Справа № 756/16846/25 Головуючий у І інстанції Касьян А.В.
Провадження № 22-ц/824/2169/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
27 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Туровського Віталія Вікторовича на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2026року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП,
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 4 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Згідно постанови 05 жовтня 2025 року о 20:10 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI I10», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Олександра Архипенка (Мате Залки), 5, у місті Києві, не дотрималась безпечного інтервалу та здійснила наїзд на транспортний засіб марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , що стояв, чим порушила вимоги пункту 13.1. ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Крім того, 05 жовтня 2025 року о 21:00 водій ОСОБА_1 на вул. Олександра Архипенка (Мате Залки), 3, у місті Києві, керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI I10», д.н.з. НОМЕР_1 , вчинивши дорожньо-транспортну пригоду з транспортним засобом марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , та будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, вживала алкогольні напої до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушила вимоги п.п. «є» п. 2.10. ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Туровський В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить постанову Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року скасувати, провадження у даній справі закрити.
22 квітня 2026 року на електронну адресу Київського апеляційного суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Туровський В.В. подав доповнення до апеляційної скарги, в яких також просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у даній справі закрити.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що його довірителька в момент дорожньо-транспортної пригоди не перебувала за кермом транспортного засобу, а керував автомобілем її знайомий ОСОБА_2 , про що вона намагалась повідомити поліцейських шляхом перегляду останніми відеозаписів з місця ДТП за допомогою камер зовнішнього відеоспостереження (система «Смарт-Сіті»), однак поліцейські на прохання ОСОБА_1 ніяким чином не реагували та відразу пристали на версію єдиного свідка ДТП ОСОБА_3 , яка запевняла, що бачила за кермом саме ОСОБА_1 , хоча фактично побачити цього не могла з огляду на динаміку розвитку події.
Вказує, що свідок ОСОБА_3 дійшла висновку щодо керування автомобілем ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що вона побачила останню в салоні припаркованого автомобіля «HYUNDAI I-10», д.н.з. НОМЕР_1 , через 10 - 15 хв. вже після ДТП.
Крім того, захисник ОСОБА_1 - адвокат Туровський В.В. в апеляційній сказі стверджує, що доказом не керування автомобілем «HYUNDAI I-10», д.н.з. НОМЕР_1 , є стоп-кадр, на якому зафіксовано перегляд патрульними поліцейськими відео з системи «Безпечне місто» або «Смарт сіті», з якого вбачається, що за кермом автомобіля марки «HYUNDAI I-10», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходиться саме чоловік ( ОСОБА_2 ), який тримається обома руками за кермо, а ОСОБА_1 перебуває на передньому пасажирському місці.
Сторона захисту вказує на те, що стоп-кадр, отриманий з місця події за допомогою «Смарт сіті» має вирішальне значення для встановлення невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Однак, суд першої інстанції, в порушення принципу презумпції невинуватості, вказаний стороною захисту доказ відхилив та поклав в основу оскаржуваної постанови лише покази свідка ОСОБА_3 .
Щодо показів свідка ОСОБА_4 захисник ОСОБА_1 - адвокат Туровський В.В. вказує на те, що останній в судовому засіданні неодноразово, в тому числі і на запитання сторони захисту, вказував, що самого моменту ДТП він не бачив, оскільки не був очевидцем ДТП, а зробив висновок, що за кермом була ОСОБА_1 виключно зі слів ОСОБА_2 , що підтверджується долученим до матеріалів справи копією диска аудіозапису судового засідання (допит свідка ОСОБА_4 ).
Також, в апеляційній скарзі сторона захисту звертає увагу на те, що суд першої інстанції фактично використав покази свідка ОСОБА_4 надавши їм спотвореного змісту.
Крім того, судом першої інстанції був порушений порядок розгляду справи та жоден доказ в судовому засіданні досліджений не був, сторона захисту, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст.62 Конституції України, переконана, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, у зв'язку з їх не відповідністю нормам ст.ст.251, 256 КУпАП, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в чому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Таким чином, проаналізувавши наявні в справі докази, зокрема відеозапис з нагрудних камер, сторона захисту вважає, що матеріали справи не містять обґрунтованих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 та притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Туровський В.В., підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
ОСОБА_1 в судовому засідання підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити її.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів тощо.
Пунктом 13.1. Правил дорожнього руху передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Згідно підпункту «є» пункту 2.10. Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
За невиконання вимог підпункту «є» п. 2.10. Правил дорожнього руху передбачено адміністративну відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП, за невиконання вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху - за ст. 124 КУпАП.
Ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.
Пунктом першим Розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
З долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудних боді камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів, на що остання повідомила, що не буде проходити ніякого огляду, не розуміє навіщо їй проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, та в свою чергу вказує, що вживала алкогольні напої (пляшку вина) після дорожньо-транспортної пригоди.
Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Підстави вважати наявний в матеріалах справи відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 124 та ч. 4 ст.130 КУпАП. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №474553 в якому зазначено, що 05 жовтня 2025 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI I10», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Олександра Архипенка (Мате Залки), 5 у місті Києві, не дотрималась безпечного інтервалу та здійснила наїзд на транспортний засіб марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , що стояв, чим порушила вимоги пункту 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП;
- схемі ДТП від 05 жовтня 2025 року, складеної з дотриманням вимог пункту 4 розділу ІХ Інструкції №1395;
- письмових поясненнях ОСОБА_1 від 05 жовтня 2025 року;
- письмових поясненнях ОСОБА_3 від 05 жовтня 2025 року, що містяться в матеріалах справи, які за своїм змістом відповідають поясненням, наданим останньою в ході судового розгляду;
- письмових поясненнях ОСОБА_4 від 05 жовтня 2025 року, що містяться в матеріалах справи, які за своїм змістом відповідають поясненням, наданим останнім в ході судового розгляду;
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №474576 в якому зазначено, що 05 жовтня 2025 року водій ОСОБА_1 , к керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI I10», д.н.з. НОМЕР_1 , вчинивши дорожньо-транспортну пригоду з транспортним засобом марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , та будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, вживала алкогольні напої до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушила вимоги підпункту «є» пункту 2.10. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП, протокол сумніву в суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП;
- на відеозаписах з нагрудних камер патрульних поліцейських, на яких зафіксовані обставини з місця події, зокрема зізнання ОСОБА_1 у вживанні алкогольних напоїв після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, про що вона неодноразово вказує працівнику поліції.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складені відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При врученні співробітником поліції ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення, остання підписала їх без зауважень, тобто жодних заперечень щодо неправильності їх змісту та опису самої події ДТП та вживання алкогольних напоїв після ДТП за її участі не висловила.
Згідно з відеозаписом з боді-камери поліцейського, патрульні поліцейські під'їхали та побачили пошкоджений автомобіль «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 ,, який стояв припаркований на дорозі. Біля автомобіля перебував власник ОСОБА_4 , який повідомив, що водій автомобіля «HYUNDAI I10», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодив його автомобіль, проїхавши значу відстань зупинився, вказав, що самого ДТП він не бачив, а про ДТП йому повідомила в телефонному режимі свідок ОСОБА_3 .
Працівники поліції, під'їхавши до автомобіля «HYUNDAI I10», д.н.з. НОМЕР_1 , виявили, що він пошкоджений, особу водія було встановлено, як ОСОБА_1 .
На запитання поліцейського хто був за кермом автомобіля «HYUNDAI I10», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повідомила, що за кермом була вона, та зазначила, що ДТП з автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , вона не вчиняла, вказала, що між її автомобілем та автомобілем «BMW» пролетів інший автомобіль, який здійснив зіткнення та поїхав далі, самого автомобіля вона не запам'ятала.
Вищевикладене спростовує доводи сторони захисту про не керування ОСОБА_5 транспортним засобом в момент здійснення ДТП.
Крім того, факт керування ОСОБА_5 транспортним засобом «HYUNDAI I10», д.н.з. НОМЕР_1 в момент ДТП у суді першої інстанції підтвердила свідок ОСОБА_3 .
Таким чином, версія сторони захисту про перебування за кермом транспортного засобу марки «HYUNDAI» іншої особи, апеляційний суд критично оцінює.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції надав правильну оцінку зібраним по справі доказам, встановивши, що заперечення ОСОБА_5 щодо керування транспортним засобом повністю спростовуються фактичними обставинами правопорушення, встановленими в ході перегляду наявних в матеріалах справи відеозаписів, на яких зафіксовані пояснення самої ОСОБА_5 надані працівникам поліції відразу після ДТП, а також показами свідка ОСОБА_3 .
Крім того, інша особа Ш.Мансурадзе, про якого зазначає сторона захисту, як особа яка за його словами керувала автомобілем «HYUNDAI» на місці складання протоколів про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 жодних тверджень про те, що саме він був за кермом транспортного засобу в момент ДТП , не висловлював, а вказав, що він відразу приїхав до ОСОБА_1 після ДТП.
Посилання сторони захисту як на доказ - на стоп-кадр з відеозапису з нагрудних камер патрульних поліцейських, який на думку захисника Туровського В.В. є підтвердженням непричетності ОСОБА_1 до обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, на якому, за версією сторони захисту, зафіксовано рух транспортного засобу марки «HYUNDAI», за кермом якого перебуває інша особа ОСОБА_2 , апеляційний суд відхиляє, оскільки за відсутності оригінального фото чи відео, яке оглядалось патрульними поліцейськими, суд не має можливості встановити джерело походження вказаного знімку, а також точний час та місцерозташування транспортного засобу в момент його фотофіксації.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. З урахуванням презумпції невинуватості особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов'язана доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення.
Однак, заперечення обставин і фактів, які є предметом судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення, а також посилання на винуватість іншої особи у вчиненні ДТП, належить підтверджувати належними і допустимими доказами, які можуть бути оцінені і перевірені судом у сукупності та взаємозв'язку між собою. Суд при розгляді справи із додержанням засад об'єктивності та неупередженості може вживати заходів для витребовування доказів, якщо існують перешкоди для їх надання особою.
Однак, саме особа несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідних клопотань щодо витребування доказів, на підставі яких суд може повно та об'єктивно встановити обставини, які мають значення для справи, ОСОБА_1 ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заявляла.
Доводи апеляційної скарги про те, що свідок ОСОБА_3 не бачила хто саме керував автомобілем «HYUNDAI I-10», д.н.з. НОМЕР_1 , в момент ДТП, апеляційний суд відхиляє, оскільки з переглянутого відеозапису з місця події, що мала місце 05 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 надаючи пояснення працівникам поліції чітко вказала, що за кермом автомобіля «HYUNDAI I-10», д.н.з. НОМЕР_1 , перебувала ОСОБА_1 .
Доводи апеляції про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водія, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735.
Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не є такою, що вчинила адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Туровського Віталія Вікторовичазалишити без задоволення, постанову Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній