Справа № 562/44/26
"21" квітня 2026 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Шуляка А.С.
при секретарі Солдатовій О.Д.
за участю представника позивача адвоката Мартинова О.Ю.
розглянувши у приміщенні Здолбунівського районного суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської державної нотаріальної контори Рівненської області, третя особа Здолбунівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса, -
ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Здолбунівської державної нотаріальної контори, третя особа Здолбунівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови державного нотаріуса Здолбунівської державної нотаріальної контори Реви Ліани від 24 грудня 2025 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 лютого 1993 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_2 взяв її прізвище - ОСОБА_3 . За час шлюбу ними було набуто право власності на будинковолодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина. 24 грудня 2025 року вона звернулась до державного нотаріуса Здолбунівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Постановою № 966/02-VІ від 24 грудня 2025 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Свою постанову відповідач обґрунтував тим, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень 17.10.2016 року накладено арешт (номер запису про обтяження 16917352) постановою Здолбунівського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ від 04.10.2016 року, суб'єктом обтяження якого є ОСОБА_4 . Предмет обтяження: все нерухоме майно. Відповідно до п.4.20 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту. Вважає, що доводи, викладені у постанові є необґрунтованими, вчиненими внаслідок помилки, а відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину незаконною.
Представником відповідача Здолбунівської державної нотаріальної контори Рівненської області подано відзив на позовну заяву в якому вона зазначає, що державний нотаріус обґрунтовано та правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, як на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , за наявності арешту на таке майно, який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження постановою державного виконавця, так як вчинення такої нотаріальної дії за наявності накладеного арешту суперечить законодавству України. Звертає у увагу на те, що оскаржувана постанова не порушує спадкових прав позивача, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України, а видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена згідно з частиною одинадцятою статті 67 Закону України «Про нотаріат», а лише свідчить про законність оскаржуваної постанови нотаріуса на дату її прийняття. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представником позивача - адвокатом Мартиновим О.Ю. подано відповідь на відзив в якому він вказує, що у частині першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», встановлений вичерпний перелік підстав для відмови нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії. Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину, відповідач виходив з того, що відомості про накладення арешту на все майно, що належить спадкодавцю, існують згідно запису у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень за № 16917352, що перешкоджає нотаріусу у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно. Натомість, у частині 1 статті 49 названого Закону не передбачено такої підстави для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, як наявність обтяжень нерухомого майна. Нотаріусом не було враховано, що майно, на яке позивач просить видати свідоцтво про право на спадщину набуто в шлюбі і є об'єктом права спільної сумісної власності.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Представник позивача - адвокат Мартинов О.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених в позовній заяві. Просив скасувати постанову нотаріуса.
Представник відповідача Здолбунівської державної нотаріальної контори Рівненської областів судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутність до суду не подавала.
Представник третьої особи Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність до суду не подавав.
Враховуючи норми ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності осіб, які не з'явились до суду і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13 лютого 1993 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 26 лютого 2025 року.
Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11434699 від 03.08.2006 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , що також підтверджується договором купівлі-продажу будинку житлового з надвірними будівлями від 04.07.2006 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №446200997 від 03.10.2025 року вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 5622610100:00:001:0277 площею 0.0668 га є предметами договорів іпотеки та на них діє заборона відчуження до повного виконання договорів іпотеки.
Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №446200997 від 03.10.2025 року вбачається, що Здолбунівським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 17.02.2025 року.
Після його смерті відкрилася спадщина на майно.
Згідно копії постанови державного нотаріуса Здолбунівської державної нотаріальної Рівненської області від 24.12.2015 року, позивачу відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі державним нотаріусом Здолбунівської державної нотаріальної контори Рівненської області свідоцтва про право на спадщину за законом на все нерухоме майно її чоловіка, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 до зняття арешту.
Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання правочину недійсним.
Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Пунктом другим частини першої ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.1 та ч.2 ст.321 ЦК України).
Нормами частин 1-3 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (статті 50 Закону України «Про нотаріат»).
Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20).
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом
Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.
Нотаріус зобов'язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №473/1878/19).
Судом встановлено, що позивач після смерті чоловіка ОСОБА_4 24.12.2025 року звернулася до державного нотаріуса Здолбунівської державної нотаріальної контори Рівненської області про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на все майно померлого.
Однак 24.12.2025 року державний нотаріус Здолбунівської державної нотаріальної контори Рівненської області прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою постановила: відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на все майно померлого ОСОБА_4 накладено арешт.
Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус в оскаржуваній постанові посилається на п.4.20 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту.
Отже, як встановлено з досліджених письмових доказів, нотаріус правомірно, з дотриманням вимог законодавства України, відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на все майно померлого накладено арешт.
При цьому, позивач не оскаржує правомірність накладення арешту на все майно померлого ОСОБА_4 , а скасування постанови нотаріуса не призведе до ефективного захисту невизнаного права.
Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.12.2023 по справі №523/4642/22, щодо можливості скасування постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з накладеним арештом на спадкове майно, на які посилається представник позивача в позовній заяві, не можуть застосовуватись в даній справі, так як обставини справи хоч і схожі, однак не є повністю релевантними, оскільки в справі, яку розглядав Верховний Суд, арешт було накладено не на весь об'єкт нерухомості, а лише на його частку. Тоді як на ту частку, на яку претендував спадкоємець, арешт накладено не було.
Однак в справі, яка розглядається, арешт накладено на все майно померлого ОСОБА_4 , що унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, а саме: на все майно померлого ОСОБА_4 .
З наведених підстав, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати зі сплати позивачем судового збору при зверненні до суду в розмірі 1065 грн 96 коп., покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України,суд -
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Здолбунівської державної нотаріальної контори Рівненської області, третя особа Здолбунівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса - відмовити.
Рішення може бути оскаржене у Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Здолбунівська державна нотаріальна контора Рівненської області, місцезнаходження: 35705, м.Здолбунів, вул.Грушевського,14, Рівненської області, ЄДРПОУ 35769928.
Третя особа: Здолбунівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 35705, м.Здолбунів, вул.В.Жука,1А, Рівненської області, ЄДРПОУ 34970716.
Повний текст рішення суду виготовлено 28 квітня 2026 року.
Суддя