування, що посвідчила своїм особистим підписом.
Суд апеляційної інстанцїі зазначає, що у межах заявленого спору на підтвердження розміру заборгованості, банком, окрім її розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, із якої вбачається, що відповідач частково виконував свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів, у тому числі відсотків за використання кредитним лімітом. Факт отримання кредитних коштів та користування ними відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості ним суду не надано.
Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції того, що позовна давність банком була пропущена, то слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
30.03.2020 було прийнято Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30.06.2023.
Крім того, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15.03.2022, №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, за яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Законом України від 14.05.2025, №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вказаний Закон набрав чинності 04.09.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 02.08.2017 року уклала з позивачем кредитний договір №200848240601, користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, умови якого прийняла беззастережно шляхом підписання заяви.
Як вбачається зі змісту виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 , остання періодично здійснювала оплату кредитного зобов'язання. Остання часткова оплата суми кредиту позичальник здійснила 22.03.2023 року, у зв'язку з чим строк позовної давності банком не пропущено.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги про пропуск АТ «ПУМБ» строку позовної давності є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Щодо судового збору.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «30» квітня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов