Справа №949/492/26
Провадження №1-кп/949/237/26
24 квітня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
неповнолітньої особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння: ОСОБА_4
законного представника особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння: ОСОБА_5 ,
захисника особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння: ОСОБА_6 ,
представника служби у справах дітей: ОСОБА_7 ,
представника органу пробації: ОСОБА_8 ,
представника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції: ОСОБА_9 ,
психолога: ОСОБА_10
розглянувши у закритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження №12025181110000185 від 15 червня 2025 року за клопотанням прокурора Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування примусових заходів виховного характеру відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , студента 1-го курсу у закладі професійної (професійно-технічної) освіти Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж, громадянина України,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,
15 червня 2025 року приблизно о 16 год. 30 хв. неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, у денну пору доби, за відсутності атмосферних опадів, у порушення вимог підпунктів а), б), г) пункту 2.1, підпунктів б), г), д) пункту 2.3, пунктів 12.4 та 10.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб та поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, керуючи мотоциклом марки «LIFAN LF-175-2E», державний номерний знак НОМЕР_1 , перевозив пасажира - неповнолітнього ОСОБА_11 , рухаючись по проїзній частині дороги з асфальтованим покриттям у напрямку вулиці Борок у селі Удрицьк Сарненського району Рівненської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, не вибрав безпечної швидкості руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що такий маневр буде безпечним, та на Т-подібному перехресті здійснив поворот ліворуч, при цьому опинившись на смузі зустрічного руху, де допустив зіткнення з мотоциклом марки «LONCIN-250» чорно-білого кольору, без державного номерного знака, під керуванням водія ОСОБА_12 , який рухався у зустрічному напрямку та наближався до Т-подібного перехрестя разом із пасажиром ОСОБА_13 .
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла марки «LIFAN LF-175-2E», державний номерний знак НОМЕР_1 , неповнолітній ОСОБА_11 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому дистальної третини лівої ключиці, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а водій мотоцикла марки «LONCIN-250» чорно-білого кольору, без державного номерного знака, ОСОБА_12 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи справа із ознаками травматичної асиметрії обличчя, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Порушення ОСОБА_4 вимог пункту 10.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого поворот необхідно виконувати таким чином, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч - рухатися ближче до правого краю проїзної частини, знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Своїми діями ОСОБА_4 , будучи особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, а саме частиною 1 статті 286 КК України, що виразилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 за участі психолога свою вину у вчиненні суспільно-небезпечного діяння визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив обставини вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння та вказав, що зробив для себе належні висновки.
Законний представник особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, мати ОСОБА_5 , у судовому засіданні пояснила, що в подальшому контролюватиме поведінку сина, його навчання та дозвілля, готова здійснювати за ним належний нагляд, тому просила клопотання задовольнити та передати сина під її нагляд.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити та застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 примусові заходи виховного характеру у виді застереження та передачі під нагляд матері.
Захисник ОСОБА_6 просила задовольнити клопотання прокурора та застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 примусові заходи виховного характеру, передавши його під нагляд матері.
Від потерпілих та їх законних представників надійшли заяви, у яких вони просять розглянути клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 без їхньої участі. Також у вказаних заявах зазначено, що будь-яких претензій до ОСОБА_4 вони не мають і в подальшому мати не будуть, матеріальну шкоду, пов'язану з витратами на лікування, їм відшкодовано.
Представник служби у справах дітей ОСОБА_7 та представник ювенальної поліції ОСОБА_9 проти застосування щодо неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру не заперечували.
Представник органу пробації ОСОБА_8 та психолог ОСОБА_10 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважали можливим застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 примусові заходи виховного характеру у виді застереження та передачі його під нагляд матері, оскільки такі заходи відповідатимуть меті виховного впливу та сприятимуть належному контролю за поведінкою неповнолітнього.
Суд, розглянувши клопотання, вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Приймаючи зазначене рішення суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
Частиною 2 ст. 22 КК України визначено перелік кримінальних правопорушень, за які особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років підлягають кримінальній відповідальності, однак кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, до такого переліку не віднесено.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК України, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 105 КК України, до неповнолітнього можуть бути застосовані такі примусові заходи виховного характеру: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
За змістом ч. 3 ст. 105 КК України до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, а тривалість заходів, передбачених пунктами 2 та 3 ч. 2 цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Відповідно до ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 500 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно із загальними правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 КПК України, та завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Частиною 1 ст. 501 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує: чи мало місце суспільно небезпечне діяння; чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Крім того, відповідно до загальних правил кримінального провадження щодо неповнолітніх, передбачених ст.ст. 484, 485, 487 КПК України, під час судового розгляду мають бути з'ясовані повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього, його вік, стан здоров'я, рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при обранні заходу виховного характеру, ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння, умови його життя та виховання, склад сім'ї, обстановка в сім'ї, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї, обстановка у навчальному закладі, ставлення неповнолітнього до навчання, взаємини з однолітками, а також його зв'язки і поведінка поза домом та навчальним закладом.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» № 2 від 15 травня 2006 року звернуто увагу судів на те, що передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неприпустимо передавати неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, які через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього.
Оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду докази, суд приходить до переконання, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки ч. 1 ст. 286 КК України, мало місце, воно вчинене неповнолітнім ОСОБА_4 після досягнення ним одинадцятирічного віку, однак до досягнення 16-річного віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.
При вирішенні питання про вид примусового заходу виховного характеру суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння, його наслідки, вік неповнолітнього, дані про його особу, умови життя та виховання, поведінку до і після події, ставлення до вчиненого, а також можливість забезпечення належного виховного впливу без ізоляції неповнолітнього від звичного сімейного середовища.
Суд враховує, що ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні суспільно небезпечного діяння визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини події та вказав, що зробив для себе належні висновки. Даних, які б свідчили про його стійку протиправну спрямованість, негативну поведінку або неможливість виправлення шляхом застосування примусових заходів виховного характеру, судом не встановлено.
Крім того, суд враховує, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент вчинення суспільно небезпечного діяння перебував у тверезому стані, що підтверджується довідкою КНП «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської ради про проведення 15 червня 2025 року проби «Алкофор» з результатом 0,00 % та відібрання крові на вміст алкоголю (а.п. 140). Згідно з наданими медичними довідками, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра він не перебуває (а.п. 150).
За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно, проживає разом із батьками, з односельчанами підтримує добрі відносини, до конфліктів не схильний, зауважень щодо його поведінки не надходило (а.п. 163). Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання, сім'я неповнолітнього проживає у власному житловому будинку, у якому чисто та охайно, у родині склалися теплі, дружні стосунки, а умови проживання є хорошими (а.п. 169).
За місцем навчання у Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж» ОСОБА_4 характеризується позитивно, навчається добре, є ввічливим, доброзичливим, урівноваженим, у колективі підтримує належні відносини та критично ставиться до власних вчинків (а.п. 149). Довідками вказаного закладу освіти підтверджено, що після вчинення суспільно небезпечного діяння він продовжив навчання (а.п. 143, 144).
Суд також бере до уваги відомості служби у справах дітей Миляцької сільської ради, згідно з якими умови проживання неповнолітнього вивчались, з ним проводилась профілактична робота, а його взяття на облік як дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, саме по собі не свідчить про необхідність ізоляції від сімейного середовища (а.п. 166, 172).
Законний представник - мати ОСОБА_5 - у судовому засіданні підтвердила готовність здійснювати належний нагляд за сином, контролювати його поведінку, навчання та дозвілля. Даних про те, що вона позбавлена батьківських прав, ухиляється від виконання батьківських обов'язків або не здатна забезпечити позитивний виховний вплив на неповнолітнього, судом не встановлено.
Оцінивши встановлені обставини у їх сукупності, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого суспільно небезпечного діяння, його наслідків, даних про особу неповнолітнього ОСОБА_4 , умов його життя, виховання та навчання, позитивних характеристик, відсутності даних про перебування на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, а також його ставлення до вчиненого, суд приходить до висновку про необхідність застосування до нього примусових заходів виховного характеру, передбачених ст.ст. 97, 105 КК України, у вигляді застереження та передачі його під нагляд матері.
Саме такі примусові заходи виховного характеру, на думку суду, є необхідними та достатніми для виправлення неповнолітнього, забезпечення належного виховного впливу на нього, здійснення контролю за його поведінкою, навчанням і дозвіллям, а також для попередження вчинення ним у подальшому нових суспільно небезпечних діянь чи кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Майнова шкода, яка підлягає вирішенню в межах цього кримінального провадження, відсутня.
Під час досудового розслідування проведено судові інженерно-транспортні експертизи, вартість яких становить разом 17828 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.ст. 118, 122, 124, 126 КПК України питання процесуальних витрат вирішується судом у судовому рішенні, при цьому витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку. Оскільки у цьому кримінальному провадженні обвинувальний вирок не ухвалюється, а ОСОБА_4 не набув процесуального статусу обвинуваченого, процесуальні витрати, пов'язані з проведенням зазначених судових експертиз, слід віднести за рахунок держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 174, 369-372, 376, 484, 485, 487, 498, 500, 501, ч. 15 ст. 615 КПК України, ст.ст. 22, 97, 105 КК України, суд, -
Клопотання прокурора Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Визнати доведеним, що ОСОБА_4 , будучи неповнолітньою особою, вчинив суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Застосувати стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , учня 1-го курсу у закладі професійної (професійно-технічної) освіти Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж, громадянина України, примусові заходи виховного характеру, передбачені п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 105 КК України у виді застереження та передачі під нагляд матері ОСОБА_5 .
Строк примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 встановити 1 (один) рік.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області у справі №949/1361/25 від 17 червня 2025 року.
Речові докази: мотоцикл марки «LIFAN LF-175-2E», державний номерний знак НОМЕР_1 , який зберігається у складському приміщенні ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області за адресою: вул. Юрія Колесника, буд. 88-ж, м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області - повернути власнику ОСОБА_4 .
Процесуальні витрати в розмірі 17828 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 00 копійок), пов'язані з проведенням судових експертиз віднести за рахунок держави.
Ухвала суду може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Повний текст ухвали складено 28 квітня 2026 року о 16-30 год.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області ОСОБА_1