Справа 754/5541/23Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3044/2026Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
21 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року,
Вироком у кримінальному провадженні №12021100030003408 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 156 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в освітніх закладах для дітей дошкільного та шкільного віку, пов'язані з безпосереднім спілкуванням із дітьми строком на 3 роки.
Обчислення строку відбування покарання ОСОБА_8 ухваленорахувати з моменту взяття його під варту в порядку виконання вироку суду.
До набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід не застосовано.
Вирішено питання щодо речових доказів та арешту на майно у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи, за наступних обставин.
ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням день, місяць та час, однак в літній період 2021 року, перебував з малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою свого місця проживання, а саме у приміщенні квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , де у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення розпусних дій сексуального характеру щодо малолітньої ОСОБА_9 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_9 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, направленим на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_9 , скориставшись відсутністю сторонніх осіб поблизу, які б могли бачити та відповідно завадити його злочинним діям, усвідомлюючи її малолітній вік, природну вікову незрілість, підійшов до малолітньої ОСОБА_9 , яка в цей час спала на ліжку, ліг поряд з останньою та, обійнявши її, почав гладити своєю рукою внизу живота, після чого, надалі скориставшись відсутністю сторонніх осіб, продовжив реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення розпусних дій відносно малолітньої ОСОБА_9 , вчинив фізичне розбещення малолітньої ОСОБА_9 , а саме засунув свою руку до спідньої білизни останньої - трусів та почав гладити статеві органи малолітньої ОСОБА_9 , через що вона прокинулася, однак, розумуючи значення скоєних відносно неї дій та відчуваючи стан максимального страху, який активізував базову захисну реакцію переживання стресу та виживання - «замри», не чинила будь-якого активного супротиву, через що ОСОБА_8 продовжив торкатися до статевих органів ОСОБА_9 , в такий спосіб задовольнивши свої статеві потреби та статеву пристрасть, посягаючи при цьому на нормальний моральний та фізичний розвиток малолітньої ОСОБА_9 .
Не погоджуючись з вироком суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, ОСОБА_8 виправдати та визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Зазначає, що висновки експертів суперечать доказам, наданим стороною обвинувачення. Висновок експерта №3418 від 19.06.2024 та висновок від 15.07.2025 у вироку взагалі не згадуються. Вважає, що висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи №1713/24-27 від 11.09.2024 та висновок від 18.01.2022 спростовують вину обвинуваченого, однак суд зазначив, що дані докази підтверджують вину обвинуваченого.
Вказує, що докази, надані стороною обвинувачення, а також показання свідків містять суперечності, зокрема щодо часу вчинення події. Так, достеменно не встановлено, коли саме відбулася подія - влітку чи в грудні 2021 року.
Сторона захисту критично ставиться до висновку спеціаліста від 28.12.2021 року, складеного кандидатом психологічних наук ОСОБА_10 , оскільки психолог фактично продублювала позицію правоохоронних органів, а не встановила об'єктивну істину.
Крім того, стороною захисту надано суду висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №1713/24-27 від 11.09.2024, який спростовує висновок спеціаліста ОСОБА_10 від 28.12.2021, однак судом не надано жодної оцінки даному висновку.
Звертає увагу, що під час проведення експертизи (висновок судово-психіатричного експерта №90 від 26.04.2022) не проводилося опитування дитини щодо обставин правопорушення, а лише оцінювався її психічний та психологічний стан. Всю інформацію експерти отримували від матері малолітньої дитини та з матеріалів справи.
Вважає, що опитування малолітньої дитини проведено неналежним чином, оскільки під час опитування на дитину вчиняли психологічний вплив зі сторони психолога, що призвело до спотворення реальних обставин справи.
Також зазначає, що посилання суду на висновки комп'юретно-технічної та мистецтвознавчої експертизи, як на доказ, що підтверджує вину обвинуваченого є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді, думки захисника і обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Виходячи зі змісту вимог ст. 370 КПК України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд дослідив, проаналізував всі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням ч. 2 ст. 17 КПК України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України за встановлених та викладених у вироку обставинах, обґрунтований дослідженими під час судового розгляду доказами, яким дано належну оцінку, і відповідає фактичних обставинам кримінального провадження.
Твердження сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінальногоправопорушення були предметом перевірки в суді першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та показав, що літом 2021 року за місцем його проживання: АДРЕСА_1 (проживав разом з матір'ю ОСОБА_11 , сестрою ОСОБА_9 , її донькою ОСОБА_12 , сином ОСОБА_13 , а також чоловіком сестри) його розбудила мати ОСОБА_11 , потім прибігла сестра ОСОБА_9 з племінницею ОСОБА_9 . ОСОБА_14 почала кричати, що ти зробив з дитиною, викликала поліцію. Потім його забрали у відділ поліції для проведення слідчих дій, де над ним чинили тиск, одягали кайданки, окремо тримали. В подальшому примусили підписати документи, а саме щире каяття, ображали, називали насильником. З ОСОБА_15 знаходився у гарних стосунках, багато часу з нею проводив, гралися, дивилися мультики. Мультики дивилися іноді лежачи на дивані. Зазначив, що дитина перед ним не роздягалася. Одного разу побачив у спідній білизні рулон туалетного папіру та не дочекавшись відповіді від дівчинки видернув його, дівчинка ніяк не відреагувала. З сестрою відносини були погані, оскільки вона вважала, що він нічим корисним не займається, сварила його. Чому так повела сестра йому невідомо. Зараз з сестрою має нормальні стосунки, завдяки матері спілкування налагодилося.
Ці заперечення ОСОБА_8 проти пред'явленого обвинувачення спростовуються детально викладеними у вироку доказами.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що вона є сестрою обвинуваченого ОСОБА_8 та матір'ю малолітньої потерпілої - ОСОБА_9 та зазначила, що у теплу пору року 2021 року від мами однокласниці своє доньки ОСОБА_9 - ОСОБА_16 шляхом отримання смс-повідомлення дізналася, що останній повідомила її донька, що у ОСОБА_17 були сексуальні відносини з її дядьком ОСОБА_8 (дівчинка назвала це «був секс» з дядьком). Вона дочекалася дитині зі школи у кав'ярні поруч зі школою, в кафе почала її розпитувати. Дитина розплакалась і сказала, що ОСОБА_18 торкався її трусиків. Після чого прийшовши додому накинулася на брата та зателефонувала на лінію 102 повідомивши про вчинення відносно її дитини кримінального правопорушення. На запитання суду чи помічали ви колись, якійсь підозрілі речі, які відбуваються між вашою дитиною і її дядьком, відповіла, що бачила, що її донька після сумісного перегляду мультиків зі своїм дядьком ОСОБА_8 у селі вийшла з прохідної кімнати з розстібнутою ширінкою. Крім того, зазначила, що був один момент коли донька засунулу собі у спідню білизну рулон туалетного паперу, начебто це прокладка ОСОБА_8 зняв трусики та витягнув її.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що її донька ОСОБА_19 є однокласницею та подругою ОСОБА_20 . Літом 2021 року донька повідомила їй, що ОСОБА_9 розповіла їй по секрету, що у неї вона цілувалася зі своїм дядьком ОСОБА_18 та він до неї руками ліз у трусики. Іноді помічала, що коли її донька разом з ОСОБА_15 гуляли на дитячій площадці дівчинка замикалася у собі.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є її сином та донькою, а малолітня потерпіла ОСОБА_22 є її онукою. Літом 2021 року проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 . Літом 2021 року відвела свою онуку ОСОБА_23 до школи, у другій половині дня донька ОСОБА_9 забрала свою доньку ОСОБА_24 зі школи, прибігла додому, вчинила сварку, пояснивши причину, що їй повідомила мама подруги ОСОБА_25 , що дядько зґвалтував ОСОБА_24 . Вона розбудила свого сина ОСОБА_8 , який заперечував, що вчиняв будь-які дії сексуального характеру. Навпаки зазначила, що онука багато часу проводила зі своїм дядьком, дивилася мультики, гралася. Нічого підозрілого ніколи не було.Вважає, що дитина все нафантазувала.
У судовому засіданні, допитана спеціаліст ОСОБА_26 підтвердила, що безпосередньо працювала з самою дитиною, правильність та обґрунтованість свого висновку СПЕ № 90 від 26.04.2022.
У судовому засіданні спеціаліст - психолог ОСОБА_10 підтвердила свій висновок щодо перебігу психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_9 , що під час роботи з дитиною вона застосовувала 4 методики (методика суб'єктивної суб'єктивізації, методика кольорової домінації, візуальна психодіагностика та психотерапевтичне інтерв'ювання). На підставі яких сукупно зроблено висновок спеціаліста від 28.12.2021. Підтвердила факт вчинення відносно дитини дій сексуального характеру з боку ОСОБА_8 .
Зазначені показання свідків та спеціалістів суд першої інстанції правильно визнав достовірним джерелом доказів, оскільки вони узгоджуються між собою щодо фактичних обставин кримінального провадження та підтверджуються іншими письмовими доказами, а саме:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100030003408 від 21.12.2021 року, згідно якого у невстановлений досудовим розслідуванням день, місяць та час, однак літній період 2021 року, під час того, як малолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її рідний дядько ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували за адресою свого місця проживання, а саме у приміщенні квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення розпусних дій сексуального характеру щодо малолітньої ОСОБА_9 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_9 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, направленим на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_9 , скориставшись відсутністю сторонніх осіб поблизу, які б могли бачити та відповідно завадити його злочинним діям, усвідомлюючи її малолітній вік, природну вікову незрілість, підійшов до малолітньої ОСОБА_9 , яка в цей час спала на ліжку, ліг поряд з останьою та обійнявши її почав гладити своєю рукою внизу живота, після чого, надалі скориставшись відсутністю сторонніх осіб, продовжив реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення розпусних дій відносно малолітньої ОСОБА_9 , вчинив фізичне розбещення малолітньої ОСОБА_9 , а саме засунув свою руку до спідньої білизни останньої - трусів та почав гладити статеві органи малолітньої ОСОБА_9 ,через що вона прокинулася, однак, розуміючи значення скоєних відносно неї дії та відчуваючи стан максимального страху, який активізував базову захисну реакцію переживання стресу та виживання «замри», не чинила будь-якого активного спротиву, через що ОСОБА_8 продовжив торкатися до статевих органів ОСОБА_9 , в такий спосіб задовольнивши свої статеві потреби та статеву пристрасть, посягаючи при цьому на нормальний моральний та фізичний розвиток малолітньої ОСОБА_9 ;
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.12.2021 відповідно до якої громадянка ОСОБА_9 повідомила, що 21.12.2021 приблизно о 10 год. 44 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , її донька ОСОБА_24 розповіла їй, що її брат ОСОБА_8 неодноразово торкався її статевих органів;
- заявою ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.12.2021 якою надано дозвіл на проведення огляду за адресою: АДРЕСА_1 ;
- протоколом огляду місця події від 21.12.2021 року проведеного у період часу з 16 год. 15 хв. по 16 год. 31 хв. за адресою АДРЕСА_1 відповідно до якого об'єктом огляду є кв. АДРЕСА_3 . Під час якого виявлено та вилучено: колготки рожевого кольору, колготи сірого кольору, дитяча футболка рожевого кольору, дитяча кофта у жовто-синю смужку, що поміщено до спеціального пакету №54103095800;
- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 21.12.2021;
- квитанцією з камери схову Деснянського УП ГУ НП в м. Києві від 23.12.2021 №006697;
- ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2021 якою надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_4 з метою відшукання речових доказів, а саме: колгот рожевого кольору, колгот сірого кольору, дитячої футболки рожевого кольору, дитячої кофти у жовто-синю смужку;
- копією свідоцтва про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- постановою про визнання потерпілою у кримінальному провадженні від 22.12.2021;
- ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 24.12.2021 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення речей і предметів, а саме: мобільних телефонів, планшетів, комп'ютерної техніки, ноутбуків, які перебувають в користуванні ОСОБА_8 ;
- протоколом обшуку від 30.12.2021 проведеного 24.12.2021 в період з 08 год. 06 хв до 12 год. 01 хв, в ході проведення обшуку виявлено та вилучено: жорсткий диск «TOSHIBA» S/N 52P8P4PST; жорсткий диск «SEAGATE» об'ємом 300 GB S/N 4NF09GLD; жорсткий диск «SEAGATE» об'ємом 250 GBS/N 5QE0EZ8G; жорсткий диск «SEAGATE» об'ємом 160 GB S/N 9RAAZ69G; жорсткий диск «SEAGATE» об'ємом 200 GBS/N 9ND0P1NP; жорсткий диск «SAMNSUNG» об'ємом 200 GB S/NS16KJDWPA14477; флеш-накопичувач червоного кольору виробництва «Apacer»; флеш-накопичувач чорного кольору об'ємом 16 GB; флеш-накопичувач чорного кольору виробництва «Kingston»; мобільний телефон «DOOGEE» синього кольору S/ НОМЕР_1 ; мобільний телефон «BlackBerry» чорного кольору imei: НОМЕР_2 з абонентським номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Fujitsu Siemens» сірого кольору S/NYEHD056621 POCKET LOOX 720; системний блок чорного кольору виробництва «LenovoThinkcenter» S/N 197188AC2L3ABP3G з жорстким диском виробництва «SEAGATE» об'ємом 250 GB S/N 9QE3FNYD; системний блок чорного кольору виробництва «Helwlett Packard»S/N CZC2018BRS з SSD-диском виробництва «Kingston» об'ємом120 GB S/N SA400S37/1206; флеш-накопичувач сірого кольору об'ємом 4 GB; мобільний телефон «Huawei» білого кольору imei: НОМЕР_4 з
- ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 05.01.2022 якою накладено арешт на речі та документи вилучені під час обшуку;
- даними, які містяться у професійному висновку кандидата психологічних наук ОСОБА_10 щодо перебігу психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_9 на базі «Зеленої кімнати» Солом'янського УП ГУНП у м.Києві від 28.12.2021, згідно якої ОСОБА_9 принаймні один раз була залучена до сексуальної взаємодії з боку її дядька ОСОБА_8 , що проявлялася через торкання та поглажування ним статевих органів дитини. Для дитини пережита ситуація мала ознаки сексуального насильства, але за наявності психологічної підтримки батьків змогла до певної міри впоратись зі стресом. Мотивація дій ОСОБА_8 ймовірніше за все є результатом його інфантильності та ймовірного перегляду порнографічного контенту та наявності залежної поведінки;
- даними, які містяться на переглянутому в судовому засіданні DVD-R диску із записом допиту малолітньої ОСОБА_9 на базі «Зеленої кімнати» 28.12.2021р, виклад якого міститься у професійному висновку, згідно якого потерпіла ОСОБА_9 розповіла про події, які відбулись з нею вперше літом 2021 року, згідно яких її дядько ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , торкався її статевих органів. Перша подія відбувалися в кінці літа. Дівчинка заснула в бабусиній кімнаті, а мама не хотіла будити, коли пішла з дому разом з бабусею. ОСОБА_28 прийшов і ліг поряд з дитиною, обняв її та почав гладити внизу живота, а потім заліз рукою в труси і продовжував гладити статеві органи. Дитина прокинулася відйого дотиків, але страх паралізував її, тому вона не видала жодним рухом, що не спить. ОСОБА_29 , судячи по всьому, був переконаний, що дитина спить, то ж продовжував гладити доти, доки не прийшла матір дитини. В психологічному плані дитина пережила зазначену ситуацію в якості сексуального насильства. Друга ситуація відбулася восени 2021 року, проте вона немає чіткого спогаду, а існує більше в якості логічного заключення на основі попередньої дії ОСОБА_30 на прикінці літа. ОСОБА_9 , 2013 р.н. прийшла подивитися мультфільм разом з дядьком ОСОБА_31 , проте в процесі перегляду мультфільму заснула. Коли дівчинка прокинулася та вийшла на кухню, то побачила, що має розстібнуту ширінку на штанцях, тому маючи попередній негативний досвід поведінки дядька вирішила, що це він їх розстібнув і знову торкався її статевих органів;
- даними, які містяться у висновку судово-психіатричного експерта №90 від 26.04.2022 відповідно до якого ОСОБА_9 з урахування вікових особливостей та її індивідуально-психологічних особливостей, здатна правильно розуміти зовнішній бік вчинених проти неї дій, та не могла чинити їм повноцінний опір. До загально-психологічної характеристики ОСОБА_9 відносяться: достатній рівень сформованості та протікання когнітивних процесів (в межах вікової норми). В особистісній сфері - активність, деяка демонстративність, емоційна лабільність, знижений настрій, тривожність, виразність та жвавість переживань, безпосередність поведінки, вразливість, позитивне самосгіриймання, нестійкість самооцінки, природна вікова залежність від авторитету дорослих, гальмівні форми реагування у нетипових для себе ситуаціях, товариськість, становлення учбово-навчальної орієнтації діяльності. ОСОБА_9 натепер виявляє зміни в її індивідуально- психологічних проявах (зниженим настрій, ситуаційна емоційна лабільність, тривожність, що не характерні для її вікового періоду). З урахуванням характеру встановленого їй психічного розладу визначається суттєвий вплив таких змін на соціальне функціонування дитини. Ситуація, що досліджується за матеріалами провадження, є психотравматичною для малолітньої ОСОБА_9 (встановлено причино- наслідковий зв'язок між психічним розладом та ситуацією насильницьких дій сексуального характеру) До загальної психологічної характеристики ОСОБА_9 відносяться: достатній віковий рівень протікання когнітивних процесів, активність, деяка демонстративність, емоційна, лабільність, знижений настрій, тривожність, виразність та жвавість переживань, безпосередність поведінки, вразливість, позитивне самосприймання, нестійкість самооцінки, природна вікова залежність від авторитету дорослих, гальмівні форми реагування у нетипових для себе ситуаціях, товариськість, становлення учбово-навчальної орієнтації діяльності.
- постановою керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва від 29.03.2023 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021100030003408 якою продовжено строк досудового розслідування у вказаному провадженні до трьох місяців, тобто до 03.05.2023;
- даними, які містяться у висновку судово-психіатричного експерта №273 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на період вчинення кримінального правопорушення не перебував у стані фізіологічного афекту або у будь-якому іншому емоційному стані, що міг вплинути на його поведінки.
Також судом досліджено наступні письмові докази.
- постановапро залучення законного представника малолітнього (неповнолітнього) потерпілого від 22.04.2023;
- постановапро призначення комплексної компютерно-технічної та мистецтвознавчої експертизи від 05.07.2022
- висновокексперта від 24.10.2022 №КСЕ-19/111-22/32545;
- постановапро призначення комплексної компютерно-технічної та мистецтвознавчої експертизи від 26.05.2022
- висновокексперта від 23.06.2022 №КСЕ-19/111-22/18929;
- висновокексперта від 11.09.2024;1713/24-27 за результатами проведення судової психологічної експертизи щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
- дані, які містяться у звукозапису опитування 28.12.2021 року в умовах «Зеленої кімнати» за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )
- висновокза результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа від 18.01.2022 №1-18/01/2022.
Незгода сторони захисту з висновками, які взято судом до уваги, не є підставою для визнання їх неналежними та недопустимим доказами.
Наведені докази не містять суперечностей та узгоджуються між собою щодо фактичним обставин учинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а тому у суду не було підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість, достовірність і достатність, які в своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким сумнівом доводять винуватість ОСОБА_32 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обґрунтовано взяті судом до уваги при ухваленні судового рішення.
Тому твердження сторони захисту про те, що відсутні належні докази, які доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, слід визнати неспроможними.
Врахувавши всі обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку позиції захисту обвинуваченого ОСОБА_8 про його невинуватість та його показанням про те, що кримінального правопорушення він не вчиняв, лише дивився з потерпілою мультики лежачи на дивані, та обґрунтовано не прийняв їх до уваги, оскільки вони суперечать фактичним обставинам кримінального провадження та спростовуються наведеними доказами, зокрема, висновкомексперта №90 від 26.04.2022, згідно якого малолітня ОСОБА_9 здатна правильно сприймати фактичній бік обставин, вчинених проти неї дій, та не могла чинити їм повноцінний опір, в поведінці ОСОБА_9 психологічні особливості, що властиві для несамостійного відтворення нею досліджуваних подій у період її допиту в умовах «Зеленої кімнати», та які дають підстави для визначення ознак несамостійного надання показів нею не спостерігаються, психологічних ознак впливу з боку особи, яка приймала участь у проведенні її допиту в умовах «Зеленої кімнати», не спостерігається.
Також суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги версію сторони захисту про визнання недопустимими доказами професійного висновку кандидата психологічних наук ОСОБА_10 та відеозапису допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , а також як наслідок необгрунтованого висновку спеціаліста ОСОБА_26 .
Згідно даного висновку потерпіла ОСОБА_9 підтвердила факт вчинення відносно неї дій сексуального характеру з боку ОСОБА_8 . Потерпіла не повідомляла, що такі дії з нею вчиняла інша особа, а впродовж усього часу її показання були незмінними у тому, що дії сексуального характеру з нею вчиняв ОСОБА_8 . Жодних підстав вважати, що на потерпілу було здійснено тиск психологом не вбачається.
Даними, які містяться у висновку судово-психіатричного експерта №90 від 26.04.2022 встановлено, що ОСОБА_9 з урахування вікових особливостей та її індивідуально-психологічних особливостей, здатна правильно розуміти зовнішній бік вчинених проти неї дій, та не могла чинити їм повноцінний опір.
Це кореспондує інформації, повідомлені дитиною про дії обвинуваченого щодо неї.
Колегією суддів установлено про обізнаність обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що потерпіла ОСОБА_9 є малолітньою особою, оскільки він періодично мешкав з нею в одному будинку, коли остання відвідувала школу; та про відсутність у малолітньої потерпілої добровільної згоди на вчинення дій сексуального характеру, у тому числі пов'язаних із торканням до статевих органів. Під час допиту в зеленій кімнаті потерпіла повідомляла, що вона кожен раз коли дядько її торкався відчувала страх, а також внаслідок вікових та індивідуально-психологічних особливостей та особливостей самої ситуації, остання не могла чинити діям обвинуваченого повноцінний опір, тобто перебувала у безпорадному стані, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта №90 від 26.04.2022 року та письмовими матеріалами кримінального провадження.
Підстав ставити під сумнів висновок кандидата психологічних наук ОСОБА_10 та висновок спеціаліста ОСОБА_26 щодо допиту потерпілої ОСОБА_9 не має, оскільки вони є послідовними, логічними, незмінними впродовж досудового розслідування та судового розгляду, та такими, які не дають можливості їх неоднозначного тлумачення.
На підставі сукупності наведених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_8 вчинив розпусні дій щодо потерпілої.
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що потерпіла та свідки могли обмовити ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення через їх зацікавленість, в матеріалах провадження немає.
Позбавлені підстав і доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам обвинувачення щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності на підтвердження чи спростування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 89, ст. 94 КПК України, суд вирішує питання належності, допустимості, достовірності та достатності доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином мотивував свій висновок щодо належності, допустимості, достовірності, достатності доказів, та обґрунтовано взяв їх в основу обвинувального вироку.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, провівши в повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, свідків, та, дослідивши запропоновані докази, перевіривши позицію захисту обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 156 КК України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
Отже, викладені в апеляційній сказі сторони захисту, доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність вини ОСОБА_8 є такими, що суперечать встановленим обставинам справи та наведеним доказам.
Колегія суддів звертає увагу на те, що фактично доводи сторони захисту зведені до незгоди з доказами обвинувачення та наданої їм оцінки судом, зокрема, показаннямипотерпілої, свідків, висновками відповідних експертиз, щодо обставин подій, що не є підставою для визнання їх неналежними, недопустимими та недостатніми доказами.
Що ж до доводів захисника про те, що достеменно не встановлено коли саме відбулася подія злочину, яка інкримінується обвинуваченому, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 вчиняв злочин у невстановлений досудовим розслідуванням час та в літній період 2021 року, тобто у відповідності до обвинувального акта, що в свою чергу спростовує твердження апеллянта, що суд мав встановити точний час.
Необґрунтованими є доводи апелянта про однобічність та неповноту судового розгляду, зокрема, щовисновок експерта №3418 від 19.06.2024 та висновок від 15.07.2025 у вироку взагалі не згадуються, а висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи №1713/24-27 від 11.09.2024 та висновок від 18.01.2022 спростовують вину обвинуваченого.
Так, відповідно до ст. 101 КПК України висновок експерта -це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1); кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях (ч. 2). Вимоги до змісту висновку експерта закріплено у ст. 102 КПК України.
Суд установлює фактичні обставини кримінального провадження, спираючись не тільки на висновки експерта, а й на інші докази. Суд першої інстанції взяв до уваги вказаніу вирокувисновки, а також інші докази та зазначив, що в сукупності вони доводять наявність вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину. Оскільки висновок експерта не має наперед установленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, суд перевіривй оцінивкожен із висновків експертів за внутрішнім переконанням, яке ґрунтувалося на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.
Щодо доводів захисника про те, що під час проведення експертизи (висновок судово-психіатричного експерта №90 від 26.04.2022) не проводилося опитування дитини щодо обставин правопорушення, а лише оцінювався її психічний та психологічний стан, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки дана експертиза направлена саме на встановлення індивідуально-психологічних особливостей потерпілої. Допит малолітньої ОСОБА_9 було здійснено на базі «Зеленої кімнати», що зафіксовано відповідним висновком та відеозаписом самого допиту.
Крім того, ураховуючи встановлені в ст. 354 КПК України особливості допиту малолітніх, відсутність у потерпілої особи обов'язку надавати суду пояснення чи показання, а також приписи ч. 5 ст. 9 КПК України й ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відступ від засади безпосередності (допиту потерпілої в суді) в цій ситуації є виправданим.
Як випливає з матеріалів справи, суд першої інстанції неупереджено, всебічно, повно, дослідивши надані учасниками процесу докази в їх сукупності, та обґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок.
Колегією суддів не встановлено упередженого ставлення як органу досудового розслідування, так і суду до учасників процесу, його зацікавленість в результатах розгляду кримінального провадження, а також не створення судом першої інстанції необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що свідчило б про порушення вимог ст. 22 КПК України.
Порушень кримінального процесуального закону при встановлені фактичних обставин кримінального провадження, зокрема, права обвинуваченого на захист, при збиранні, дослідження та оцінці доказів, розгляді клопотань, які б могли істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, та перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення щодо ОСОБА_8 ,під час апеляційного розгляду не виявлено. Докази у кримінальному провадженні зібрані та досліджені з дотримання вимог кримінального процесуального закону.
А тому доводи сторони захисту про те, що судом не дана належна оцінка зібраним у кримінальному провадженню доказам щодо їх належності та допустимості, не відповідають дійсності.
Підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_8 , як про це ставитьпитання апелянт, колегія суддів не знаходить.
Що ж до виду та міри призначеного судом першої інстанції покарання, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_8 вид та міру покарання, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 50,65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, уперше притягається до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та обґрунтовано призначив йому покарання за ч. 2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади в освітніх закладах для дітей дошкільного та шкільного віку, пов'язані з безпосереднім спілкуванням із дітьми строком на 3 роки.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є справедливим, пропорційним, співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для зміни чи скасування оскаржуваного вироку, апеляційна скарга не містить та апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на доводи сторони захисту та заявлені вимоги, апеляційну скаргу захисника належить залишити без задоволення, а вирок без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя